Александр СЛОБОДЯН: «К игрокам есть большие претензии»

— Олександре В’ячеславовичу, після однієї перемоги «Оболоні» в шести турах вам, як керівнику ФК, складно було зберігати «холодну» голову щодо головного тренера команди?
— У мене з’явилися сумніви щодо того, чи може тренер, який був у минулому захисником, будувати атакувальну гру. Адже у першій лізі, щоб здобувати позитивні результати, потрібно багато забивати.
Водночас, Сергій Конюшенко — в минулому видатний гравець «Оболоні», який пройшов з нею усі професіональні ліги й усі етапи розвитку. І свого часу я сказав, що Конюшенко та Нивинський (колишній захисник «Оболоні», а нині старший тренер «Оболоні-2». — О.К.) — недоторканні особи, оскільки багато зробили для клубу. За Конюшенка, до речі, наш дубль показував хороші результати.

— Заслуги — це добре, але ж є сьогодення, поточні результати…
— Я абсолютно згоден з тим, що стара слава нову любить. Але й на сьогодні прогрес уже помітний. Ось, наприклад, у матчі із «Зіркою» наша команда могла забити набагато більше м’ячів, але був якийсь нефарт. А те, що в колективі відбувається багато змін, можливо, призводить до того, що команда ще не зігралася і ще не показує того, чого від неї чекають.
У першу чергу «Оболоні» слід перейти від захисного стилю до атакувального. Думаю, якщо на сьогодні такі футболісти, як брати Баранці, Сибіряков, Кучеренко та Котенко, не потрапляють навіть до заявки, а при цьому команда здобуває перемоги, то потенціал у неї є.

— Як часто в цей непростий період ви розмовляли із Сергієм Конюшенком? Чим він пояснював невдачі команди?
— Річ у тім, що я, через зайнятість, спілкуюся з ним, зазвичай, телефоном. І сьогодні команда має все, щоб гідно грати й прогресувати. Це — стадіон, тренувальні поля, досвідчені гравці. Та й зарплати на такому рівні, що мають стимулювати футболістів посісти за підсумками турніру місце не нижче другого. А якщо брати кадрові зміни, то все-таки до нас прийшло багато хороших гравців. Найцінніше придбання, мабуть, все-таки Олександр Піщур. Також підсилилися Олександром Семенцем, на якого покладаємо надії, та Олександром Кочурою, Дмитром Воробеєм та Кирилом Сидоренком. Не треба забувати, що молодіжна команда посіла третє місце у молодіжному турнірі УПЛ і в її складі є гравці, які вже зараз можуть виступати в основі «Оболоні» в першій лізі. Щодо втрат: на місце Махновського, який залишив команду. В нас є Березовський — основний воротар молодіжної збірної України. Якщо говорити про трансфер Пластуна, то у нас є Сидоренко і Дурай, які можуть стати йому якісною заміною.

— Ви назвали прізвища кількох гравців, які не потрапляють до заявки (Кучеренко, Котенко, Сибіряков, брати Баранці). До них є якісь претензії?
— Є, і великі. Вони знизили рівень своєї майстерності і не проявляють належного ставлення, щоб вирішувати нові завдання, а головне, знизили планку вимог до самих себе.

— Можливо, це психологічний фактор, який проявився при переході з однієї ліги до іншої?
— Професіонали завжди повинні залишатися професіоналами. Вони себе вважають такими. Тим більше у них є діти. Наприклад, у Кучеренка двоє. То яке він має право знижувати вимоги до себе?

— А якщо вони переглянуть своє ставлення до роботи, чи матимуть шанси повернутися до основи?
— Вони є завжди, але в цьому разі у мене щодо цих футболістів великі сумніви. Я думаю, можливість проявити себе їм надається уже зараз.

— Після поразки від «Титана» (1:2) у вас була годинна зустріч із уболівальниками. В якому руслі вона пройшла? Чи почули ви на свою адресу критику?
— Уболівальники тоді на трибунах кричали, щоб я гнав із клубу всіх. Але ж це неможливо! Ми справді мали тривалу розмову із фанатами, вона носила дружній характер, а найголовніше, що з їхнього боку відчувалося щире переживання. Уболівальники вважають, що наші гравці не належною мірою викладаються на полі. Ми говорили про причини цього, а також про моє бачення розвитку клубу. Думаю, ця зустріч була для всіх корисною. Зазначу лише, що все необхідне для роботи в команди є, а клуб входить до двійки найзаможніших у першій лізі.

— У чому ж тоді причина невдач? Вас, наприклад, знають, як фаната свого клубу. Може, в самій структурі заважають реалізовувати задумане або не дають можливості працювати? Ви — господар в ухваленні рішень у клубі?
— Чи мені хтось заважає? Ніхто. Я можу чітко висловити свою позицію: умови для хорошого виступу команди є, і вони високого рівня. Тепер слово за колективом. Я чекаю від нього віддачі.

— Можливо, вона вже почала виявлятися в останніх результатах? Як вважаєте, дві перемоги (у Кубку України над «Арсеналом» та в чемпіонаті над «Зіркою») є передумовами прогресу?
— Думаю, зараз футболісти починають набирати форму. Деякі гравці, які знизили до себе вимоги, на щастя, переглянули своє ставлення до роботи.

— Не так давно ви сказали, що квота довіри у Сергія Конюшенка — до зими, після чого будуть робитися підсумки його роботи…
— Я вважаю, що ми вчинили правильно, висловивши йому довіру. Зауважу, наприклад, що у стартових турах першої ліги були й суддівські помилки, коли арбітри не зараховували чисті голи. Зараз же команда у двох останніх матчах виграла, і тренеру ми продовжуємо довіряти. Водночас, такої гри, яка б влаштовувала вболівальників і мене, поки що немає.

Олексій КОМАРОВСЬКИЙ, «Український футбол», fc.obolon.ua