СВИСТУН: «За 5 копеек Селина и Безуса никто не отпустит»

Наставник «Ворскли» не квапиться говорити про роботу з командою без доточки в. о.

— Сергію Володимировичу, як ставитеся до статистики?
— Нормально. Водночас найважливіша оцінка команди — це тренерська. А статистика повинна її доповнювати, допомагати.

— Ну, думаю, саме вам вона дуже допомагає. У вісьмох матчах під орудою Свистуна «Ворскла» тричі перемогла, здобула чотири нічиї й одного разу програла…
— …Вірите, поки ви оце не сказали, навіть не задумувався над такими показниками. Прокоментувати? Та що скажу нового? Налаштовуємося на перемогу в кожному матчі (сміється)…

— Знаю фахівців, яких цей результат відверто здивував. Мовляв, мало бути набагато гірше. Чомусь упевнений, що ви й самі не очікували на такий розвиток подій.
— Чому ж ні? Сподівався! Команда плідно працювала, налагодили гру в обороні, під час підстраховки, контргру. Тому ці результати зрозумілі.

— До речі, про працю. Знову ж таки, відштовхуючись від статистики, складається враження, що «Ворскла» Свистуна — команда прагматична. Усього 10 забитих (за вашого керівництва), 4 нічиї.
— Якось так сказано…

— Прагматична — не означає погана!
— Так, це розумію, однак мушу додати: говорімо все, що завгодно, та більше всього результати команди залежать од рівня її виконавців. Тобто, можемо дивитися на «Барселону», проте так, як вона, ми ж не заграємо.

— Ну, на «Барселону» ж не орієнтуєтеся?
— Чому ж (усміхається)? Проглядаємо ігри, бо ж все одно треба прагнути до кращого.

— Сергію Володимировичу, знаю, що такі запитання слід адресувати керівництву клубу, та поцікавлюся й у вас: чотири матчі прем’єр-ліги без поразок змушують задуматися над тим, коли з вас знімуть доточку в. о.
— Усі ці розмови прибережімо до завершення першої частини чемпіонату.

— Зрозумів. А як гадаєте, за що охочіше керівники призначають в. о. саме головним — за хорошу гру чи набрану кількість очок?
— По-різному ж буває. Думаю, все залежить од рівня довіри між президентом і тренером. Зі свого боку, скажу, що з цим у «Ворсклі» проблем не виникає. Водночас ви ж знаєте, яка ситуація з Миколою Петровичем Павловим, трудова якого досі в Полтаві…

— Чи вірите, що ця проблема, вирішення якої затягнулося — далі нікуди, таки колись зникне?
— А що залишається робити? Вірю.

— До слова, про Павлова: що було приємніше — розгромити «Металург» чи мінімально обіграти «Іллічівець»?
— Уже казав — це був типовий матч, нічого особистого.

— Складно повірити. Зрештою, не забувайте про підсвідомість…
— (Усміхається). Ну, можливо, щось таке й було.

— Улітку довелося спілкуватися з Олегом Бабаєвим, який спокійно окреслив пріоритети — не вилетіти. І, мабуть, зважаючи на це, багато нічиїх, зокрема остання в Донецьку — результат достойний?
— Надія на краще завжди жевріє… А щодо нічиєї з «Металургом», то це, й справді, хороший результат. Хоча могли як виграти, так і програти.

— Про виконавців. Знаєте, багато розмов точилося влітку, начебто збірники Безус і Селін у Полтаві — нещасливі. То як, вони — вже щасливі?
— Вони — професіонали. А більше й не потрібно.

— А ще Олег Бабаєв казав мені, що взимку обидва футболісти, якщо захочуть, зможуть змінити команду.
— Ви ж зрозумійте: за 5 копійок Селіна і Безуса ніхто не відпустить. Звісно, якщо надійде достойна пропозиція, то клуб розглядатиме варіант розставання з хлопцями.

— Сергію Володимировичу, якось згасла, так і не спалахнувши, зірка нападника Баранніка…
— Сподіваюся, заграє. А досі не зміг це зробити, бо з травня в нього постійні проблеми зі здоров’ям — травма за травмою. Ось навіть на початку цього тижня застудився, лежав удома. Зрештою, побачимо, що з цього всього вийде. І з Баранніка, і з «Ворскли»…

Ростислав БУНЯК, «Український футбол»