Под микроскопом: Гран При Сингапура Формулы 1 + ВИДЕО

Задоволення від спостереження за гонками на міських трасах можна довго, навіть безмежно, порівнювати з задоволенням від перегляду матчу за корону чемпіона світу з шахів. Це жодним чином не укол і не сарказм з приводу видовищності старовинної індійської гри, а радше комплімент на адресу сучасним міським гоночним кільцям, які отримають поповнення вже наступного року коли очікується дебют гонки в Нью-Джерсі. На вузьких (за мірками Формули 1) вулицях міста у пілотів майже немає простору не тільки для гоночної імпровізації (хоча вона і не кожному потрібна – можете собі уявити у що потенційно може вилитися імпровізація одного латиноамериканського пілота на адресу його франко-швейцарського колеги або навпаки, а якщо в цей коктейль додати німецького ветерана в хвилини його меланхолії чи секундної розконцентрації або британського чемпіона в період нападу агресії і думок що всі повинні його пропускати тільки тому що він – це він), а навіть для самих простих і нескладних обгонів десь наприкінці довгої прямої перед повільним поворотом.

Тому більшість глядачів з досвідом традиційно сприймають гонки в Монако, Валенсії та Сінгапурі як демонстрацію майстерності пілотів, яким доводиться вираховувати свою траєкторію ледь не до міліметрів, бо інакше ти втрачаєш дорогоцінні секунди або машину, яка опиняється в обіймах стіни, і демонстрацію кропіткої роботи командних містків, які повинні розробити поліваріантну тактику на гонку, в якій будь-якої миті може з’явитися автомобіль безпеки, не сплутавши при цьому власні карти. Цьогорічна гонка в Сінгапурі не повинна була розчарувати саме тих із нас, хто чекав на боротьбу не стільки на трасі, скільки за її межами, хоча й на асфальті цікавих подій вистачало.

Насамперед варто зауважити що різниця між комплектами Soft і SuperSoft несподівано для багатьох виявилася більшою, ніж очікували самі команди – на деяких шасі більш м’яка гума вигравала навіть півтори секунди з кола, при цьому, звісно, стираючись дуже і дуже швидко. Іншою несподіванкою було те, що і Soft на запилюженому та слизькому асфальті витримував менше ніж від цих шин чекали. Звісно така ситуація вимагала від команд ретельно продумувати стратегію на дві головні сесії уїк-енду – кваліфікацію та гонку.

В Mercedes, наприклад, вирішили просто трохи зекономити ресурс гуми і в Q3 Ніко з Міхаелем виїхали з боксів тільки для того, щоб одразу ж туди повернутися, так і не проїхавши жодного залікового кола, що мало б дати німцям певну тактичну перевагу – вони могли самостійно і безпосередньо перед гонкою обрати тип покришок для початку гонки. На практиці ж вийшло так, що обоє пілотів стартували на SuperSoft’і, як і решта гонщиків з топ-10, але шини були абсолютно новими.

Неймовірно велику роль в Сінгапурі відіграє машина безпеки без появи якої жодна гонка досі не обходилася і схоже ще нескоро обійдеться. Причому цього разу формами SLS AMG милуватися можна було двічі. Взагалі-то сейфті-кар є другом і ворогом команд одночасно – одним його поява дозволяє виправити тактичні помилки або скоригувати плані відносно суперників, інші ж навпаки страждають через те, що їх бездоганні здавалося б плани зламалися в один момент (ciao, signore Flavio!). А якщо ще згадати який аврал коїться на піт-лейн, то більш за все стає шкода механіків ну і той самий шланг…

В принципі в таких гонках як Сінгапур зразка 2012-го аналітикам завжди залишається влаштовувати «битву екстрасенсів», намагаючись розгадати плани команд і зробити висновок а що було б якби не автомобіль безпеки – заняття цікаве, веселе і абсолютно бездоказове. Прорахувати можна тільки кроки команд, але не те хто і на якому місці побачив би картатий прапор.

В гонці команди по-різному збиралися підійти до використання комплектів шин, це дуже добре видно по тому коли пілоти відправилися на перші планові піт-стопи: для тих, у кого гума SuperSoft протрималася лише 8-11 кіл відповідь однозначна – три зупинки в боксах, хто спромігся протриматися трохи довше міг розраховувати на те, що і двох піт-стопів буде достатньо, а шини наприкінці дистанції не зітруться до основи. Крім того тут варто пам’ятати, що вся процедура піт-стопу в Сінгапурі займає занадто багато часу, порядку 28-30 секунд – компенсувати втрачений на зайву зупинку час легко можна де-небудь в Монреалі, Шанхаї або Монці, та ніяк не на цій малообгінній трасі.

Тепер давайте подивимося на лідерів гонки – хто і коли зробив свої перші зупинки в боксах: Хемілтон на 12-му, Феттель – 10-му, Баттон – 14-му, Мальдонадо – 13-му, Алонсо – 11-му і Ді Реста – 12-му колах. Таким чином однозначно Феттелю і Алонсо розтягнути всю дистанцію на три відрізки не вдалося б, Хемілтону і Ді Ресті було б непросто, а от Мальдонадо з Баттоном (особливо це стосується англійця) могли б і зекономити на одному візиті до механіків і потенційно опинитися попереду тих, кому довелося б їхати на піт-лейн тричі.

Всі попередні розклади були зламані в той момент, коли Картікеян не зміг розминутися зі стіною…

Здавалося б невже це дійсно так? Гарантія 99%, бо занадто добре все склалося насамперед для Себастіана і Фернандо. По-перше, автомобіль безпеки за два своїх виїзди провів на трасі 9 кіл (6 поки прибирали HRT і 3 після зіткнення Шумахера з Вернем) протягом яких дворазові чемпіони не навантажували гуму і максимально берегли її, по-друге, 9 кіл в темпі автомобіля безпеки уповільнили і без того нешвидку гонку, тим самим скоротивши її на два кола або 10 км. Скоротили, бо тривалість виходила за межі двогодинного ліміту. Гонка в Сингапурі є найдовшою в сучасному календарі – найшвидше повну дистанцію подолав Льюіс Хемілтон у 2009-му – 1:56’06, тобто тут гонка завжди знаходиться на межі часового ліміту.

Цих двох факторів Феттелю з Алонсо вистачило з головою щоб у пристойному гоночному темпі довести машини до фінішу без третього піт-стопа. Пощастило, скаже ви. Так, певною мірою пощастило, але ж з іншого боку машина безпеки в Сінгапурі явище таке саме незмінне як і гонка під світлом прожекторів, а отже команди безумовно були готовими, що будь-якої миті доведеться вносити корективи, просто обставини склалися на їх користь, відігравшись на напарниках.

Роздаючи призи за проведений Гран Прі відзначу Феттеля, Ді Ресту, Глока і Хемілтона поза конкурсом. Себ провів дуже сильний уїк-енд програвши тільки під час однієї сесії – кваліфікації, а отже казати що йому просто таки в руки впала халява, якою він сповна скористався, буде необ’єктивно (тим паче якщо пригадати з якою легкістю він їхав до перемоги у Валенсії поки не зламався генератор). Німець все зробив правильно, він навіть не побоявся піти в атаку на Мальдонадо на першому ж колі гонки і розпочав переслідування Льюіса, не даючи британцю розслабитися ні на мить – відрив не дозволяв.

Пол Ді Реста не тільки повторив свій найкращий результат на стартовій решітці (6-м він розпочинав гонки у Сільверстоуні-2011 і тепер), а й конвертував його у найкращий фініш. Звісно одразу скажете, що двоє пілотів, які стартували перед ним до фінішу не доїхали, але ж і позаду він зумів залишити далеко не останніх пілотів сучасної Ф1. Пол просто дуже акуратно і надійно провів свій болід через усі 59 кіл скороченої дистанції. Тільки б не захворів зоряною хворобою, перші симптоми якої уже проявляються у заявах Ді Рести що він уже готовий виступати в топ-команді.

Глок великою мірою став «жертвою обставин» – по-перше, все той же автомобіль безпеки, який зібрав увесь пелотон докупи, по-друге жорсткі чоловічі розбірки Веббера, Кобаясі, Хюлькенберга і Переса внаслідок яких Ніко та Камуі вимушені були їхати на ремонт, і звісно ж сходи з дистанції інших значно швидших болідів. Але найголовніше в цьому пасьянсі те, що Тімо зумів випередити дует з Caterham – своїх головних суперників. Тепер 12-те місце – найкращий результат для трьох команд-аутсайдерів і саме за цим показником Marussia з оптимізмом може чекати на завершення сезону і преміальних від FIA.

Щодо Хемілтона, то Льюісу просто знову не пощастило. Хтось бачить в цьому вину команди, яка не захотіла поступатися поулом і поміняти на машині британця коробку передач після того, як Льюіс зачепив стіну в кваліфікації. Технічні проблеми і поламки – неодмінний атрибут Формули 1 і передбачити все зі 100% гарантією ніхто не може. Значно цікавішим будуть наслідки, зокрема і цього уїк-енду, адже ні для кого не секрет, що переговори стосовно нового контракту між Хемілтоном і McLaren тривають, і сторони, схоже ще далекі до повного порозуміння. Чи не стане відмова КПП точкою неповернення? Побачимо згодом.

Зі знаком мінус гонку провели Марк Веббер і Міхаель Шумахер. Австралієць почав свої муки фактично одразу після першого піт-стопа, коли опинився далеко позаду і в трафіку з машин другого ешелону. Зрештою навіть сейфті-кар йому не допоміг, а тільки нашкодив, бо перед його першою появою Марк побував у механіків за 5 кіл до аварії Картікеяна. Справитися з обставинами, шинами і суперниками Вебберу не вдалося, а покарання за нелегітимний обгін Кобаясі остаточно перекреслило бодай якийсь позитив від гонки. Тепер Марк відстає від напарника на 33 очка – хтось взагалі ще вірить, що австралійцю команда буде допомагати наздогнати Алонсо, і в Red Bull пануватиме рівноправ’я пілотів?!

Міхаель взагалі схоже вирішив одягнути на себе маску «trollface» і подивитися на реакцію оточення. Наступати двічі на ті самі граблі для найтитулованішого пілота – справа не наймудріша, особливо коли власна команда готова підписати Хемілтона і постати перед непростим вибором кого з двох пілотів залишити.

Так було минулого року:

так було тепер:

Хоча сам Шумахер і визнав провину, але зазначив, що машина не одразу відгукнулася коли він почав гальмувати і коли колеса заблокувалися він був фактично «пасажиром». Таке пояснення стюарди оцінили в +10 позицій на старті в Японії, і якщо інцидент з Бруно Сенною був досить суперечливим – все ж таки бразилець почав досить раптово міняти траєкторію в зоні гальмування, то тут у німця жодних виправдань не було.

Наостанок пару слів про Феліпе Массу, який і досі зберігає шанси залишитися принаймні ще на рік в Маранелло. Бразилець в цілому провів непогану гонку і не його вина в тому, що вже на першому повороті йому прокололи колесо і вся тактика звелася нанівець. Феліпе стоїчно витримав удар долі і найбільше запам’ятався не стільки проривом з останнього місця на восьме, скільки своєю боротьбою зі співвітчизником Сенною:

Зберегти контроль над машиною, коли опонент тебе ледве не втиснув у стіну та ще й довести задуманий обгін до кінця – невже Феліпе справився зі своїми проблемами і готовий допомогти команді. Залишилося ще й у кваліфікації покращити результати і тоді питання контракту може бути закрито для Масси позитивно.

В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ, Sport.ua