Младен БАРТУЛОВИЧ: «У Карпат сильный характер»

– Младене, на відміну від «Карпат», «Кривбас» у кубковому турнірі припинив боротьбу ще в 1/16 фіналу. Чи дивився ти в середу поєдинок свого наступного суперника з «Металістом»?
– Так, звичайно. Адже окрім того, що «Карпати» наш найближчий суперник, ще й багато фахівців говорили, що це буде найцікавіший поєдинок 1/8 фіналу. І вони не помилилися, так і вийшло. Мені особисто гра сподобалася і за змістом, і за своєю драматургією. Але буду відвертим, я не думав, що «Карпатам» вдасться пройти «Металіст». Знав, що Мирон Маркевич кільком своїм гравцям надасть перепочинок, але все одно я ставив на харків’ян. Усе ж у них довга лава запасних і практично всі ті, хто в них не потрапляє в стартовий склад, у більшості команд Прем’єр-ліги був би гравцем основи.

– Напевно, коли «Карпати» залишилися в меншості, ти вже не мав сумнівів, що твій прогноз справдиться?
– Така думка з’явилася тоді, коли «Металіст» забив і повів у рахунку. Не думав, що «Карпати» врятують майже безнадійну ситуацію. Але вкотре львів’яни довели, що мають характер і що той самий характер відіграє у сучасному футболі величезну роль. Так що на нас чекає з «Карпатами» дуже непростий матч. Вони зараз у нижній частині турнірної таблиці і стовідсотково прагнутимуть перемоги. Але нам також очки дуже потрібні, бо в разі поразки ми наблизимося до небезпечної зони. Так що незважаючи на прохолодну осінню погоду, думаю, на полі «України» буде спекотно.

– Волею календаря, «Кривбас» другу гру поспіль гратиме з командою із нижної частини таблиці. Тиждень тому ви в Ужгороді зіграли 1:1 з «Говерлою»...
– ... а мали вигравати.

– Ти вважаєш, що «Кривбас» у цій грі був кращим за «Говерлу»?
– Ні, якраз коли відштовхуватися від гри загалом, тобто взяти до уваги всі 90 хвилин, то я думаю, нічийний рахунок якраз є найбільш справедливим, бо жодна з команд не заслужила на поразку. Але, напевне, ніхто не буде заперечувати, що ми в тій грі були ближчими до перемоги, ніж господарі. Вони ж нам забили на 89-ій хвилині, тобто до перемоги ми не дотягнули якихось дві хвилини, а це дуже прикро. Між іншим, у нинішньому сезоні «Кривбас» не вперше пропускає м’ячі і втрачає очки на заключних хвилинах. Перед «Говерлою» ми грали вдома з «Арсеналом» і також, пропустивши в кінці гол, зіграли 1:1. Тобто ми могли мати зараз 19 очок і бути ледь не в зоні єврокубків. А так маємо 15 і до зони вильоту, як то кажуть, рукою подати. А ще ж були ігри з «Динамо» і «Шахтарем», де ми програвали, пропускаючи також в самому кінці – от вам ще два очки.

– Поясни, чому такі речі трапляються з вами так часто?
– Можна було б послатися на невезіння – і все. Але хоча воно й має місце, я думаю, головна причина наших турнірних втрат полягає в тому, що наприкінці матчів хлопцям бракує елементарної концентрації. А навіть миттєва розслабленість у сучасному футболі обходиться дуже дорого. Думаю, за прикладами далеко ходити немає потреби.

– Давай поговоримо про більш приємні речі, ніж втрата концентрації, а тим більше турнірних очок. Наприклад, розкажи про гол, який ти забив «Говерлі». Тобі він сподобався?
– Непогано вийшло, хоча не обійшлося без невеличкого фарту. Але з іншого боку, без везіння важко як забити гол, так і виграти матч.

– Це ж не перший такий м’яч зі штрафного, який ти забиваєш? Напевно, ти постійно відпрацьовуєш цей елемент на тренуваннях?
– Зі штрафних я забив немало, це точно. Я взагалі дуже люблю виконувати стандарти. Можу пробити сам, а можу віддати хорошу передачу. І скажу, коли забиває хтось із партнерів після мого пасу, я задоволення отримую не менше, ніж, коли забиваю сам, а бувало, що й більше. Щодо штрафних, то я відпрацьовую їх додатково чи не після кожного тренування. Мені це подобається з дитинства.

– Ти виконуєш у «Кривбасі» всі стандарти?
– Ні. У цьому сезоні виконую їх приблизно порівну з Льопою. А хто саме буде виконувати в тому чи іншому епізоді, залежить від точки, з якої треба бити. Я шульга, тому виконую майже все, що призначає арбітр з правого флангу нашої атаки, а Льопа, відповідно, з лівого.

– А з кутового «сухий лист» забивав?
– У дитинстві, пам’ятаю, кілька разів вдалося. А от в дорослому футболі поки ще ні.

– Ти граєш в Україні вже понад п’ять років. І як тобі живеться в нашій країні?
– Коли б було зле, то я вже звідси давно б поїхав. Але мене все влаштовує, а зараз взагалі просто супер. Я одружився з дівчиною з Дніпропетровська, п’ять місяців тому у нас народилася донька. Між іншим, мій тесть Сергій Башкіров – колишній гравець «Дніпра», в складі якого вигравав чемпіонат СРСР, а нині працює помічником Олега Тарана.

– То виходить, ти маєш родинні зв’язки з тренерським складом? Але щось я сумніваюся, що це полегшує твоє життя в команді.
– А й справді (сміється. – Авт.), це тільки посилює інколи ситуацію. Сергій Геннадійович – мій найбільший критик. Але це й добре, адже стимулює весь час тримати себе в тонусі.

– Цікаво, в твоїй рідній Хорватії ще пам’ятають про такого футболіста, як Младен Бартуловіч?
– Схоже, що так.

– Що значить «схоже», поясни?
– В клуб прийшов виклик у збірну Хорватії. Новий тренер Ігор Штімац хоче мене переглянути в контрольному спарингу, який відбудеться 14-го листопада. Попередньо ми мали грати з Алжиром або Тунісом. Але у них там якась епідемія і тому вирішили провести матч збірної Хорватії зі збірною клубів хорватської ліги.

– То в тебе з’явився шанс себе показати?
– Я дуже хочу ним скористатися. Це ж моя мрія ще з дитинства – захищати честь своєї країни на футбольному полі.

Sport.ua