Александр ЯРОСЛАВСКИЙ: «Пусть разбираются МВД и СБУ»

Керманич харківського «Металіста» знову підтвердив репутацію безвідмовного щодо спілкування з журналістами: попри зайнятість сімейними справами (відвозив діток у дитсадок), Олександр Владленович прокоментував «київський інцидент», зберігаючи при цьому гідний поваги олімпійський спокій.

— У такій неприємній справі, — розпочав розмову Олександр Ярославський, — цілком покладаємося на тих, хто й повинен цим займатися безпосередньо, — наші правоохоронні органи. Ці інституції живуть, зокрема, за рахунок наших із вами податків, отож і маємо право вимагати від них оддачі. Скажу більше: наш клуб, навіть якби захотів власними силами «вирулити» з цієї ситуації, не зміг би, адже не маємо законних підстав. Ми ж не утримуємо штат слідчих, допитів влаштувати не можемо, тому — хай розбираються МВС та СБУ.

— У Федерації футболу мені сказали, мовляв, невідомо, чи то побили, власне, фанатів «Металіста». Ви, часом, не знаєте…
— …Ні, не знаю. Якщо вам достеменно невідомо — навіть після розмови з компетентною людиною, то звідки мені може бути відомо? Давайте не фантазувати: хто то був, чому й навіщо зробили те, що зробили, тощо. Краще зачекаємо офіційної постанови.

— А взагалі — наскільки об’ємною є співпраця між вашим клубом та вболівальниками?
— Дуже. Якщо в нас на стадіон приходить по 40000 осіб, хіба можемо ігнорувати їх? Регулярно проводимо зустрічі: я приходжу, наш спортивний директор, директор клубу, головний тренер. Люблю наших прихильників і розумію: є люди, які приходять на стадіон, аби повболівати, а є примітивні провокатори, котрим хочеться десь застосувати свою нездорову енергію. Усе просто…
(Після паузи). А чому ви не питаєте мене про матч «Динамо» — «Металіст»?

— …Ну, бо хотів поговорити з вами напередодні, але ви відмовили, тому зрозумів, що вам ця тема неприємна.
— Та ні, то в мене принцип: не спілкуватися з пресою перед важливими зустрічами. А опісля — можна!

— То з яким настроєм засинали в суботу?
— Із чудовим: як і вся Україна. Хороший футбол, багато забитих м’ячів, переконливий виграш моєї команди!

— Ну, навряд чи вся країна: вболівальники «Динамо» доволі тяжко все це пережили…
— Жаль, звісно, але тут нічим не можу зарадити… А для нас єдина ложка дьогтю від поїздки в Київ — згадуваний інцидент.

Володимир БАНЯС, «Український футбол»