Александр ЕВТУШОК: «Смена тренера стала новой мотивацией»

Вихованець кримського футболу Олександр Євтушок, як футболіст широкому загалу вболівальників став відомий на початку 90-их років, коли почав грати у центрі оборони «Карпат». Зі складу львівського клубу він отримав запрошення і до лав національної збірної. Тож цілком логічним було звернутися саме до нього за коментарем стосовно гри «Карппати» – «Таврія».

– Олександре, за кого вболівали у суботньому матчі?
– Коли грають «Карпати», завжди вболіваю за них. Так, я народився в Криму і живу в ньому й сьогодні разом зі своєю сім’єю. Однак своїм рідним клубом вважаю саме «Карпати». Адже, як футболіст я відбувся саме у Львові. Тому дуже тішуся, що нарешті наша команда здобула першу перемогу в сезоні та ще й зробила це в таких непростих умовах гри.

– На вашу думку, до арбітра у львів’ян можуть бути претензії?
– Думаю, краще буде, коли карпатівці не претензії пред’являти будуть, а зроблять правильні висновки на майбутнє. Адже і Даушвілі, і Мілошевіч по одному попередженню отримали за розмови. А грузин мене дуже здивував, коли заробив і другий «гірчичник». Як можна було врізатися в гравця команди суперника, знаючи, що ти вже маєш попередження? А головне, ігрова ситуація цього абсолютно не вимагала. Я розумію, що в грі присутні емоції, але ж і головою треба трохи думати, що ти робиш і які можуть бути наслідки. Вважаю, що «Карпатам» за таку картку необхідно серйозно оштрафувати футболіста. Втім, як це не парадоксально, львів’янам такий екстрім пішов на користь.

– На вашу думку, вони додали у грі?
– Я маю на увазі інше. А саме – в останніх іграх «Карпатам» явно бракувало характеру, про що говорили всі. На полі не було колективу однодумців, ми бачили в очах гравців якусь приреченість. Складалося враження, що футболістам все одно, як закінчиться гра, що про них напишуть у пресі, що скажуть вболівальники. Звичайно, зміна тренера стала новою мотивацією для гравців. Однак все одно я особисто, не знаю як інші, в першому таймі не бачив ті «Карпати», які ми всі звикли і хочемо бачити. Зовсім інша справа після двох вилучень поспіль на початку другого тайму. Критична ситуація змусила всіх остаточно прокинутися від сплячки, яка тривала не один місяць і нарешті ми побачили, що «Карпати» не забули, що таке боротьба з повною самовіддачею і що таке колектив однодумців на полі, коли кожен грає і за себе, і за партнера. У хлопців знову загорілися очі! І це найбільша перемога команди в цій грі, хоча, зрозуміло, і три очки аж ніяк не зашкодять.

– Що для «Карпат» у цій грі було головне – результат чи якість гри?
– Я ж вже сказав – відродження команди.

– І що, на вашу думку, «Карпати» відродилися?
– По одному матчу робити висновки зарано. Але головне, в кінці тунеля хлопці побачили світло. А значить і в них, і у вболівальників з’явилася надія на краще майбутнє. Але в жодному разі не можна заспокоюватися, бо коли говорити про якість гри, то в ній ще дуже багато недоліків.

– Ви вважаєте, коректно говорити про якість гри, коли команда має на двох гравців менше за суперника?
– А я говорю не про всю гру, а про перший тайм. Хіба ви не погодитеся, що «Таврія» у першій половині мала перевагу у володінні м’ячем, більш гостро грала та й бажання у моїх земляків було побільше.

– Що ж завадило команді Олега Лужного виграти здавалося б виграну гру?
– Парадокс, але в рівних складах «Таврія» виглядала краще, ніж коли отримала перевагу в два гравці. У мене склалося враження, що сімферпольці не знали, що робити з тою чисельною перевагою. Схоже, вони не були готові до такого повороту подій. І коли «Карпати» мобілізувалися, «Таврія» немов чекала, що гра буде виграна сама по собі. Я чув, що говорив після матчу Олег Лужний і думаю, він саме це мав на увазі. Боюся, що після такого психологічного удару «Таврія» може не одразу прийти до тями. Тут можна попасти в психологічну яму.

– Як спеціаліст по цементуванню оборони, як ви оціните гру пари центральних захисників «Карпат»?
– А чому пари? Їх упродовж матчу було задіяно троє. Скажу, що в цій грі вони зіграли краще, ніж в попередніх. І хоча не обійшлося без фарту та й воротар дуже добре зіграв, все ж команді вдалося відіграти в обороні на «0», а значить і центральні захисники зіграли добре. Мілошевіч відіграв на своєму рівні. Балажіц нарешті не лише спостерігав за діями нападаючих суперника, а й сам брав участь у грі. Ну а Пластун мені взагалі подобається і я вважаю, що це якраз дуже позитивне придбання. Тільки йому не можна зупинятися у рості. Знаю, що він грає за молодіжку. А коли буде працювати, як належить, то й до національної команди повинен дорости.

Sport.ua