Александр УСИК: «Боксеры умеют плакать на радостях»

Якщо спитати пересічного британця, хто з українських олімпійців найбільше вразив спортивний світ, то відповідь буде однозначною. Це боксер Олександр Усик.

Він став олімпійським чемпіоном у ваговій категорії до 91 кілограма, яку вважають однією із найпрестижніших. Усик видав гарний бокс. А після перемоги затанцював гопака! Оцінили британці й козацьку зачіску Усика. У Лондоні нашому чемпіонові фанати не давали спокою. Роздавши не одну сотню автографів, новоспечений олімпійський чемпіон знайшов час для зустрічі з кореспондентом.

— Одразу після своєї перемоги ви заявили, що не прагнули стати чемпіоном, а просто хотіли показати хороший бокс. Чи переглядали вже чемпіонський бій? Сподобалося?
— Тієї чемпіонської ночі, після зустрічей з офіційними особами, після допінгової процедури я повернувся у кімнату і переглянув бій. Мені він сподобався. Особливо другий раунд. Я упіймав кураж, видав серію точних ударів.
Задав високий ритм, занадто високий. Наприкінці третього раунду втомився. Знаю, хто допоміг мені витримати до фінального гонга. Всевишній! Також відчував підтримку сім'ї і команди. А коли Василь Ломаченко взяв друге боксерське «золото», він повернув мені всі сили. Василь став дворазовим олімпійським чемпіоном! Так круто його знати! А тим паче працювати під орудою одного тренера і бути хрещеним батьком його дитини. Хотілося плакати від радості.

— Британський олімпійський чемпіон Люк Кемпбел таки заплакав після перемоги...
— Боксери — люди мужні, але й чутливі. Уміють плакати на радощах. Чесно скажу, я також пустив сльозу після своєї перемоги у фіналі. Але змусив себе не розслаблятися, стримався.

— Ви вразили спортивний світ не лише боксом, але й зачіскою. Чому не переконали інших боксерів команди вистригти козацький оселедець?
— Денис Берінчик має оселедець. І в усіх інших Україна в серці. Та без козацького духу ніхто б з українців не став чемпіоном! Ми — нащадки запорізьких козаків. Те треба пам'ятати, це має бути козиром для всіх. Ми маємо бути сильнішими за інших. І своїм оселедцем я хотів підкреслити, що ми — козаки! І хай суперники вчаться розрізняти свою голову і чужу. Бо козацька в житті нічого не боїться.

— Фанати вже настільки звикли до вашої зачіски, що без неї не сприйматимуть іншого Олександра Усика...
— Перед Олімпійськими іграми я думав, що той оселедець — назавжди. Але завдяки цій зачісці став справжньою жертвою фанатів. Вони не дають мені спокою. Треба виходити в люди в капюшоні. А я ж стараюся, щоб мене впізнавали завдяки гарному боксу, а не зачісці!
Але долю оселедця вирішить моя донечка Єлизавета. Їй я присвятив цю медаль. Вона просила мене привезти золоту нагороду додому. А якщо б не просила, я ще тут з'їв би те «золото» - на радощах.

— Як щодо гопака? Це була домашня заготовка?
— Так, я запланував, що затанцюю, якщо стану чемпіоном.

— Які ще танці вмієте?
— Я танцюю із дитинства. Займався народними і бальними танцями. Вмію навіть виконувати брейк-данс. Дуже люблю музику. Коли вона лунає, я стаю іншим, у душі коїться щось неймовірне.

Галичина спортивна