Михаил КОПОЛОВЕЦ: «Позиция защитника - не мое место на поле»

Для вінгера «Карпат» Михайла Кополовця виходити на заміну – справа звична. Але бачити 18-го номера карпатівців на фланзі оборони – такого вболівальники «зелено-білих» до матчу із запорізьким «Металургом», напевне, навіть уявити собі не могли. На післяматчевій прес-конференції Ніколай Костов сказав, що Кополовець зіграв добре. А як свій дебют у захисті оцінив сам Міша?

– Позиція захисника – це точно не моє місце на полі, я не почуваюся там добре, мені не комфортно. Але ж хтось повинен був закрити цю позицію. Тренер вирішив, що це повинен зробити я. А раз це потрібно команді, то я й вийшов і зіграв. А що залишалося робити?.. Але ще раз підкреслю, що грати на цій позиції мені не до вподоби. Суддівство теж було не на нашу користь. У кожній грі у нас вилучення і ми вже вкотре змушені значний відрізок часу матчу грати у меншості. Сьогодні я був у безпосередній близкості біля епізоду з вилученням Муртаза. Згідний, момент був по-ігровому дуже жорсткий, але ж жорсткість була обопільною, обоє йшли прямими ногами. Я вважаю, там не було місця червоній карточці. Суддя порахував, що наш гравець заслужив на вилучення і тим самим дав шанс «Металургу». Я думаю, що ми повністю сьогодні переграли цю команду, але суперник у нас був хороший – у них багато молодих футболістів, котрі демонстрували хороші швидкості і непогане володіння м’ячем та розуміння гри. Але повторюся ще раз: у нас кожна домашня гра – це як подвиг і відчуття, коли граєш вдома, у плані судівства дуже схожі на виїзну гру.

– В кінці гри ти кілька разів мав можливість піти вперед, але стримував себе. Чому? Боявся, що не встигнеш повернутися назад?
– Справді, кілька разів мав хорошу можливість піти вперед по флангу і спробувати щось створити в атаці. Думаю, могло б щось з того вийти. Але не йшов вперед, тому що давно не грав. Сили вперед йти були, але я боявся, що при втраті м’яча не встигну повернутися назад. Тому я й не ризикував, а навпаки, зробив акцент більше на оборону.

– Чи не було такого, що захопившись грою, ти забував, що граєш не в нападі, а в захисті?
– Я розумів, що маю захищатись і саме для цього мене випустили на заміну. Але я все таки гравець атаки, тому мене весь час тягнуло вперед, до воріт суперника. Добре, що поряд зі мною весь час був Ігор Ощипко – він мене постійно стримував від рейдів вперед, не давав забути, що я граю захисника.

Інформаційний центр ФК «Карпати»