Под микроскопом: Гран При Венгрии Формулы 1

Гран Прі Угорщини минулих вихідних відбувся уже в двадцять сьомий раз, цього разу вкотре нагадавши усім, що цей стаціонарний гоночний автодром зовсім не просто так заслужив звання одного з найбільш необгінних в календарі Формули 1. І справа тут криється одразу в кількох факторах – по-перше, це сама конфігурація кільця, яка є дуже технічною, має тільки одну відносно довгу пряму, але виїзд на неї є доволі швидким і підібратися до машини, що їде попереду дуже непросто. По-друге, це час проведення самого Гран Прі – з часу появи в календарі (а це 1986 рік) гонки відбувалися у серпні або наприкінці липня. До чого тут це, можете запитати – а до того, що за всі 27 разів тільки двічі в гонках ішов дощ завдяки якому баталії на трасі ставали на порядок цікавішими і значно менш передбачуваними (хоча й обидва рази переміг Дженсон Баттон). Очікувати ж дощів у найспекотніший літній період – справа далеко не найкраща, а отже варто було б замислитися над тим, щоб перенести уїк-енд в Будапешті на травень-червень коли Формула 1 вже знаходиться в Європі, а погода може бути більш непередбачливою. Звісно це все пов’язано з багатьма іншими факторами, зокрема проведення спарених Гран Прі в Німеччині та Угорщині є доволі зручним для учасників, але принаймні з’явиться надія на те, що видовищність піде вгору. Проте місце в календарі для цього автодрому залишається стабільним і чекати на будь-які часові переноси просто не варто.

Якщо казати безпосередньо про цей сезон, то багато в чому завдяки навчанню команд працювати з цьогорічними шинами ми стали свідками того, що перші 7 гонок виграли різні пілоти – в Монреалі, наприклад, завершальна частина гонки більше нагадувала шинну лотерею в якій комусь мало пощастити, а комусь ні. Тож якби угорська гонка відбулася замість котроїсь з іспанських, можливо ми б побачили значно більше боротьби на трасі між пілотами. Боротьби з обгонами, звісно. А так вийшло, що погода традиційно була спекотною, грамотно працювати з Pirelli навчилися практично всі, конфігурацію траси поміняти неможливо, а отже гонщикам залишалося вирішувати власну долю в кваліфікації та на першому колі гонки. Далі розраховувати можна або на проблеми конкурентів (наприклад, згадується Хейккі Ковалайнен, який у 2008-му виграв свою поки що єдину гонку після того, як на машині Масси відмовив двигун за три кола до фінішу), або на власну вдалу тактику. Як показали цьогорічні реалії навіть DRS допомагає вкрай слабо – ну не рахувати ж обгони Кобаясі та Шумахера таких «серйозних» для них суперників як машини HRT і Marussia.

Хоча для любителів тактичної боротьби минулий уїк-енд подарував чудову нагоду прослідкувати як за роботою пілотів, так і командних містків, де обиралася або коригувалася тактика в залежності від ситуації. Візьмемо для початку McLaren і побачимо дві абсолютно різні схеми для пілотів, які зрештою і мали зовсім різні наслідки: Хемілтон, упевнено вигравши старт, не став нічого міняти в обраному ще в суботу плані і проїхав з двома зупинками. Більше того ця тактика для його МР4-27 підходила якнайкраще, адже при спробі їхати два гоночні відрізки на Soft і тільки один на Medium можна було таки поступитися одному, а може й обом пілотам Lotus. Чому – бо чорно-золоті боліди за однакової тактики могли проїхати на кілька кіл більше, підняти власний темп, зробити свої зупинки пізніше конкурентів і виїхати попереду. Таким чином або Грожан міг випередити Льюіса після свого другого піт-стопа, або наприкінці гонки шинний фактор також міг би зіграти злий жарт з британцем – це нагадаю у випадку його тактики Soft-Soft-Medium, бо тоді час другої заміни шин на боліді Хемілтона відбувся б раніше 40-го кола і не факт, що гума витримала б до фінішу необхідний темп. Таким чином перехід британця на більш жорстку гуму вже на першому піт-стопі дозволив йому і спокійно їхати у власному темпі, і не дав можливість Грожану обігнати Льюіса в той час, коли француз був явно швидшим, але тут чемпіону 2008-го року варто подякувати не тільки власній команді, а й самій трасі за її необгінну конфігурацію.

Тепер проаналізуємо тактику Баттона, яку сам пілот після закінчення гонки відверто назвав помилковою. Перед стартом для англійця заплановано було також дві зупинки в боксах, але команда досить рано повідомила про перехід на план «Б». Він передбачав уже три піт-стопи, але й більш короткі гоночні відрізки на яких Дженсону треба було активно атакувати на вільній трасі і не просто відіграти час витрачений на зайвий піт-стоп, а й спробувати за рахунок цього обігнати конкурентів (на початку гонки ним був Грожан, хоча і Феттель позаду знаходився зовсім близько). Коротке кільце Хунгарорингу ставить перед командою непросту задачу знайти «вікно» на трасі й випустити пілота саме туди. Найкращий приклад такої реалізації саме в Угорщині можна було побачити в 1998-му, тоді план придуманий Россом Броном спрацював на 100%. В ситуації ж з Баттоном вийшло так, що під час другої зупинки пілот опинився за спиною у Сенни. Відчутна перевага свіжих та ще й більш м’яких покришок розбивалася упевненим пілотажем бразильця помноженим на практичну неможливість обігнати більш повільний Williams. Іншими словами мало того, що сама тактика в ситуації з Дженсоном була доволі сумнівною – зі слів пілота, кожного разу перед піт-стопами шини ще здатні були проїхати кілька кіл в гарному темпі, так ще й команда не знайшла на трасі потрібне вікно і випустила свого пілота в трафік. Якщо ж до всього цього пригадати заминку з лівим переднім колесом на останньому піт-стопі, то можна сказати що команда своїм рішенням зіпсувала Баттону гонку. Такими виходять полярними підсумки тактичного розбору McLaren.

Тепер щодо головного конкурента англійської команди – Lotus варто похвалити хоча б тільки подивившись на стартові місця пілотів. 2-ге і 5-те місця стартового поля були трансформовані у 3-те і 2-ге відповідно. Але тут ще варто згадати про те, що Ряйкконен на старті одну позицію програв Алонсо і весь перший відрізок проїхав шостим. Взагалі коли на командному мостику ніхто не починає вигадувати велосипед (згадайте як Кімі через сильне зношення шин в Китаї за два кола скотився з 2-го на 12-те місце) це приносить гарні результати. От і цього разу тактична схема передбачала максимальне використання сильних сторін шасі – Е20 дуже ощадливо працює з гумою, а отже з одного боку можна проводити більш затягнуті гоночні відрізки, з іншого – коли конкуренти переходять на більш жорсткий тип шин Грожан і Ряйкконен спроможні досить вдало їхати на м’якішому. На другому відрізку гонки чорно-золоті боліди були відверто швидшими за машини конкурентів, але француз наздогнавши лідера гонки нічого не міг вдіяти і зрештою його Soft в гонитві за Хемілтоном і намаганнях не відстати від нього зносився швидше ніж Medium у британця.

А з Кімі вийшло значно ефективніше – по-перше, гоночний інженер попередив пілота одразу про те, що їхати на цій гумі доведеться не тільки швидко, а й довго; по-друге ж чемпіон 2007-го року, опинившись на порожній трасі після піт-стопів Грожана, Феттеля і Хемілтона, зумів підняти темп і проїхати чотири кола перед власною зупинкою значно швидше за Грожана і Феттеля (на 5,225 сек. і 4,768 сек. відповідно), а от у Хемілтона зумів відіграти порівняно небагато – 0,550 секунд за три «чистих» кола (коло виїзду Льюіса з боксів в розрахунок не бралося). Все це дозволило Ряйкконену на вході до першого повороту опинитися поруч з напарником, а більш вигідна позиція боліда в повороті сприяла перемозі в локальній битві.

Чимало питань викликає тактика Red Bull – для чого треба було закликати Феттеля на третій піт-стоп, якщо обганяти на Хунгарорингу все-одно що чекати дощу в Сахарі… Так, Себастіан нічого не програв і навіть зумів наздогнати Грожана у якого передні шини після фінішу були більше схожими на пошматоване ганчір’я. І тут знову повертаємося до того, що наздогнати в Хунгарорингу можна, а от що далі… З Веббером вийшло на перший погляд так само дивно, якщо не більше – Марк стартував на Medium і при цьому виграв 4 місця за перше коло гонки. 40 кіл з 69 австралієць провів на двох комплектах шин Medium і команда при цьому сподівалася що ще 29 пілот зможе проїхати на одному Soft! Трохи дивний вибір, але все остаточно змарнували проблеми з диференціалом, через що задні шини зношувалися більше і необхідність третьої зупинки в боксах стала невідворотною. Таким чином австрійська команда за тактику в Будапешті собі може поставити невисоку оцінку.

Якщо говорити про героїв та невдах гонки, з першими достатньо обмежитися простим переліком: Хемілтон – Ряйкконен – Грожан. Усі вони провели відмінну гонку, зробили все що від них залежало і заслужено поливали один одного шампанським на подіумі. В паддоку все ще вважають, що пілоти Lotus здатні виграти Гран Прі в цьому сезоні, але на думку Кімі для цього треба покращити кваліфікаційний темп машини, щоб стартувати з перших двох рядів.

Набагато цікавіше вийшла ситуація з невдахами уїк-енду, де перше місце дістається семиразовому чемпіону. Все пішло не так ще у п’ятницю, коли в другій практиці під дощем німець розбив свій Mercedes:

Продовження було у кваліфікації, де в другому сегменті Міхаель не зміг проїхати жодного чистого кола, постійно потрапляючи в трафік, і залишився останнім в сесії. Але «найцікавіше», як виявилося, було ще попереду – старт гонки після першого кола прогріву відклали саме через Шумахера, який зайняв неправильну позицію, в цей момент двигун на його машині почав перегріватися і Міхаель його заглушив. Старт з боксів на лишав особливих надій на пристойний результат, але це ще були не всі неприємності, бо під час першого ж піт-стопа автомобіль №7 перевищив швидкість (сам пілот сказав, що лімітатор він увімкнув і не знає чому так сталося) і на 4-му колі довелося відбувати штрафний проїзд по піт-лейн. Ну а в довершення до цього виявилося, що пропав зворотній зв’язок і команда не отримувала телеметрії з машини німця, тому з міркувань збереження техніки закликала пілота в бокси. Все це є ілюстрацією того, що інколи за гоночний уїк-енд може статися стільки неприємностей, скільки не буває й за цілий сезон…

Ще одним невдахою гонки можна сміливо назвати Пастора Мальдонадо, який отримав штраф від стюардів більшою мірою не через свій маневр, а через власну репутацію. Взагалі-то таких обгонів, який здійснив Пастор в гонках вистачає з головою, навіть боротьба Ряйкконена з Грожаном була дуже схожою, але штраф отримав тільки венесуелець. Чому – тому що імідж у нього такий, а формульна Феміда дуже часто реагує не тільки на сам інцидент, а й на його головних «героїв». За 11 гонок поточного чемпіонату Пастор вже встиг відзначився у шести інцидентах, де вина його опонентів якщо і була, то мінімальна. От і в Угорщині те, на що закривають очі для інших пілотів, перетворилося на покарання для Мальдонадо. Що ж, у переможця Гран Прі Іспанії є цілий місяць на те, щоб переосмислити власну поведінку на трасі та зробити правильні висновки.

В’ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ, Sport.ua