Євген РИВКІН: «У цьому випадку футбол поступив справедливо»

Євген РИВКІН, головний тренер «Локомотива»

- Які ваші враження від сьогоднішньої дуже драматичної гри?
- Найперше, я думаю, треба привітати команду «Енергія» із завоюванням Кубка. Визнаю, що в цій конкретній грі «Енергія» виявилася сильнішою за нас. Ми не змогли проявити свої кращі якості. Чому так вийшло, я знаю. Відповідальність за це все треба брати на себе. Не зміг я допомогти хлопцям реалізувати те, що вони могли зробити. Причини ми залишимо всередині команди. «Енергія» сьогодні перемогла заслужено, з чим її вітаю.

В цілому реального враження від гри зараз не може бути. Гра закінчилась, вона була емоційна і непроста. Треба відзначити той факт, що результат гри визначає кількість забитих м’ячів. Якщо ми забили за 3,5 секунд до кінця матчу, то претендувати на перемогу нам, звісно, було важко. Напевне, треба відзначити, що у цьому випадку футбол поступив, можливо, справедливо.

Це не перший мій фінал. Коли у 2009 році ми виграли Кубок у донецького «Шахтаря», пройшли достатньо серйозний шлях до фіналу, з усіма командами, які нам попадалися, ми мали битви. Зараз нам, можливо, пощастило в тому, що одна команда знялась, інша була десь нижча класом. Я ще раз кажу, що цілком справедливо, що команда «Енергія» навіть із таким фактором змогла реалізувати свою перевагу на майданчику.

Однак я вірю в свою команду. Думаю, якби нам вдалося забити м’яч трохи раніше, гра склалась би по-іншому. Але я ще раз кажу, що рахунок на табло, і в цьому конкретному матчі, цьому конкретному розіграшу Кубка я вітаю «Енергію», усіх її футболістів, головного тренера, керівників із заслуженою перемогою.

- Гра була дуже емоційною. Свідченням цього стали три жовті і три червоні картки, зокрема, два вилучення за секунду до кінця. Як розціните емоційні дії гравців вашої команди? Чи є у вас претензії до суддів? Чи не втратили вони нитку гри за такої напруги на майданчику?
- Ви знаєте, у цій грі претензії треба пред’являти тільки до себе. По суддівству, не думаю, що можна ще щось коментувати, якщо я вже сказав, що «Енергія» заслужила цю перемогу. Тому, рахунок є на табло. Цього достатньо.

- ...Маємо на увазі неджентельменські вчинки. Дуже заведеним був Воронін, це відчувалося…
- По-перше, Максим лише цього року по-справжньому відчув, що таке боротьба за високі місця. Команди, де він був до цього, грали внизу або в середині турнірної таблиці. Розумієте, йому 30 років, і в такому віці він вперше вийшов на поєдинок такої напруги. Воронін і раніше не завжди був коректним, а сьогодні, коли емоції зашкалювали, цілком можливо, він міг не витримати. Інші хлопці вже брали участь в іграх такої напруги. Треба розуміти, що це абсолютно інше змагання. Це - не чемпіонат України. Те, що ми обіграли «Енергію» в Харкові, на цій грі ніяк не відбилося. Можливо, в Максима в голові був ще той матч...

Футбол достатньо справедливий, якщо він так розсудив. Все таки треба віддати належне хлопцям, які грають у Львові. В них за плечима величезна кількість таких матчів. Я не говорю про досвід як такий. У нас теж футболісти хоч і молоді, але мають досвід серйозних матчів. Інакше ми не боролися б з «Енергією». Але в такій грі завжди вирішують тонкощі, такі дрібниці. З таких дрібниць усе й складається. Тому десь не витримали, десь себе переоцінили, а десь і недооцінили і не робили те, що можуть робити.

Вина лежить тільки на мені. Своїм футболістам я подякував. Ні до кого претензій не маю. Думаю, ми видали достойний сезон. Не тільки для суперників, а й для нас. Тому, що рік вийшов «срібним», оцінку давати не мені, в нас є керівництво клубу, воно оцінить гру команди. Але на мій погляд, загалом в цьому сезоні гра команди «Локомотив» заслуговує поваги, якщо ще врахувати те, що ми змогли залучити висококласних футболістів. Це і Іваняк, і Кондратюк. І кожного з них ми намагалися вивести на вищий рівень. Той же Олександр Кондратюк є одним з кращих футболістів в Україні, думаю, Станіслав Гончаренко зі мною погодиться. Ми доклали максимум зусиль, щоб Саша повернувся до футболу. Зараз він один з лідерів команди. Решта команди практично всі свої, доморощені. Камеко лише грав у «Шахтарі». Так, когось взяли у 28 років, а когось і в сім років. Це Дмитро Клочко, Дмитро і Олександр Сорокіни. Це ті футболісти, які виросли в нашому клубі. І якщо з них вдалося зробити таку команду, яка зараз бореться за високі місця, то думаю, така команда, ці гравці заслуговують великої поваги. Звісно, треба подякувати і нашому керівництву, яке повірило в цю команду і вкладає в неї силі і засоби. Думаю, що ця команда повинна рости.

Ще раз вітаю суперників з перемогою. Може, це трохи емоційно, але я дуже радий, що після матчу хлопці підійшли один до одного, потисли руки, обнялися. У житті вони пересікаються не лише на полі, деякі з них разом грають за національну збірну. Кілька хлопців з Харкова грають в «Енергії», тому футбол - футболом, а життя - життям. Тому особисто я не буду робити з цього трагедії. Що скаже керівництво, подивимося...

Наприкінці хочу щиро подякувати народному футбольному клубу «Ураган» за організацію «Фіналу чотирьох». Було дуже приємно знаходитися у вашому місті, ми були оточені турботою. Нарешті вдалось побачити Івано-Франківськ - ваше місто просто чудове.

Микола ВОЛКОВ, для Sport.ua