Вадим ПАНАС: «Против Динамо и Шахтера не подведу»

На початку другого сезону «Волинь» заявила відразу шістьох новачків. Серед них був і волинянин Вадим Панас. Відтепер не один Олег Герасим’юк виступатиме за команду рідної області. Вадим за кар’єру побував не в одному клубі. Але найбільше глядачам він запам’ятався грою за ФК «Львів» та «Оболонь». Будемо сподіватися, що Анатолій Демяненко дасть шанс себе зарекомендувати вихованцю волинського футболу, і Вадим цією нагодою скористається сповна. Особливо цікаво побачити його в матчах проти донецького «Шахтаря» та столичного «Динамо». Чому? Дізнавайтеся нижче.

– Вадиме, як воно повертатися у рідну «Волинь»?

– Задоволений, що повернувся туди, де розпочинав кар’єру. Контракт розраховано на три роки. За цей час хочу досягнути з «Волинню» нових спортивних вершин.

– Чи були пропозиції від інших клубів?

– Так, були запити від інших команд прем’єр-ліги. Проте я не хотів би їх називати. На цей момент я є гравцем «Волині». А все інше – то минуле.

– Часом не «Кривбас», куди йшов працювати добре тобі знайомий Віталій Кварцяний?

– Ні, це не «Кривбас» (посміхається).

– У 2008 році «Львів» під керівництвом Степана Юрчишина вийшов до елітного дивізіону. В першому турі вдома львів’яни створили справжню сенсацію, перемігши «Шахтар» 2:0! Перший гол Худжамову забив ти.

– Cталося це на 23-й хвилині. Гарний вийшов м’яч. А наприкінці гри Федорчук дальнім ударом у «дев’ятку» вдруге засмутив «гірників».

– Незважаючи на фантастичний старт, «Львів» посів передостаннє місце, випередивши «Харків» та, набравши однаково очок з «Іллічівцем», вилетів у першу лігу.

– Вважаю, що ми провалили перше коло, що й далося надалі взнаки. У тому сезоні «Львів» ще вдома перемагав «Зорю», «Іллічівець», «Кривбас», «Харків».

– У 2010 році ти пристав на пропозицію «Оболоні», яка роком раніше вийшла до еліти. І в сезоні 2010–2011 «пивовари» двічі мінімально обіграли «Шахтар», уперше завдавши поразки донеччанам на «Донбас-Арені».

– Я брав участь у двох поєдинках, проте в Донецьку у другому таймі отримав червону картку. Цікаво, що коли ми перемагаємо «гірників», то вони стають чемпіонами. Хоча в тому сезоні взяли чотири очки з «Динамо» (2:2, 2:0)!

– Зі «Львова» за Ковальцем до Києва перебралося чимало гравців.

– У різному хронологічному порядку в «Оболонь» перейшли брати Баранці, Владислав Лупашко, Ігор Ільків, Олександр Мандзюк, Іван Котенко, Андрій Радь. Воротарем у нас був Олександр Рибка – майбутній голкіпер «Шахтаря». Також у заявці команди був екс-»хрестоносець» Артем Бобух.

– Повернемося ближче до рідної Волині. Всезнаюча «Вікіпедія» пише, що ти перебував в оренді у млинівській «Ікві».

– Не пригадую, щоби я там грав (примітка fc.volyn.net – насправді Вадим зіграв у одному матчі за «Ікву» – проти «Рави» з Рава-Руської у 11-му турі сезону 2003/04, коли «Іква» була фарм-клубом «Волині»). Також у російськомовній версії «Вікіпедії» не вказано, що я виступав за «Зорю». Хоча чимало матчів провів за луганчан. Окрім того, інтернет вводить в оману, що я народився у Горохівському районі, хоча моїм рідним містом є Нововолинськ.

– Порівняй методи тренування Кварцяного, Ковальця і Дем’яненка.

– Віталій Володимирович любить силовий футбол. Ковалець казав нам грати в короткий пас, а нинішній наставник сповідує стиль гри «Динамо».

– Яка позиція на полі тобі найбільше до душі?

– Гратиму, де скаже тренер. Але мені подобається, коли на вістрі атаки перебуває один нападник, а я бігаю під ним. Ми так грали в «Оболоні», де в нападі працював Саша Мандзюк.

– Хто у «Волині» найшвидший та найвитриваліший?

– (Із цим питанням Вадиму допоміг захисник Роман Годований, який одним з перших прибув на вечірнє тренування. – Авт.) Найшвидший бразилець Рамон, а найвитриваліший, певно, Богдан Карковський, хоча цього футболіста вже немає в списку команди.

– Анатолій Васильович знає про твої перемоги і про твій фарт над грандами нашого футболу? У 4-му і 5-му турах «Волині» якраз грати проти Донецька й Києва.

– Не знаю, чи тренер знає про це, але якщо я з’явлюся на полі в цих матчах, то щосили намагатимуся здобути для Луцька очки.

Андрій Соколовський, газета «Сім'я і дім»