Сергей КОВАЛЕЦ: «Проблема сборной не в атаке»

- Українська збірна програла Чорногорії, хоча володіла м‘ячем впродовж усієї гри (70%). Чому така перевага не допомогла постійно створювати гострі моменти?
- Мали все: контроль, певні можливості. Але треба було всього лиш забити м‘яч. Відповідно ми цього не зробили і, у відповідь, пропустили. Така проста арифметика. Звичайно результат цінується найбільше. Та мала бути насамперед поставлена гра… Напевне у наших хлопців ліпше виходить діяти на контратаках. З Англією це успішно вдалося. А ось проти команд, які закриваються біля своєї штрафної, Україні значно важче. У таких випадках треба багато швидкісних атак, проходів, вдалих стандартів. Усі ці компоненти чомусь не спрацювали.

- …Справді, українській команді важко відмовити в бажанні. Рівень футболістів теж досить пристойний. Але нам чогось постійно бракує, аби грати з позиції сили…
- Маєте рацію. Якщо розбирати причини поразок, то 90% - це психологічна невпевненість… У нас вже якась традиція склалася, що українці грають від захисту. Так діє і збірна і клуби. Може, хіба, за вийнятком «Шахтаря». У донеччан є стабільність складу і Мірча Луческу. Румун з ними працює вже 7 років. Те ж «Динамо» дотепер грає в контраатакуючому стилі. Гадаю, аби бути агресором, треба мати великий досвід та більше класних атакувальників. Звідти появиться і впевненість.

- За останні шість матчів національна команда забила, лише одного раз. Проблема в слабкості атакуючої лінії?
- Розумієте, у сучасному футболі усі захищаються й усі гуртом нападають. Гравці атакувального плану не взмозі самостійно забивати. Це хибна думка! Подивіться на «Барселону». Хіба там є «чисті» нападники?! У каталонців забивають геть усі – від Піке до Мессі. Інший приклад – збірна Іспанії. Пригадуєте, хто італійцям забивав – Хорді Альба, а він оборонець! Тому нарікати, лишень, на Селезньова і Девіча, вважаю, неправильно. Бо чому ж їх не підтримали Гусев, Кучер і решта партнерів?! Певен атакувати має увесь колектив, а не один-два футболісти.

- На полі своїм старанням виділявся Коноплянка. Але не мав постійної підтримки. Може Ярмоленка варто було випустити в основі?
- Це рішення тренерів. Вони за гравцем спостерігали впродовж 10 днів. Значить, в ту мить був кращий футболіст на позицію Андрія.

- Тимощук вже пів сезону поза основою «Баварії». Натомість в ігровому тонусі молоді Гармаш і Степаненко. Анатолій вчора був на своєму рівні?
- Тимощук – найдосвідченіший у команді. Тим паче, якщо він капітан, то у нього непохитний авторитет серед тренерів та футболістів. Думаю, на загал, проти чорногорців він зіграв достойно.

- … Неодноразово Анатолій руйнував атаки. Але ось перший гострий пас, як це робить Бускетс в Іспанії, у Тимощука виходить не завжди. Це вповільнює збірну?
- Наставник команди налаштовує тактику на матч. Відповідно, футболісти її мають виконувати. Проте, не забувайте про суперника, який, іноді, не дає діяти на полі, так як хочеться. Може в Анатолія десь не виходило усе задумане.

- Наскільки відсутність Олега Блохіна могла позначитись на самій команді?
- Звичайно, головний тренер – це дуже важлива людина для футболістів. Однак, з іншого боку, гравці збірної – професіонали. Тому мають бути готові до усіляких непередбачених обставин. А коли на «Олімпійському» ще й так підтимують та співають навстоячки гімн, як то було з Чорногорією, дух тільки міцніє. Напередодні матчу українці запевняли у своїй готовності перемагати. Коли б вийшло, то й Блохін, напевне, швидше б одужав. Ймовірно, надмір отого бажання і завадив показати спокійну, виважену гру.

- Досі українську команду очолювали лише українські тренери. Але пройти бодай відбірковий етап нам вдалось тільки одного разу - у 2006 році. Іноземний фахівець міг би додати свіжої думки?
- Дещо раніше я вже висловлював свою позицію - Мирон Маркевич за 7 років добився чималих успіхів із «Металістом». Нині команда бореться на рівні з інших європейськими командами у Лізі Європи. Скажете, що там є чимало легіонерів. Та пригадайте, спочатку у харків‘ян майже не було іноземців, і вони силами українців успішно долали «Бешикташ» і «Евертон».

Тож, вважаю, Маркевич здатен вибудувати модель гри. Підтвердження моїх слів – ті кілька матчів, коли Мирон Маркевич очолював команду України. Тоді жодного разу ми не програли! Як на мене Маркевич, то є тренер європейського гатунку. Він разом з гравцями, навіть, рибалити ходив. І жінок під час зборів допускав на базу… Від того й атмосфера була дружна.

А щодо можливих кандидатів-іноземців - Ліппі міг би допомогти збірній. Та хто б не став тренером команди, найважливіше – довіра та час. Бо в нас, коли щось не виходить, відразу цькують тренера… Якби не дали часу Рамосу? Які спершу у нього були результати з «Дніпром»?! Не даремно кажуть: рік треба на збір, другий – для зіграності, а вже на третій рік можна вимагати й результат. А в нас, зазвичай, вимагають негайного ефекту. Щоб такого не говорити, подивімось на проблему глибше: занедбаний дитячий спорт і аматорські ліги. Нам недавно стукнуло всього 20 років незалежності, а ми вже себе прирівнюємо до Англії чи Іспанії. Ми забули, що там традиції столітні. Тож якщо хочемо перемагати, маємо об‘єднатись довкола збірної!

- Після трьох матчів в активі України - два очки. Ці помилки можуть коштувати надто дорого – участі на Чемпіонаті світу. Збірна, в нинішьому стані, ще здатна поборотись за путівку до Бразилії?
- Впевнений, що може. Спочатку варто визначитись із тренером і дати йому трохи часу для звикання. Особливо, коли це буде іноземець. До того ж не втручатись у внутрішні справи команди. Головне, щоб майбутній тренер був незалежним у своїх рішеннях… Подивіться на нашу групу – вона рівна за складом команд. Ось побачите – і Польща і Англія, десь свої очки та й загублять. Тепер важливо заспокоїтись і повністю довіритись рішенням нового тренера.

www.football-ukraine.com