Черная книга Восточной Европы: а где же Украина?

7 лютого Міжнародна федерація професіональних футболістів (FIFPro) опублікувала книгу, що здатна спричинити гігантський скандал…

«Заґраніца нам паможет»? Навряд…

Ми отримали страхітливі результати, масовий тривожний дзвінок для футболу, в тому числі — для західноєвропейського. На Сході гравці регулярно наражаються на ситуацію, коли клуби їм не платять, а потім стають мішенню корумпованих дій. Вони надто вразливі… (Ентоні Хіггінс, директор FIFPro)

Хочу відразу закликати всіх: давайте без емоцій! Розумію, що коли пахне смаленим, кожному хочеться насолодитися відповідним запахом — смажать бо не тебе! — але…

Офіційно щойно виданий фоліант називається Black Book Eastern Europe, тобто «Чорна книга Східної Європи». В цій назві приховано алюзію на фундаментальне (майже 900 сторінок!) дослідження групи французьких авторів під назвою Le Livre noir du communisme. Crimes, terreur, répression — «Чорна книга комунізму. Злочини, терор, репресії», 1997 року видання. Відчуйте розмах амбіцій…

Ми в «УФ», учора здобувши її, встигли з нею ознайомитися. Й оте ознайомлення вкотре підтвердило, що робити передчасні висновки принаймні нерозумно. Справа в тому, що питання договірних матчів розкрито у «Чорній книзі…» поверхово! Дуже!

Аби доповнити тему, ознайомлю читача зі структурою книги й розділом про Україну зокрема…

Отож після змісту й викладення загальних положень ми знаходимо глави конкретно по окремих державах. Загалом їх 12: Болгарія, Хорватія, Чехія, Греція, Угорщина, Казахстан, Чорногорія, Польща, Росія, Сербія, Словенія, Україна. Також зазначено, що відповідні анкети FIFPro отримали в Румунії, Кіпрі та Мальті, але з певних причин вони (анкети) були визнані недійсними: у розділі «Методологія» (стор.21) дається з цього приводу вельми туманне пояснення, з якого складно зрозуміти, чи-то футболістів неправильно опитували, чи-то їх — футболістів — виявилося замало для об’єктивної (цілісної) оцінки.

Тепер переходимо до найцікавішого — розділів по окремих країнах, конкретніше — по нашій із вами Вітчизні. І тут якраз знаходимо оту закопану — й трохи смердючу — собаку: з’ясувалося, що дослідження стосувалося не стільки питання «матчів із фіксованим результатом», скільки невиплат (або ж несвоєчасних виплат) зарплат гравцям, ставлення (часто нелюдського) до них із боку клубного керівництва, правильності/неправильності укладання контрактів тощо, натомість ТЕМІ ДОГОВІРНЯКІВ ПРИДІЛЕНО ОДИН АБЗАЦ І ОДНУ ТАБЛИЦЮ!!!

Тож питання: наскільки все це було серйозно? Або, перефразовуючи: чи треба всерйоз зважати на таке дослідження? От я — не знаю.

P. S. На жаль, додзвонитися до Ігоря Кочетова — голови Комітету з етики та чесної гри ФФУ — нам не вдалося. Респондент не забажав виходити на зв'язок.

КОМЕНТАРІ ДО ТЕМИ

В’ячеслав ЗАХОВАЙЛО, футбольний експерт:

— Досі цю книгу я не тримав у руках, але знав про її появу вже давно. Й одразу для себе вирішив, що вона не варта особливої уваги: я переконаний, що «Чорна книга…» — поверхова. На чому ґрунтується таке передбачення? Я багато жив у Європі, тож ознайомлений із менталітетом тамтешніх людей: загалом вони не цікавляться нами, не прагнуть нас зрозуміти, розібратися, що й до чого. Судіть самі: що можуть написати про український футбол західні журналісти — люди, які тут ніколи не жили, не знають вітчизняних реалій? Чесно кажучи, я навіть не розумію, в чому полягає суть отієї витівки, виникають думки про якесь замовлення… Ось у книзі написано, що 13% футболістів, які грають у нашій прем’єр-лізі, знають про договірні матчі. А насправді ВСІ ВСЕ ЗНАЮТЬ! Згадайте: за останні кілька років про це у нас говорять навіть люди з найвищого керівництва — і тренери команд, і президенти клубів, і навіть президент ФФУ. Й що відбувається після таких заяв? Нічого. А чому? Бо відповідна інформація нікого не дивує: усім достеменно відомо, в якій країні ми живемо, з яким рівнем корупції. З нею — корупцією — українці стикаються змалку: хтось — уже з дитячого садка, хтось — зі школи. І кожен наступний життєвий етап не обходиться без неї, через що вона наче вростає нам у кров. Отже, якщо суспільство наше таке, то чи може футбол бути іншим?.. За моїми спостереженнями, у Західній Європі — в середньому — кількість договірних матчів коливається у межах 5-7%, а в Німеччині — не більше 3%. Знову ж таки — чому? Бо суспільні організми цих країн не настільки прогнили… Ситуація у нас може змінитися лише тоді, коли відбудуться значні соціальні зрушення. Наприклад, боротьба з корупцією буде справжня, а не декларативна.

Ігор ГАТАУЛЛІН, заступник голови Комітету з питань етики і чесної гри ФФУ:

— Я тепер (розмова відбулася в середу по обіді. — В.Б.) у Брюсселі, на засіданні FIFPro. Про цю книгу знаю, ми її тут на засіданні отримали. Коментувати інформацію по телефону не можу, однак при зустрічі розповім про неї все, що цікавить журналістів.

Олександр ГАЙДАШ, футбольний експерт:

— «Чорну книгу» я ще не читав, хоча планую. А щодо питання договірних ігор… Я, мабуть, повторюся, проте все ж спробую розвинути тему, свого часу зачеплену в «УФ», а саме — відповідальності за власні вчинки й слова. Я абсолютно впевнений, що це — надзвичайно важлива річ, яку треба опанувати кожному з нас: вміти прораховувати — (хоча би приблизно!) наслідки мовленого. Бо якщо цього не робити… Давайте звернемося до іншого виду спорту — біатлону. Яка там система? Ось відбувається певне змагання, його виграє такий-то спортсмен, але коли через півроку його допінг-проба дає позитивний результат, у нього відбирають медаль. Тепер поміркуймо: що буде, коли такі ж принципи застосувати у футболі? КАТАСТРОФА! Припустімо, виграє «Шахтар» поточний чемпіонат України, тож у нього треба буде забрати «золото» — через «Справу Олександра Рибки»?.. Мені ситуація у футболі чимось нагадує формулу існування силових відомств або спецслужб: там існує практика, коли документи з грифом «Цілком таємно» розсекречуються через 50-100 років (чи взагалі не розсекречуються). Чому так? Бо якщо певні документи передчасно набудуть широкого розголосу, це може призвести до непоправних наслідків. А ось коли пройде значний проміжок часу, зміниться кілька поколінь людей, больовий шок буде вже не такий. Так і у футболі. Я не кажу, що ця «кругова порука» є правильною, я кажу, що вона є, і вона багато в чому виправдана.

Євген ЛОВЧЕВ, екс-гравець збірної СРСР, футбольний експерт (інтерв’ю для сайту Gazeta.ru):

— Я завжди вважав, що доки не буде політичної волі, війна з договірними матчами даремна. Ми, своєю чергою, за такі порушення можемо давати тільки спортивні покарання. Лише кримінальна відповідальність змінить ставлення до договірняків. Буде конкретний закон, в якому все буде прописано. Нині у нас недостатньо законів. За договірні матчі я б саджав довічно. Але позаяк у нашій країні скасували смертну кару, то, думаю, п’ять років за договірняк — достатньо.

ДОВІДКА

FIFPro — (фр. Fédération Internationale des Associations de Footballeurs Professionnels), Міжнародна федерація професіональних футболістів. Створена 15 грудня 1965 року в Парижі представниками футбольних профспілок Франції, Шотландії, Англії, Італії та Голландії.

Володимир БАНЯС, газета «Український футбол»