Тарас МИХАЛИК: «На НСК пришлось перелезать через забор»

Отримавши наприкінці жовтня у грі з «Таврією» пошкодження, київський динамівець Тарас Михалик змушений був залишитися поза грою до завершення першої частини чемпіонату.

Наразі травму уже заліковано, і футболіст разом з партнерами готовий їхати на тренувальні збори. У спілкуванні з кореспондентом «УФ» Тарас розповів про відпустку, згадав рік минулий, а також поділився власними думками про перспективи збірної України на Євро-2012.

«Ловив рибу, полював на кабана»

— Тарасе, як ваше самопочуття?

— У середу мені зробили останнє УЗД, яке показало, що всі проблеми залишились позаду. Лікарі порадили розробляти ногу, тому з командою на збори я їду, але деякий час займатимуся за індивідуальною програмою.
 

— До речі, а як проводили канікули?

— Разом зі Стасом Богушем на тиждень їздили в Емірати. Там до нас приєдналися Денис Гармаш і Роман Зозуля, також поруч відпочивали з дружинами Андрій Ярмоленко та Олександр Алієв. Було весело, бо по сусідству жила практично вся прем’єр-ліга. Щоправда, зважаючи на свою травму, пограти у футбол не вийшло, тому віддавав перевагу плаванню. А ще кілька разів із Богушем, Зозулею та Гармашем їздили на риболовлю. На гачок підчепили три відра окунів і кілька барракуд!
 

— Знаю, що ви також полюбляєте мисливство…

— Так, після Еміратів пощастило, пополювавши під Києвом, підстрелити двох дебелих кабанів!
 

— Гаразд, відпустка це добре, а ось якщо проаналізувати весь футбольний рік, що минув, то для «Динамо» він виявився неоднозначним. Зокрема, на початку 2011-го кияни впевнено перемогли в Лізі Європи «Бешикташ», пройшли «Манчестер Сіті», але доволі несподівано спіткнулися на скромній португальській «Бразі»…

— (Усміхається). Ота скромна «Брага» дійшла до фіналу… Тож можна сказати, що від цього клубу постраждало не лише «Динамо». Мабуть, ніхто й не очікував від португальців подібних звитяг, але своїми результатами вони змогли здивувати всю Європу.
 

— Пам’ятаю, в той час багато хто з моїх колег нарікав на те, що динамівці недооцінили опонентів.

— Я не погоджуся: за кілька кроків від фіналу такої недооцінки не могло. Ця команда навіть у вирішальному матчі турніру гідно протистояла «Порту». А це про щось таки свідчить.
 

— На цьому євробіди-2011 для «біло-синіх» не завершилися: вже у новому сезоні ви вилетіли з Ліги чемпіонів, програвши «Рубіну». У чому причина поразок?

— На результат поєдинків з «Рубіном» суттєво вплинув швидкий гол, який ми пропустили на початку першої зустрічі з казанцями. Далі все пішло не так… Росіяни могли спокійно діяти у своїй улюбленій манері: відстоювати результат і грати на контратаках. «Рубін» робить це майстерно, й у нас так і не вийшло зламати їхню оборону.
 

— Згодом, уже в Лізі Європи, ледь не всі оцінювали груповий етап для вашої команди як прохідний…

— Ми програли тільки раз — на виїзді «Бешикташу». Щоправда, забагато поєдинків звели внічию. Начебто команда і не зазнавала поразок, але й виграти потрібні матчі теж не змогла. Після таких євросезонів усі наші футболісти повинні робити висновки, аби подібне у майбутньому не повторювалося. Адже в Європі команда мусить грати набагато краще, це однозначно.
 

«Давати оцінку виступам 2011-го — досить складно»
 

— Нині «Динамо» лідирує в чемпіонаті України, але поруч перебувають «Шахтар» і «Металіст». Харків’яни навіть перемогли «гірників» і певний час опинялися на другій сходинці. Тарасе, як вважаєте, чи настав час йменувати третьою силою дітище Мирона Маркевича?

— Так, протистояння з «Металістом» за останні роки стали набагато цікавішими. До харків’ян долучилися хороші футболісти, які підтверджують свій високий рівень у чемпіонаті України та на євроарені. Але все-таки матчі із «Шахтарем» стоять окремо. Для нас вони надпринципові — як-от у Радянському Союзі поєдинки між «Динамо» і московським «Спартаком».
 

— Яку оцінку загалом дасте виступам «Динамо» за підсумками всього 2011 року?

— Відчуття неоднозначні. Справді, маємо очевидний провал у єврокубках, бо не кваліфікувалися у Лігу чемпіонів, згодом не змогли навіть пробитися у стадію плей-офф Ліги Європи. З іншого боку, «Динамо» лідирує в чемпіонаті, і ми повинні зробити все можливе, аби перша сходинка залишалася за нами до самого завершення першості. Тим більше, команда вже два роки не виграє чемпіонства, і втретє поспіль цього припуститися — злочин.
 

— Поговорімо про конкуренцію в «Динамо». Ось в центрі захисту у вас раніше був тандем із Папом Діакате, який влітку перебрався до іспанської «Гранади»…

— Так, приємний хлопець. Раніше, коли він уперше їздив у оренду в «Ліон», то я віднайшов його телефон і ми навіть спілкувалися, але після того, як Пап перебрався до Іспанії, чесно кажучи, зв'язок перервався.
 

— Діакате запам’ятався своїми веселощами?

— О, так, Пап точно виділявся на загальному плані (сміється). Зараз, у принципі, веселих людей теж вистачає. Я й сам інколи можу пожартувати. Приміром, якось привіз із Волині для Айїли Юссуфа значок, на якому було написано «Дякую, Боже, що я не москаль». Юссуф поцікавився, чи це, часом, не образливий напис. Я переклав йому російською, і він погодився, що справді — не росіянин, тож можна спокійно на сорочці причепити значка. Після цього ми пішли до нашої їдальні, і коли увійшли всередину, розпочався фурор. Першим напис помітив Олег Лужний, який похвалив Айїлу: мовляв, молодець, наш хлопець! І всі почали дивитися на Юссуфа та сміятися. А він відтак чомусь образився і зняв. А ось Роман Єременко, якому я теж привіз аналогічний подарунок, спокійно з ним ходив, без будь-яких образ. Ромі навіть подобалося.
 

— До речі, а з ним ви підтримуєте зв'язок?

— Так, після того, як він перебрався до казанського «Рубіну», постійно телефонуємо один одному, ділимося новинами. Роман каже, що «Рубін» — хороша команда, з хорошим колективом, правда, на початку йому було трохи нуднувато, адже в Києві він до всього вже звик. Але нічого, потроху приживається.
 

— Зрозуміло. Повернімося до конкуренції. Тарасе, з ким зараз, у центрі захисту, вам грати найкомфортніше?

— Мені складно відповісти однозначно. З ким тренер поставить, з тим і гратиму. Врешті, комфортно з усіма. Можливо, у мене краще виходить діяти в парі з Айїлою Юссуфом. На футбольному полі ми розуміємо один одного з напівслова.
 

— Як ставитеся до вчинку ще одного колеги по центру захисту Євгена Хачериді, коли той поліз грубіянити й заробив резонансне вилучення в останній лігоєвропейській грі року з «Маккабі»?

— Звісно, він вчинив погано, але вішати всіх собак на нього теж не хочеться. Женя — хороший хлопець і кваліфікований виконавець, проте якби це трапилося вперше… З ним постійно проводять профілактичні розмови, але подібні дії з його боку повторюються і повторюються… Можливо, Хачериді зараз це все переосмислить, адже він потрапив під справжній прес від уболівальників, партнерів, тренера та особисто президента клубу. Він — хороший футболіст, талановитий, але так підводити команду… Ну вигнали з поля Леандро Алмейду, так у нього хоч ігровий епізод був… А Хачериді… Мені розповідали, як наші хлопці висловлюються про його вчинок. Хтось навіть давав інтерв’ю, в якому говорив не зовсім цензурно. Це теж перебір, адже ми — одна команда. Всі проблеми треба вирішувати в колективі, а виносити їх на публіку і розповідати, який Хачериді поганий — це неправильно.
 

— Євген якось сказав, що не знає, як йому прийти на тренування і залишатися в команді, коли всі від нього відвертаються.

— Особисто я не відвертаюся від нього. Якщо він переосмислить свій вчинок, працюватиме над собою та доводитиме власну корисність команді, то я його лише підтримуватиму. Адже як футболіст він дуже хороший. Головне — зробити правильні висновки, бо якщо подібне знову повториться, то я вже навіть не знаю…
 

«На Євро Україні треба виходити з групи»
 

— Тарасе, а як ви можете оцінити 2011 рік для збірної України?

— Однозначну оцінку дати складно. Вигравали, програвали… Але кінцівку провели добре — перемоги над Естонією та Болгарією, нічия з німцями, виграш у австрійців. Найголовніше, що у цих поєдинках команда продемонструвала досить непоганий рівень гри. Побачимо, що станеться ближче до Євро.
 

— Ви погоджуєтеся з тим, що на чемпіонаті Європи українці потрапили в «групу смерті»?

— На Євро легких груп не буває. Це ще на чемпіонаті світу можна зіграти проти когось, відносно слабкішого. А на першості Європи слабких суперників просто немає. Зрозуміло, що група у нас складна. Особливо якщо говорити про таких грандів, як Англія та Франція. Та й шведи досить потужна збірна. Але якщо прагнути перемагати і вигравати подібні турніри, то ці команди треба випереджати. У нас висококласний тренерський штаб. Олег Блохін, окрім усього іншого, ще й дуже хороший психолог та мотиватор. Головне, аби напередодні чемпіонату обійшлося без травм для наших збірників.
 

— Два матчі на Євро збірна України проведе в Донецьку. Вам як вихідцю із Західної України, мабуть, хотілося б провести принаймні один поєдинок у Львові?

— Звісно, для мене було би краще зіграти на Західній Україні, адже туди легше добиратися рідним і близьким. Проте в Донецьку — хороший стадіон. І я вважаю, що на чемпіонаті Європи нашу збірну однаково добре підтримуватимуть, навіть попри те, де вона гратиме — в Києві чи Донецьку.
 

— До речі, про стадіони. Як ви оцінили ініціативу вашого «Динамо» з весни перебратися на комфортабельний НСК «Олімпійський»?

— Подібні рішення ухвалює керівництво. Особисто я, через травму, ще не грав на «Олімпійському», тому мені складно давати оцінку цьому стадіону. Ходив на матч з Німеччиною — до мене якраз тоді приїздили друзі, — та перші враження від організації футбольного вечора склалися не надто позитивні. Турнікети не працювали, і нам з товаришами, аби потрапити на матч, довелося перелазити через паркан. Але все-таки стадіон справляє досить хороше враження, і я гадаю, що ті недоліки в організації, які проявилися під час гри з Німеччиною, обов’язково виправлять.

Sport.ua