Под микроскопом: Гран-при Италии

Траса в Монці є настільки унікальною, що за весь сезон тільки сюди команди привозять аеродинамічний пакет, який не використовується більше ніде. Необхідність налаштувати боліди на мінімальний рівень притискної сили вступає в суперечність з необхідністю плавного гальмування та проходження нечисленних поворотів. Доволі несподіваний для багатьох дубль RedBullв Бельгії додав головного болю конкурентам енергетиків, які небезпідставно вважали Спа і Монцу «своїми» трасами. Тож боротьба почалася із перших метрів практичних заїздів у п’ятницю.

Тактичні налаштування

Ні для кого не секрет, що французькі двигуни, які використовує RedBullпоступаються потужністю своїм німецьким та італійським конкурентам. Так само відомо, що при обранні налаштувань машини в Монці перед гонщиками та їх інженерами стоїть непросте завдання – зробити ставку на максимальну швидкість на прямих чи покласти її на жертовний вівтар заради кращого проходження поворотів, де можна пробувати відриватись від опонентів, які фізично не встигнуть наздогнати та обігнати суперника на прямих. Минулого року Дженсон Баттон вибрав «повільну» конфігурацію, в той час як пілоти Ferrariзробили ставку на максимальну швидкість. Тоді англієць поступився Алонсо, але залишився попереду Масси. Цього разу аналогічний до Дженсона підхід вирішили обрати в RedBull. Прекрасно усвідомлюючи, що змагатися на прямих з гонщиками McLarenі Ferrariїм буде не до снаги, «бики» виправдано ризикнули (і виправдано не тільки з огляду на результат). Згідно з чинним технічним регламентом команди за дві години після вільних практик у п’ятницю мають визначитися з передаточними числами коробки передач і використовувати їх протягом наступних двох днів. RedBullобрали «короткі» передачі, які дозволяють швидко розганятися, але не дають можливості набирати максимально можливу швидкість. Логіка цього рішення видається цілком зрозумілою – якщо на прямих змагатися неможливо, треба зробити так, щоб відриватися від опонентів на початку цих прямих. Слабкими ланками цього плану були кваліфікація і старт. Програвши в суботу або на старті гонки, можна вже було не сподіватися наздогнати суперників. Зрештою це виправдалося тільки частково. Кваліфікація залишилася за Себастіаном, але на старті він програв тому, на кого звертав увагу, мабуть, меншою мірою – Алонсо зумів фантастично розігнатися з четвертої позиції, а коли він, Феттель і Хемілтон практично паралельно проходили перший поворот, саме іспанець займав найкращу траекторію і вийшов у лідери гонки. Хоч це так само як і в Барселоні не допомогло йому виграти.

Ключовий обгін

Опинившись у невигідному становищі, Феттель мав два кола за машиною безпеки на роздуми відносно того, як йому слід діяти в ситуації коли він наближається до Фернандо в поворотах і під час розгонів, а потім починає програвати вже на середині прямих. Зрештою не стільки рішення, скільки можливість з’явилася сама собою. Першу зв’язку поворотів VarianteRettifiloпілоти проходять повільно – швидкість не перевищує 80 км/год., після чого іде довгий розгін аж до гальмування перед Roggia. Саме тут під час набору швидкості Алонсо програвав німцю, який пішов в атаку до того, як червоний болід зміг набрати недосяжну для RedBullшвидкість. Фернандо захищався доволі агресивно, навіть змусив Себа частково виїхати на траву, та німець пішов до кінця і на гальмуванні перед шиканою знаходився на внутрішньому радіусі. Як стане зрозуміло пізніше – боротьба за перемогу на цьому завершилася – Феттель поступово відривався від конкурентів і просто реагував на їх тактичні ходи без ризику поступитися лідерством.

Боротьба етапу

Чималу допомогу Феттелю в його спокійній гонці надав Міхаель Шумахер, надовго затримавши пілотів McLaren, які були єдиними конкурентами Себастіану в боротьбі за перемогу. За приблизною оцінкою представників команди з Уокінга та інших експертів Шумі «вкрав» у пілотів McLarenвід 10 до 15 секунд. Звісно якби не це, то подіум мав би інший вигляд – Алонсо там точно не було б, а чи виграв би Феттель не знає ніхто.

В Mercedesзнаючи про низьку (звісно порівняно з прямими конкурентами) аеродинамічну ефективність вирішили максимально використати власні козирі. Машина була «розвантажена», що дозволяло на прямих розвивати найвищу швидкість. Саме це і стало причиною того, чому Шумахер зумів пів гонки тримати за своєю спиною більш швидкого (в гоночному темпі) Хемілтона.

Взагалі боротьба німця з британцем стала головною родзинкою гонки. Міхаель з легкістю втікав на прямих, але Льюіс сідав на хвіст в поворотах. Зрештою, на першому відрізку їх боротьба завершилася тим, що зносивши в атаках/захистах свої шини, вони пропустили Баттона, гума якого була в кращому стані.

Вже по завершенню гонки Мартін Уїтмарш та Дженсон Баттон звинуватили Шумахера в нечесній боротьбі, вказуючи на кількаразову зміну траекторії при обороні позиції та агресивному захисті позиції з виштовхуванням Хемілтона за межі траси. Сам Льюіс дипломатично вирішив відмовчуватися, хоча всі прекрасно чули його скарги інженеру в прямому ефірі. Що ж, в команді прекрасно знали з ким мають справи – Міхаель ніколи нікому просто так нічого не дарує. Він гонщик старої школи, коли агресивна боротьба на трасі була нормою, та й згадуючи кар’єру німця, ми можемо знайти не один приклад «брудної» боротьби. Шумі захищався усіма можливими засобами – вдало змінював траекторію проходження траси, перекривав усі можливі шпарини, в які міг сунутися британець.

Під час прямої трансляції режисером було показано лише два епізоди, коли дії Міхаеля виходили за межі сучасної норми поведінки при захисті позиції. Вперше, в CurvaGrandeна 15-му колі змусивши Хемілтона виїхати на траву правим боком машини, вдруге – на прямій перед Аскарі Шумахер спочатку зміщувався ліворуч, а потім перед гальмуванням повертався на оптимальну траекторію. На думку багатьох експертів німець правила порушував, але карати його за це не варто було, адже делегат двічі звертався до Росса Брона і той просив Міхаеля поводити себе більш коректно. Та й самі правила в Спортивному регламенті прописані так, що інтерпретувати їх можна по-різному. Зрештою Льюсу вдалося зломити спротив Шумі, крім того британець на зорі своєї кар’єри казав що жалкує з того, що не зможе позмагатися колесо-в-колесо з семиразовим. Тепер його бажання було втілено в життя, та навряд Хемілтону сподобався майстер-клас з оборони позиції, який так яскраво проводив Шумахер протягом майже тридцяти кіл.

DRSі шини

Перед гоночні прогнози виправдалися – DRSв Монці не давала відчутної переваги і обгони за допомогою системи зниження лобового опору не були простими. Система додавала очікувані 6-8 км/год., яких не завжди вистачало для проведення вдалого маневру. Саме тому основний акцент команди вирішили зробити на шинній тактиці.

Розглядаючи тактичні рішення команд є одна вагома проблема – серед п’ятнадцяти пілотів, які дісталися фінішу тільки Бруно Сенна мав відмінну від решти пілотів тактику. Бразилець так само як і Росберг, Сутіл, Кобаясі та Перес стартував на Medium, розраховуючи залишити м’які шини на наступні відрізки гонки коли машина буде легшою.

Однак аварія в першому повороті сплутала усі карти – Росберг зійшов, Кобаясі та Сенна відправилися в бокси поки на трасі був автомобіль безпеки. Зрештою тактика Сенни спрацювала частково – Бруно зумів пробитися в топ-10, хоча і не на тому місці, на якому очікував. Серхіо Перес традиційно для ощадливого до шин шасі Sauberобрав тактику одного піт-стопа і навіть проїхав більше половини дистанції на жорсткому комплекті, займаючи сьоме місце, допоки не відмовила коробка передач. Якби не це – мексиканець точно був би в районі 7-8 місця на фініші. Саме через такі сходи дуже прикро, бо ми так і не дізнаємося чи спрацювала б тактика, насамперед, Росберга, який за різними оцінками був би в районі свого іменитого напарника.

Уже за півтора тижні Феттель може достроково стати чемпіоном, але в такий розклад не дуже віриться, бо занадто багато умов необхідно для цього. Хоч боротьби за титул уже давно немає, варто сподіватися що усі наступні гонки пройдуть у цікавій та безкомпромісній боротьбі – як це відбувається протягом сезону.

В’ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ, Sport.ua