Наталка СИНИШИН: «Хотілось аби нас, українців, запам’ятали!»

- Наталю, чи допомагає попередній досвід континентальних першостей на таких змаганнях, як ЧЄ?
- Звичайно, тому, що з кожними новими змаганнями здобуваєш новий досвід. З кожною поїздкою стаєш більш впевненою у своїх силах, менше хвилюєшся, і страх зникає. Без змагальної практики – важко.
 
- У 2009-му ви вже здобували європейське золото, коли було важче, тоді чи зараз?
- Цього разу було значно важче. Оскільки цього року була дуже сильна категорія. Справа в тому, що  в моїй вазі всі найсильніші європейські країни вже мають олімпійські ліцензії, тому в Сербію приїхали перші номери збірних.

- Відчували, що суперниці були налаштовані саме на вас?
- Так. Наприклад, румунка Ана Марія Павал. Ми з нею вже чотири рази зустрічалися, один раз я в неї вигравала, три – програла, причому через якісь дурниці. Ми завжди боролись по три періоди. Та й шведка Софія Матссон, гадаю, теж на мене налаштовувалась, так само, як і я на неї. Власне, з нею і було найважче боротися. Все ж таки фінальна сутичка, та й боротися мені довелось на третій день змагань, а це виснажує психологічно.

- Тобто день, у який доводиться боротися, все ж таки має значення?
- Важко було в психологічному плані, я три дні там сиділа, дивилася, як дівчата борються. На змагання я не ходила, щоб не перегоріти, дивилась сутички по телевізору. Але чекати було морально важко. Бачиш, що в перший день дівчата показали результат, в другий, і вже починаєш хвилюватися, аби не підвести команду, хочеш теж показати найвищий результат. Хотілось, аби нас, українців, запам’ятали!

- Як ваш особистий тренер налаштовував перед поїздкою?
- Я дуже вдячна Віктору Глібенко, що він правильно психологічно мене підготував. Він радив зібратися, не розпилятися. Він був дуже спокійний, без зайвих емоцій, бо надмірні емоції мене розбалансовують.

- У вас також є досвід перемог на турнірах серії Гран-Прі. Яка мотивація все ж таки сильніша, фінансова, як на таких змаганнях, чи титули офіційних змагань?
- Фінансова мотивація це одне, але титул завжди важливіше. Результат хочеться показати завжди, щоб не просто так поїхати на змагання. Але титул - це першочергове!

- Ви пропустили Чемпіонат України, наскільки ваші особисті прогнози збіглися з кінцевими результатами?
- У Чемпіонаті України не брала участі по стану здоров’я, трішки захворіла і тільки нещодавно виписалась з лікарні. ЧУ дивилась в інтернеті. Я не робила ніяких прогнозів, оскільки розуміла, що результат може бути найнеочікуваніший. Наша вага дуже непередбачувана. В Україні є кілька основних рівних по силам, суперниць, і виграти могла кожна з них. Кожна сильна по своєму, і на кожну потрібно окремо налаштовуватись, адже в кожної свій стиль боротьби. Ми в Україні всі дуже добре знаємо одна одну, тому так важко боротися, кожна намагається не робити зайвих рухів, і тому такі рахунки і клінчі.

Олександра ВАСИЛЬЧУК, Асоціація спортивної боротьби України