Андрей КУПЦОВ: «Может, Шахтер зря заказал фейерверки?»

Наставник «Олександрії», попри всі оцінки експертів, котрі не вірять у його команду напередодні гри з чемпіоном, виявися оптимістом…

«Із президентом спробували поговорити без емоцій…»

— Андрію Сергійовичу, після матчу з «Чорноморцем» сказані вами слова про «висновки в кінці сезону» навіяли тон прощання команди з прем’єр-лігою… Зізнайтесь, такі думки після фінального свистка все ж виникли?
— (Після паузи) Якщо чесно — не без того: такі міркування мимоволі осідають у голові, коли складається така непроста ситуація. Загалом, проскочила думка, таки проскочила… Утім, переконаний, що шанси на порятунок ще є. Принаймні, надія помирає останньою.

— Зізнайтесь, після матчу йти на прес-конференцію стало для вас каторгою? Не було бажання відправити туди помічника, посилаючись, скажімо, на високий тиск?
— Каторгою точно ні, бо я ж насправді навіть і не задумався про те, що можна «профілонити» спілкування з журналістами. Життя на цьому не закінчується, тож треба дивитися вперед.

— Про що розмовляли з футболістами після гри?
— Дякувати їм, звісно ж, не став, однак я по життю людина спокійна, тож намагався заспокоїти їх, як хочете — хоч трішки підняти настрій. Говорив хлопцям, що все ще можна виправити, і, загалом, намагався стримувати емоції.

— Дещо дивно, бо ж очікував на радикальніші дії з вашого боку…
— Сказати більше хотілося, але добре, що я вмію стримуватися в такі моменти — можна було наговорити зайвого й нині шкодувати про це. Потрібно детально розібрати гру й лише після того робити кваліфіковані висновки. Зокрема — про причини поразки від одеситів.

— Президент ФК Микола Лавренко заходив у роздягальну? Чи, може, поговорив «по душах» із вами?
— Із ним розмовляв я… Скажімо так: спробували поговорити без емоцій… Звісно, Микола Лавренко, як і всі ми, виглядав дуже пригніченим, та все ж висновок із нашого діалогу такий: треба зібратися й гідно провести останню зустріч у сезоні. Жорстких чи кардинальних рішень ухвалено після матчу не було.

«Може, даремно «Шахтар» замовив феєрверки?»

— Який нині мікроклімат у колективі? Чи вдається вам тримати його в тонусі — передусім психологічному — перед матчем останнього туру в сезоні?
— Ситуація, м’яко кажучи, дуже складна. Зрештою, ми впродовж усього сезону те й робили, що грали під гаслами — «треба», «через не можу», «кожна гра, як фінальна»… Ці обставини тиснули й без того, що нинішні шанси залишитися в ПЛ значно знизилися після попереднього матчу. Намагаємося тримати хлопців у формі, просимо думати про хороше… Однак чи виходить це в тренерського штабу? Судячи з результатів, мабуть, не дуже…

— Донецький «Шахтар», з яким вам грати 10 травня, вже замовив феєрверки та готує концерт на честь чемпіонства…
— Мене це як професіонала та тренера дуже зачіпає — я цього не приховую. Я розумію, «Шахтар» багато в чому виправдано поводиться впевнено, однак це переросло в надмірну самовпевненість. Може, донеччани даремно замовили феєрверки? Принаймні, «Олександрія» все зробить для того, аби їхня надія виправдалася.

— А газети та телепередачі про «Олександрію» згадують, як уже де-факто першоліговий клуб…
— Ну, це із тієї ж рубрики — що дуже зачіпає мене. Складно все читати, чути й усвідомлювати. Але єдиний шанс це побороти — гідно зіграти в Донецьку.

— Останнім часом ви багато нарікаєте на низький клас своїх підопічних. Якщо його не вистачає в боротьбі за виживання, то чи вистачить гідно протистояти чинному чемпіону?
— Кожному зрозуміло, що порівнювати індивідуальний рівень футболістів наших команд — просто недоцільно. Тож, чи вистачить?.. Складно відповісти. Знаю лише те, що ми дуже хочемо принаймні гучно грюкнути дверима за собою.

— Зрештою, як оціните шанси свого колективу обіграти «Шахтар», адже це єдина умова, за якої ПФК може залишитися в прем’єр-лізі?..
— (Усміхається) У відсотковому співвідношенні, гадаю, відсотків 30 у нас є.

— Я, звичайно, розумію, що ви тренер, і сказати, мовляв, шансів узагалі немає, просто не можете. Однак щоб настільки оптимістично…
— Я взагалі оптиміст за своїм єством і завжди дивлюся на речі під позитивним кутом. Якщо не вірити в нашу перемогу, навіщо тоді взагалі виходити на поле?

Анатолій ВОЛКОВ, газета Український футбол