Виталий ЛИСИЦКИЙ: «Сейчас Кривбасс на своем месте»

Чи не найбільша несподіванка зі знаком «плюс», що сталася у першій частині чемпіонату серед команд прем’єр-ліги, це виступ криворізького «Кривбасу». Саме команда Юрія Максимова продемонструвала найбільший прогрес у порівнянні з попередніми виступами. Про підсумки першої частини чемпіонату, а також про перипетії підготовчого процесу, розповів капітан команди Віталій Лисицький.

«У поточному п’ятому місці нічого дивного не бачу»

— Я вважаю, що ми перебуваємо на тому місці, на якому мусимо, — розпочав розмову Віталій. — Якщо скласти разом такі компоненти, як результати й гру, то думаю, що місце в шістці наприкінці сезону ми посядемо.

— Отже, амбіційні заяви перед початком сезону мали під собою підґрунтя…
— Ну насправді перед сезоном у нас стояло завдання потрапити до десятки. Проте, якщо подивитися на всі матчі, то за якістю гри ми маємо до шістки потрапити. Тому в поточному п’ятому місці нічого дивного не бачу.

— Чи прикро було втратити четверту сходинку буквально в останньому турі?
— Тут уже прикро — не прикро, але грали ми в заключному турі першої частини чемпіонату проти донецького «Шахтаря». Так, ми налаштовувалися на позитивний результат із чемпіоном, але все ж програли. Але нас мало хто сварив за ту гру.

— Багато хто говорить, що вона була ледь не найкращою у виконанні «Кривбасу», проте такий контраст між грою та результатом…
— Отже, майстерність гравців «Шахтаря» набагато вища за нашу. Ми мали чотири-п’ять можливостей для взяття воріт, але не забили жодного м’яча. А вони реалізували все, що в них було. Так, ми могли відійти назад, просто відбиватися, нічого навіть не намагаючись організувати попереду. Проте який у таких діях сенс? Якщо ми вже програємо, то нам необхідно йти вперед, намагаючись виправити ситуацію, замість того, щоб, підтиснувши лапи, здатися на милість переможцю. Втім, нічого страшного, будемо вчитися.

«Не було кістяка команди»

— Такі результати — наслідки роботи Юрія Максимова?
— Звісно, є внесок і заслуги й нашого тренера. Але думаю, що в цілому це заслуга всього колективу, тренерського штабу та працівників клубу.

— Тоді чого ж не вистачало раніше, коли «Кривбас» був постійним учасником боротьби за виживання?
— Довго бракувало зіграності в футболістів. Вони постійно мінялися, тому й не було як кістяка команди, так і більш-менш стабільного складу, на який можна спиратися. Постійно відбувалися якісь зміни…

— Себто постійний потік кадрів заважав «Кривбасу» займати високі місця?
— Усе ж не можу сказати, що заважала тільки ця проблема. Та однією зі складових того, що ми не могли досягти результату, вона, безперечно, є. Та і якщо взяти нинішнє становище, то треба визнати: нам іще й трохи щастить. І в тих поєдинках, де необхідно брати очки, ми їх беремо. Це — позитивне зрушення, в минулих чемпіонатах зазвичай не було й цього.

— При збереженні заданого темпу «Кривбасу» чи світить участь у єврокубках наступного сезону…
— Просто грати в Європі, думаю, жодного сенсу немає. Для цього ми повинні бути готовими. Зараз я можу сказати, що до ігор у Європі готова, власне, команда, та напевно — й уболівальники (усміхається). Але всього іншого для єврокубків у нас немає. Починаючи зі стадіону й закінчуючи окремими дрібними питаннями. Звісно, команда боротиметься, щоб зайняти місце, якомога вище в цьому чемпіонаті, хоча, повторюся завдання стоїть потрапити до десятки.

— І все ж яке, на вашу думку, місце посяде ваша команда за підсумками чемпіонату?
— Перед його початком я казав, що маємо зайняти сьому сходинку. Тепер дуже хочу помилитися, принаймні, на одну-дві позиції. Тобто п’яте-шосте місце було б саме те (сміється).

«Тренер не хоче вбивати у нас бажання грати у футбол»

— Та для цього треба добре попрацювати на зборах… Розкажіть про враження від першого.
— Збори, на мою думку, завжди однакові. Тим паче, в стандартному місці. Тренувалися, грали… Не можу сказати, що в нас величезні навантаження були, але такий підхід у нашого головного тренера.

— Перший тренувальний збір зазвичай спрямовано на закладення фундаменту фізичної підготовки — так було і у вашому випадку?
— Якраз такого розподілу й не було. Юрій Максимов каже, що не хоче вбивати у нас бажання грати у футбол. Тому збори проходять в приємному руслі. Не можу сказати, що якісь «гонки» були або що було дуже складно. Тренувалися завжди з бажанням. Єдина незручність — ранкові тренування на піску, але тут уже доводилося потерпіти. Ніколи не буває так, щоб усе складалося легко й просто, але йдеться лише про деякі вправи.

— Чи відомі вам плани другого та третього зборів?
— Та навряд вони вже дуже відрізнятимуться. Хоча, думаю, другий буде все ж складнішим, аніж перший, а на третьому нас спрямовуватимуть на награвання складу, тактичних схем, що, втім, є стандартною практикою.