БАЛЬ: «Разве фанат не понимал, что это наш последний шанс?!»

Тренер «Динамо» висловив своє бачення матчу проти «Порту»

— Андрію Михайловичу, почнемо бесіду зі стандартного питання: як охарактеризуєте те, що трапилося у вівторок увечері?
— Розпочну зі стриманих компліментів на нашу адресу: впродовж усього матчу футболісти зберігали дисципліну, виконували тренерську установку. Інша справа, що грали з дуже організованою командою, розвернутися проти якої, створити моменти, було вкрай складно. Ті, що створили, в голи втілити не зуміли.

— Якщо мова про компліменти, то особисто додав би значно кращу функціональну готовність: «Динамо» провело гру фактично без спадів, серйозно віддавши ініціативу суперникові лише одного разу — на старті другого тайму. Неозброєним оком було помітно, що ситуація покращилася, навіть порівняно з місячною давниною. Чув, що це наслідок постійних дворазових тренувань, які ввів Олег Блохін.
— Насправді й раніше, ще за Сьоміна, команда практикувала такий тренувальний графік, тому тут якогось нововедення не існує.

— У чому ж тоді причина того, що «Динамо» «забігало»? Чи, можливо, ви зі мною не згодні?
— Це — наслідок нашої перманентної праці, спрямованої на покращення інтенсивності та швидкості.

— Наприкінці матчу склалося враження, що киянам не вистачило часу, щоби, зрештою, дотиснути «Порту». Не жалкуєте, що пішли ва-банк лише за кілька хвилин до кінця, випустивши Ніко Кранчара замість Огнена Вукоєвича?
— Тут слід віддати належне середній лінії «Порту». У них дуже насичений півзахист, а тому знімати Огнена раніше — небезпечно: можна було втрати контроль над цією ключовою зоною. Зрештою, під завісу поєдинку все ж пішли ва-банк, бо турнірне становище вимагало перемоги. На жаль, забити не судилося…

— У Португалії вельми ненадійно відіграла лінія оборони: обидва центральні захисники й Олександр Шовковський. Цього разу оборонці «Динамо» серйозних помилок не припускалися.
— Справді, на «Драгау» отримали три прості м’ячі в ситуаціях, де цього можна й треба було уникати. Проаналізували, переосмислили, тож, як бачите, вже в цій зустрічі зіграли в обороні зібраніше.

— Наостанок — про горе-вболівальника, який зірвав останню атаку «Динамо». На вашій пам’яті такі незвані «гості» з’являлися на полі?
— Якось і не пригадаю подібного… Знаю, що в Європі є окремі любителі так повеселитися, але, в нашому випадку, цей вчинок зовсім нелогічний: хіба він не бачив, що це наш останній шанс виграти?!

— У команді його, мабуть, усе ще згадують незлим тихим словом?
— Згадуємо, бо заслужив.

Гліб КОРНІЄНКО, Український футбол