Браун ИДЕЙЕ: «Юссуф подрабатывает у нас переводчиком»

Непомітно пройшли перші півроку Брауна Ідейє у Києві. Впродовж усього минулого літа «Динамо» шукало собі форварда штрафного майданчика, зупинивши вибір після кількох невдалих спроб (Кардосо, Караччоло, Сіссе) на нігерійцеві з французького «Сошо».

 Ідейє відразу змусив забути про інших кандидатів на місце форварда, зробивши по дублю у двох стартових матчах.

 Надалі подібних див результативності Браун не показував, хоча впродовж цього півріччя забивав регулярно (в усіх турнірах - 12 м’ячів). Зрештою, переходимо до найцікавішого…

- Як вам погодка, Брауне? (питаю я з усмішкою - зустріч відбулася, коли у Києві вперше випав рясний сніг. - Авт.)

 - Просто супер (іронічно всміхається). Я чимало чув про українські зими до переїзду. Взагалі мені сказали, що сувора зима ще не розпочалася. Хоча я останні тижні вже конкретно мерзну.

- А хіба в Швейцарії та Франції, де ви грали раніше, взимку так уже й тепло?

 - Ні, також буває прохолодно, але не настільки. Клімат м’якіший.

«Зробили все, що могли»

- З погодою розібралися. Не можу не порушити дуже сумну та неприємну тему - тему Ліги Європи. Чому так склалося, що напередодні шостого туру «Динамо», за великим рахунком, втратило шанси на продовження боротьби у Лізі Європи?

 - Можу сказати, що ми зробили все, що могли. Тепер доведеться сконцентруватися на чемпіонаті України. Ми обов’язково повинні брати золоті медалі - тоді отримаємо змогу напряму кваліфікуватися до Ліги чемпіонів, що є нашою метою. Взагалі особисто я маю величезне бажання виграти звання чемпіона України - для мене це буде взагалі ледь не перше футбольне досягнення…

- А як же титул чемпіона Нігерії?

 - Справді. Проте в Європі мені подібні висоти не скорялися.

- Напередодні шостого туру вірили в підсумковий успіх?

- Звичайно, віра була. На жаль, ми не тримали ситуацію у своїх руках…

«Колись грав босоніж»

- Від справ буденних перейдемо до справ минулих. Розкажіть про своє дитинство.

 - Дитинство у мене було щасливе. Можливо, не завжди вистачало грошей, але така ситуація повсюди у Нігерії, тому особливого дискомфорту я не відчував.

- Які були ваші перші кроки у грі мільйонів?

 - Грали з сусідськими хлопцями у дворовий футбол. Пам’ятаю, що навіть не було грошей на спортивне взуття - усі бігали без нього. А десь років із десяти займався футболом більш, так би мовити, організовано - у спеціальній спортивній секції.

- Що можете розповісти про свою родину?

 - У мене була абсолютно звичайна, за нігерійськими мірками, родина. Батько помер, коли мені було усього 17… Маю чотирьох братів та двох сестер.

- Брати - також футболісти?

 - Ні, вони пішли іншими життєвими шляхами.

- Хто допоміг вам у переїзді з Нігерії до Європи?

 - У мене на Батьківщині був агент, котрий вів мої справи. Сааме він влаштував мене у швейцарський клуб «Ксамакс».

«Адаптація триває щодня»

- Як змінилося ваше життя у побутовому плані після переїзду до Києва?

 - Не сказав би, що кардинально. Моє єдине і головне завдання - грати у футбол, а для цього тут створено всі умови.

- Розкажіть, як проходить буденний день Брауна Ідейє? Звичайно, без урахування днів, коли ви на зборах або безпосередньо готуєтесь до гри.

 - Мабуть, так, як і у всіх (сміється). Якщо тренування на десяту ранку - прокидаюсь десь на початку дев’ятої, снідаю, збираюся та їду на базу. Після занять можемо поїхати кудись пообідати з одноклубниками або просто вертаюся додому. Ввечері гуляю з дружиною та нашим малям або дивлюся телевізор, сиджу в Інтернеті.

- А після гри як відпочиваєте?

 - Та ніяк. Їду додому, інколи передивляюся матч, аналізую свою гру.

- А у вас є приятелі в Києві, які не пов’язані з футболом?

 - Ні, таких поки що не знайшов.

- Я бував на кількох тренуваннях «Динамо» і побачив, що перед заняттям футболісти розминаються завжди своїми компаніями - українці з українцями, бразильці - між собою, африканці - так само. У вас є якісь спільні теми для розмови з кимось, окрім Юссуфа, Аді та Аруни?

 - Намагаюся підтримувати товариські відносини з усіма. Подеколи вибираємося великою компанією десь у місті посидіти, повечеряти. Гадаю, без цього не буде й результату на полі.

- А якою мовою спілкуєтесь з партнерами по команді, з Юрієм Павловичем?

 - Англійською, зазвичай. В інших випадках на допомогу приходить Юссуф, котрий підпрацьовує у нас перекладачем (сміється). Траплялися деякі курйозні ситуації у, скажімо, магазині - далеко не кожен продавець розуміє англійську.

- Вивчання російської хоча б у планах є?

 - (Після паузи) Так. Мені для початку треба навчитися розуміти те, що мені кажуть. Потім намагатимуся більш-менш вільно формулювати свої думки - це складніше.

- Назви всіх команд прем’єр-ліги знаєте?

 - Чесно? Ні, не всіх. Дуже складно мені їх запам’ятати та вимовляти.

- Які ж ваші улюблені місця у Києві?

 - Найчастіше усього відвідую супермаркет навпроти моєї квартири. Можу пройтися у центрі міста по магазинах одягу, щось придбати, якщо сподобається. Знову ж таки – відпочити десь у ресторані з дружиною.

- А люди на вулицях часто впізнають?

 - Не сказав би, що на кожному кроці - я не настільки популярна особа. Проте, якщо впізнають, - нікому ніколи не відмовляю в автографі або фотографії на пам’ять.

- Голкіпер донецького «Шахтаря» Андрій П’ятов футбол по телевізору не дивиться - він сам так казав. А вам цікаво спостерігати, як грають інші футболісти?

 - Безумовно - у класних майстрів можна щось перейняти, навіть дивлячись на їхню грою по телебаченню. Переглядаю чемпіонати Франції, Англії…

- Англійська прем’єр-ліга - ваша мрія?

 - Не секрет, що АПЛ - найсильніший чемпіонат світу, де бажає себе бачити кожен футболіст. Щодо себе, то я всім задоволений тут, у Києві - щодо Туманного Альбіону
 не замислююся.

- Можна сказати, що процес адаптації в Україні успішно завершено?

 - Та ні, він триває щодня! Скажімо, сьогодні я адаптувався до такого явища, як тренування під час активного снігопаду. Утім, я професіональний футболіст, тому всілякі примхи погоди жодних чином не повинні впливати на мій рівень гри.

«Чемпіонат світу пам’ятатиму все життя»

- Як так сталося, що збірна Нігерії не потрапила у фінальну частину Кубка Африканських Націй?

 - Нелегке запитання. Склад у нас дуже хороший, чимало футболістів представляють провідні європейські чемпіонати. Проте відбірний цикл ми провалили…

- Ну, чесно кажучи, вболівальникам і тренерському штабу «Динамо», певно, навіть радісно від такого фіаско - Ідейє, Юссуф та Аруна зможуть провести в нас повноцінні зимові збори. А які враження залишилися від минулорічного чемпіонату світу?

 - На жаль, наша збірна на мундіалі в ПАР також, м’яко кажучи, не виблискувала, а я на полі так і не з’явився. Проте атмосфера такої глобальної події запам’ятається мені на все життя. Це було класно, незважаючи ні на що.

«Оборонці «Шахтаря» - найскладніші»

- Погоджуєтеся з тим, що харківський матч проти «Металіста» був найкращим у вашій «динамівській» кар’єрі?

 - Радше за все, так. Було не так уже й мало яскравих матчів, проте у Харкові мені вдалося реалізувати все, що міг, та допомогти команді здобути архіважливу перемогу над прямим конкурентом.

- У перших двох матчах ви забили чотири м’ячі, а потім подібні феєрії якось вщухли. Захисники почали діяти уважніше?

 - Так, мабуть, зрозуміли, що я вмію грати непогано (усміхається).

- А яким оборонцям було протистояти найскладніше?

 - (Після паузи). Згадую матч із «Шахтарем» - мені майже не давали можливості розвернутися.

- Наостанок хочу повідомити приємну новину. Вже у перші півроку в Києві вам скорилося індивідуальне досягнення у вигляді потрапляння до першої п’ятірки у номінації «кращий легіонер», згідно зі щорічним референдумом «УФ», участь у якому беруть футболісти, тренери, журналісти, фахівці та вболівальники. Вас це здивувало?

 - Радше так, аніж ні. У складах провідних українських клубах виступає чимала кількість класних легіонерів, відомих у Європі. Приємно потрапити до когорти найкращих.

Український футбол