Якуб ТОСИК: «Приходилось все время двигаться»

– Якуб, важко було грати?

– Так, особливо у другому таймі. Ми практично одразу залишилися в суперчисельній меншості. Коли немає одного гравця, грати дуже важко. А тут упродовж тайму не було одразу двох наших футболістів. Аби не дозволити супернику розігрувати м’яча поблизу нашого карного, доводилося весь час рухатися. Але то нічого – втома пройде, а три очки нам залишаться. Так що, головне, вдалося нарешті перемогти і потішити наших вболівальників 

 

– А як тобі загалом гра, що запам’ятається найбільше?

– Перший тайм ми відіграли добре. У них попереду майже не було моментів. У нас, щоправда, також, але на відміну від них, ми свій шанс реалізували. Цей гол був для нас важливим і з психологічної точки зору. Адже в попередніх іграх ми пропускали першими, а відігруватися завжди важко. А забивши, ми відчули впевненість у собі, один в одному. Другий тайм, як я вже казав, ми весь грали, маючи на двох гравців менше. Зрозуміло, це не могло не позначитися на наших діях. Я думаю, будь-яка команда, коли б опинилась в нашій ситуації, навряд чи зіграла б набагато краще. Звісно, нам доводилося перебудувати тактику, ми вже не могли великими силами йти вперед. 

 

– Коли ти повірив, що «Карпати» виграють?

– Коли Лукас забив. Адже це були останні секунди гри. Так воно й вийшло – щойно команда суперника розвела м’яча з центра, суддя дав свисток про закінчення гри. Це був приємний свисток, який мені дуже сподобався. 

 

– А який момент у грі ти б назвав кульмінаційним?

– Однозначно, коли м’яч потрапив у перекладину. Думаю, в той момент не в мене одного, напевне, серце сіпнулося. Але цей епізод вже став історією, так само, як зрештою, і весь поєдинок.

 

Sport.ua