Анатолий АЗАРЕНКОВ: «Нельзя рубить сук, нак котором сидишь»

— Анатолію Олександровичу, маю підозру, що вам не дуже імпонує чимала кількість легіонерів у складі рідного клубу…
— У пана Григорчука свої погляди на побудову команди, йому вирішувати, яким чином комплектуватися, бо він несе відповідальність. Зі свого боку скажу, що сприймаю не всі його рішення. Наведу приклад: недавно було ліквідовано команду 1993 року народження через відсутність перспективних футболістів — вирішили награвати молодших. Огульне рішення — інакшого слова й не підберу. Не можна рубати стовбур дерева, на якому сидиш…

— Бачу, ви — за зменшення кількості легіонерів та більшу довіру до власних вихованців?
— Можна й так сказати. Розумієте, якщо навіть брати до уваги новітню історію, то й за Прокопенка, й за Буряка кістяк нашого клубу складали місцеві футболісти, а нині ж акценти змінилися в бік іноземців.

— Але ж український футбол із тих часів також кардинально змінився…
— Знаєте, в цьому контексті скажу, що Григорчукові бажано брати приклад із Миколи Павлова. Він свою «Ворсклу» виводив до Ліги Європи, орієнтуючись переважно на українських виконавців. Окрім того, Микола Петрович ще й кількох гравців для національної збірної виростив. Хіба погано?

— Наставник «Чорноморця» небезпідставно звертає увагу на те, що в складі команди знайшлося місце й кільком вихованцям клубу.
— Безсумнівно, це дуже позитивний момент.

— А взагалі, як оціните рівень легіонерів «Чорноморця»?
— Це — кваліфіковані футболісти, але вважаю, що їм не до снаги вивести наш клуб до Ліги Європи. Наскільки мені відомо, саме таке завдання стоїть. Наостанок, акцентував би увагу ще й на такому моменті: до «Чорноморця» приїздять уже готові футболісти-легіонери, більшість із яких уже навряд чи серйозно прогресуватиме в майбутньому. Можливо, має сенс запрошувати молодих футболістів та допомагати їм розкритися, як це робить «Шахтар» або португальський «Порту»…

Гліб КОРНІЄНКО, Український футбол