Анатолий ТИМОЩУК: «Конфликты внутри Баварии уже в прошлом»

Півзахисник мюнхенської «Баварії» та збірної Украини Анатолій Тимощук останнім часом не дуже часто потрапляє до стартового складу свого нинішнього клубу в матчах бундесліги та євро кубках. Сам українець зізнається, що взимку може переглянути свої плани щодо подальшої кар’єри.

«У МЮНХЕНІ НЕ ВЛАШТОВУЄ ЛИШЕ КІЛЬКІСТЬ ІГРОВОГО ЧАСУ»

– Анатолію, що спершу подумали, коли «Баварія» офіційно оголосила, що купує за 40 мільйонів євро Хаві Мартінеса з іспанського «Атлетика»?
– У нас була висока конкуренція за місце в півзахисті, з приходом ще одного гравця вона стала тільки гострішою. Не концентруюся на думках про те, хто приходить у клуб або йде. Тим більше, не задумуюся про трансферну суму. Це – інформація для журналістів чи вболівальників. Моє завдання – бути сфокусованим на власній грі.

– І все ж, ця сума – рекордна для німецького футболу. Чи може взагалі стільки коштувати виконавець?
– Якщо футбольний клуб готовий заплатити конкретну суму за конкретного гравця, отже – може. Але вже від виконавця й клубу залежить, як далі виглядатиме цей виконавець, яким чином він буде корисний команді, який це принесе результат. Коли трансфер обходиться в рекордну не тільки для клубу, а й для ліги, суму, то на тренера це не може не впливати. Якщо за футболіста клуб платить такі гроші, то, вважаю, рано чи пізно для нього створять усі умови, щоби він заграв. Це – логічно.

– Кажуть, у Німеччині між клубами існує джентльменська домовленість не витрачати на трансфери вище якоїсь певної суми. Якщо правда, то як працює така «схема»?
– Не думаю, що така угода існує, хоча б тому, що прийшов згадуваний Мартінес. І, природно, «Баварія» ні з ким не погоджувала свою трансферну політику. Знаю, що в Німеччині є загальний закон, що стосується структури власності ФК, але до трансферної політики це не має прямого відношення. Кожен витрачає стільки, скільки вважає за потрібне.

– Невже Хаві Мартінес настільки сильніший за Анатолія Тимощука, що в останнього майже немає ігрової практики нинішнього сезону?
– Перебуваю в «Баварії» вже три з половиною роки, тому в клубі добре знають мої найкращі якості, які намагаюся проявити в кожній грі й на кожному тренуванні. У тому числі, завжди готовий до конкуренції, ніколи її не боявся. Тим більше, впродовж усієї кар’єри, її було достатньо в усіх клубах, кольори яких захищав. І, знаєте, люблю конкуренцію! Вона підвищує якість, отже – стаєш сильнішим. Від цього всі тільки виграють. Але якщо говорити про ситуацію в «Баварії», то роблю все можливе, щоби довести тренерському штабу своє право на місце в складі. Та що поробиш? У цій ситуації від мене нічого не залежить, рішення ухвалює тренер.

– Конкуренція дуже пристойна. Минулого сезону придбали Луїса Густаво, а нині до приходу Хаві Мартінеса підписали Данте, тому й у центрі захисту «вакансія» закрилася. Була можливість і бажання влітку змінити клуб?
– Першого липня набрав чинності пункт додаткової угоди між мною й «Баварією» про продовження контракту ще на один рік за взаємною домовленістю. З боку клубу не надходило інших пропозицій, а це свідчить про те, що він розраховує на мене. Зі свого ж боку, зазначу: комфортно почуваюсь у «Баварії», в Мюнхені, тому не було приводу для того, щоби припиняти співпрацю. Наразі не влаштовує лише кількість ігрового часу, тому якщо все залишиться без змін, то під час зимового трансферного вікна буде можливість переглянути ситуацію.

– Чим Юпп Хайнкес пояснює той факт, що нинішнього сезону провели на полі не більше півтай-му, тричі вийшовши на заміну?
– Спілкуємося не дуже часто, але він завжди говорить, що я добре тренуюся і що повинен грати. Але при визначенні складу робить інший вибір.

«БАВАРІЯ» – ОДНА СІМ’Я.»

– Чи є «Баварія» тим місцем, де варто залишатися без ігрової практики в 33 роки?
– «Баварія» – це один із найкращих клубів Європи, тому тут висока конкуренція в команді, тож якщо не беру участі в іграх, то все одно намагаюся довести своє право на місце в складі за рахунок тренувань й того ігрового часу, який мені надає тренер. Наразі для того, щоби мати достатньо ігрового часу, можливо, необхідні якісь зміни, тож час покаже, яке рішення необхідно ухвалити в найближчому майбутньому.

– 2009-го ви дісталися «Баварії» за 11 мільйонів євровалюти. Як вважаєте, яку суму міг би зажадати за Тимощука ваш клуб, якби раптом захотів би його продати?
– Якщо стоятиме питання про зміни, то розмір компенсації обговорюватиметься предметно вже між двома клубами. Враховуючи, що в мене контракт закінчується менше, ніж через 9 місяців, не думаю, що в цьому питанні може виникнути якась проблема.

– А на якій позиції бачить вас тренер тепер: у півзахисті чи захисті?
– Враховуючи кількість ігрового часу цього сезону, особисто мені складно відповісти за тренера. Але в тих матчах, коли виходив на поле, діяв на позиції опорного півзахисника. Загалом же, у поєдинках за «Баварію» виконував різні функції. Скажімо, в ролі центрального захисника провів фінальний матч Ліги чемпіонів, як мені здається, ще раз продемонструвавши, що завжди готовий прийти на допомогу команді, навіть у найкритичні-ший момент.

– Свого часу вас відверто ігнорував Луї ван Гаал, але згодом довели йому, що, як мінімум, не слабкіші за Марка ван Боммеля. Чи відчуваєте в собі сили знову відвоювати місце в стартовому складі?
– Завжди є можливість конкурувати. Звісно, якщо надано такий шанс і рівні умови для конкуренції. Але ж знаєте: Анатолій Тимощук не звик відступати від поставленої мети. Упевнений у своїх силах і битимуся до останнього.

– У травні вас серйозно критикували вболівальники, журналісти та експерти за те, що нібито «не на фарт» торкнулися Кубка ЛЧ перед початком гри з «Челсі».
– Уперше чую, що на мене хтось образився! Особисто про якісь претензії ніхто не говорив, навпаки – всі відзначають високий рівень футболу й самовіддачі в тому поєдинку. Зрештою, в мене є така традиція: перед фінальними матчами за Кубок УЄФА і Суперкубок Європи, виходячи на поле, доторкався до трофеїв. Якщо пам’ятаєте, тоді моя команда ставала їхніми володарями. І цього разу не програли, але доля була прихильнішою до суперника. У цілому провели 120 хвилин на високому рівні, мали беззаперечну перевагу над «Челсі», але поступилися лише в серії пенальті.

– Час од часу з’являються розмови про нездорову атмосферу в роздягальні «Баварії». То Роббен із Рібері щось не поділять, то ще щось. Часто конфлікти трапляються?
– У будь-якому колективі виникають різні ситуації, але, навіть попри це, «Баварія» – одна велика сім’я, в якій кожен намагається підпорядкувати власні інтереси командному результату. Минулого сезону траплялися різні конфлікти, але нині – це вже далеке минуле, про яке всі забули, й команда живе поточним сезоном, в якому перед нами стоять завдання завоювання трофеїв, один з яких – Суперкубок Німеччини – ми вже здобули на старті сезону («Баварія» переграла дортмундську «Борусію» з рахунком 2:1. Тимощук вийшов на поле вже за підсумкового рахунку, змінивши на 80-й хвилині Рібері. – А. В.).

«БЛОХІН, ЗБІРНА Й «ДИНАМО»? ДУМАЮ, ЦЕ БУВ НЕ НАЙВДАЛІШИЙ МОМЕНТ...»

– Анатолію, як сприйняли звістку про те, що Олег Блохін піде зі збірної, підписавши контракт із «Динамо»?
– Цю новину дізнався із ЗМІ, коли був у розташуванні мюнхенського клубу. Звичайно, це стало для мене несподіванкою.

– Телефонували Блохіну? Розмовляли?
– Усі переживаємо за його здоров’я, бажаємо, щоби він скоріше відновився, а процес реабілітації пройшов якомога швидше. Думаю, коли це буде доречно, зустрінемося або поспілкуємося з ним.

– Багато хто вважає його рішення зрадою збірної.
– Мені складно коментувати думки інших людей. Але вважаю, що це був не найвдаліший момент змінити роботу, оскільки на той час відбірко-вий цикл для нас тільки стартував, при чому – успішно. Звісно, з огляду принаймні на два невдалі наступні матчі, можна розглядати різні причини провалу, в тому числі – вимушену зміну тренера за станом здоров’я, адже планувалося, що саме Блохін виведе нас на поєдинки проти Молдови та Чорногорії. Але головне для збірної – зробити правильні висновки.

– Як вважаєте, хто повинен змінити Блохіна у національній команді?
– Наразі не знаю політики ФФУ в плані підбору нового тренерського штабу, раніше ж вона була такою, що головний тренер мав бути українцем. В іноземних національних федераціях, наприклад, часто переслідують інші цілі, запрошуючи «легіонера», дуже важливо, яку позицію та який напрямок обере ФФУ. Точно знаю, що нам необхідний досвідчений фахівець, який би продовжив шлях Блохіна.

– Може, варто вперше запросити іноземця?
– Для мене найголовнішим є критерій користі для національної команди, а не паспорт тренера.

– А наскільки складно вам було приїжджати в збірну, не маючи ігрової практики в клубі?
– Я у хорошому фізичному й психологічному стані, тому в збірну приїздив із задоволенням. Тим паче, в національній команді хороша атмосфера всередині колективу, цей мікроклімат залишився, навіть попри останні невдачі.

– Після поєдинку в Англії родоначальники футболу назвали фаворитом групи саме Україну.
– Усім так здавалося. Ми ж бо в Лондоні показали футбол високої якості, мали шанси перемогти, якби реалізували численні моменти. Але нічия, мабуть, – справедливий підсумок матчу, хоча сподівалися на більше.

– А шість очок в матчах проти Молдови та Чорногорії всім здавалися обов’язковою програмою.
– На кожен поєдинок треба виходити з настроєм на перемогу й робити все можливе, щоб її досягти. Зрозуміло, що в Кишиневі втратили два очки, а не надбали одне, тому в грі з Чорногорією треба було діяти з подвоєною енергією. У підсумку, контролювали хід зустрічі, володіли територіальною перевагою, але суперник просто підловив нас на контратаці. Зрештою, не треба довго думати, щоби зрозуміти, що програли чорногорцям заслужено. Поки в нас залишаються певні шанси на вихід із групи, боротимемося і йтимемо до кінця.

– Погоджуєтеся, що нашій команді не вистачило в останніх двох поєдинках думки, різноманітності дій, креативу?
– Знаєте, суперники захищалися всією командою, тож нам дуже складно було підібратися до їхніх воріт. Звідси – багато поперечних та довгих передач, адже віддати гострий пас урозріз чи за спини захисникам було майже нереально. Зрештою, погоджуюся, що креативу нам таки не вистачало.

– Після гри футболісти попрощалися з Андрієм Балем та його тренерським штабом?
– Ні, прощання, як такого, не було. Наставники лише сказали нам, що, попри проміжні невдачі, не можна опускати руки, а потрібно намагатися вийти з цієї непростої ситуації. Із цим судженням погоджуюся.

Анатолій ВОЛКОВ, «Український футбол»