Константин МАХНОВСКИЙ: «У Севастополя большое будущее»

— Костянтине, ви почали чемпіонат у ранзі незамінного першого номера команди, однак ось уже чотири матчі споглядаєте з лави для запасних…
— Незамінним себе не називав би. Коли приходив у «Севастополь», місця в стартовому складі ніхто не обіцяв, тому все, що можу нині зробити, — наполегливо працювати, щоби грати частіше.

— Наскільки вирішальною стала ваша помилка в останній зустрічі за «Севастополь» (у дев’ятому турі Махновський помилився на виході, після чого «Суми» забили єдиний у зустрічі м’яч. — А. В.)?
— Конкретної розмови на цю тему в мене з тренером не було. Тоді Олег Кононов залишився незадоволеним грою всієї команди, а не персонально моєю. Хоча, гадаю, й це десь позначилося.

— Мабуть, у вас є величезний стимул і бажання зіграти в наступному матчі…
— Звичайно, «Оболонь» же — моя колишня команда! Але в склад сам себе поставити не можу, тому зарано говорити на цю тему.

— Коли влітку залишали столичний клуб, довго сумнівалися в своєму рішенні?
— Ні. По-перше, приходив у «Оболонь» не на все життя, а мав цей клуб за трамплін для подальшого прогресу. Тому, коли виник варіант із «Севастополем», кілька разів зустрічався з Олегом Кононовим, і, зрештою, твердо вирішив змінити прописку.

— Упевнені, що «Севастополь» — крок уперед, адже це — все та ж перша ліга?
— Безперечно! Треба дивитися не лише на те, що вже є, а й у майбутнє. А воно в «Севастополя» велике — це помітно з інфраструктури, розвитку клубу й амбіцій керівництва.

— Нині в стані «пивоварів» — дуже багато негараздів, зокрема, пересварилися керівники «Оболоні». Знаєте цю ситуацію зсередини?
— У мене там багато друзів, з якими часто спілкуюся, тому про негаразди теж чув. Зрештою, в «Оболоні» й переді мною є борги. Утім, сподіваюся, що її очільники все владнають між собою якомога швидше.

— До речі, президент «Оболоні» якось зізнався, що ваш трансфер відбувся навіть без його відома, а за спиною. З боку киян, чи чули нарікання на свою адресу?
— Знаєте, за весь час свого перебування в «Оболоні» жодного разу не спілкувався з Олександром Слободяном. Якщо ж згадати мій перехід, то все відбувалося досить цивілізовано: в клуб надійшла пропозиція від «Севастополя», яка влаштувала й «пивоварів», і мене. Тому жодних підводних течій не помітив. Відповідно й претензій, гадаю, до мене не може бути в принципі.

— Мабуть, з легкістю можете назвати характерні риси гри «Оболоні»?
— Головний її козир — єдність колективу. Знаю: там багато хлопців, які грають за тренера до останнього й не шкодуючи себе. До слова, так само вдячний і Сергію Конюшенку, який свого часу дуже добре до мене ставився й повірив у мій воротарський хист.

— Якби були нападником, святкували би голи у ворота «Оболоні»?
— (Після паузи). Думаю, так. Хоча би тому, що, на мою думку, всі повинні відзначати свої м’ячі — без різниці, кому забиваєш.

Анатолій ВОЛКОВ, Український футбол