Карпаты. Ближайший резерв

Напередодні старту молодіжної першості України резервістів «Карпат» очолив новий тренер – 35-річний Андрій Сапуга, який свого часу провів не один сезон у складі «зелено-білих», а окрім того, чимало пограв за клуби Росії та Казахстану. Втім, кардинальні зміни відбулися не лише в тренерському штабі, а й у складі карпатівської молодіжки. Причому різке омолодження команди тривало вже в ході турніру. Зараз у першості України, як і в Прем’єр-лізі, перерва, викликана іграми збірних. Тож є можливість проаналізувати дії та перспективи новачків найближчого резерву «Карпат».

У минулі два-три сезони карпатівська молодіжка за середнім віком гравців була однією з найстарших в Україні. Натомість зараз «зелено-білий» резерв сформований на 90 відсотків з гравців 1993 і 1994 років народження. При цьому левова частка їх є вихованцями карпатівських футбольних шкіл – клубних Академії футболу та СДЮШОР. Щоправда, в іграх першості за команду грають і кілька гравців основної команди – Ігор Тістик, Ігор Озарків, Павло Гордійчук, Степан Гірський, Роман Данкович та Олександр Ільющенков.

Синдром першого млинця
За винятком воротаря Ільющенкова, всі вони є корінними карпатівцями і вже не перший сезон грають за нашу молодіжну команду. Тож їх всіх добре знають не лише тренери, а й уболівальники «Карпат». Що ж стосується Сашка, то він є вихованцем тернопільського футболу, а минулий сезон провів у першій лізі, де захищав ворота бурштинського «Енергетика». Наразі за резервний склад «зелено-білих» Ільющенков провів три матчі першості. Не будемо видавати йому наперед якихось особливих авансів (три матчі – надто мало, щоб робити якісь категоричні висновки), але скидається на те, що хлопець не без таланту.

Щоправда, першу гру проти «Ворскли», будемо називати речі своїми іменами, Сашко відстояв майже провально. І справа не в тому, що він пропустив три голи. Зрештою, пропущений гол – це часто вина далеко не одного воротаря. Просто діяв він надто вже невпевнено, а його нервозність передавалася польовим гравцям.

Однак будемо сподіватися, що це був синдром першого млинця, який зазвичай у футболістів, а у воротарів особливо, виходить глевким. Адже у двох наступних іграх – у гостях з «Таврією» і вдома з «Металістом» – ми побачили у воротах зовсім іншу людину. Ільющенков не просто зловив чи відбив усе, що летіло у ворота, він змусив суперників зневіритися в тому, що йому взагалі можна забити. І значною мірою саме завдяки йому «Карпати» хоча й поступалися і кримчанам, і харків’янам по грі, в підсумку отримали мінімальні перемоги – двічі по 1:0.

Але ще раз наголосимо, що висновки про рівень Сашка робити зарано. По-перше, найцінніша якість у воротаря – це стабільна гра. А по-друге, це ж все-таки молодіжний футбол, а не дорослий. Однак дуже хочеться, щоб він продовжував у тому ж дусі і створив серйозну конкуренцію не лише Роману Данковичу у молодіжній команді, а й Андрію Тлумаку та Мартіну Богатінову в основі.

Габарити – не показник
Чи не найбільші проблеми зараз у команді в лінії оборони. Питання стоїть настільки гостро, що в разі потреби інколи просто немає кого випустити на заміну. Саме тому було запрошено з Івано-Франківська 20-річного Ярослава Конкольняка, який може зіграти на фланзі оборони. Закрити край, причому будь-який, може і на рік молодший за нього Роман Гудак. Розраховують на цих позиціях тренери і на цьогорічних випускників карпатівської Академії 17-річних Андрія Шекеля, Дмитра Романчука та Богдана Вільчинського. Щоправда, наразі вони з різних причин на поле в офіційних іграх виходили лише зрідка.

Значно більше ігрового часу має їхній нещодавній однокласник Денис Токар, який може разом з на рік старшим Романом Подоляком, що також є випускником нашої Академії, вже найближчим часом скласти непогану пару центральних захисників. Щоправда, обом хлопцям слід ще багато чого вчитися. Зокрема, читати гру і правильно обирати позицію, а також бути більш рішучими в боротьбі на другому поверсі і не виключатись ні на мить з гри – догравати кожен епізод до кінця. Останнє стосується всіх захисників без винятку.

Зрозуміло, що надійність задньої лінії значною мірою залежить від дій середньої ланки і в першу чергу опорних хавбеків. Саме на цій позиції грає 17-річний Амбросій Чачуа. Ще один вихованець Ярослава Дмитрасевича має усі задатки, аби вирости в справжнього господаря середини поля. В усякому разі, пара опорників Амбросій Чачуа – Ігор Озарків подає дуже великі надії. Обом хлопцям, щоправда, бракує трохи зросту і габаритів, але їхнє бачення поля (в обох насправді є футбольний інтелект), технічна оснащеність, швидкість та зарядженість на боротьбу і впевненість у собі цілком компенсують ці недоліки. Головне, щоб хлопці продовжували працювати над собою, а тренери не перетримали їх у молодіжці. Непогано на позиції опорника може зіграти і 17-річний Андрій Савченко, який до того ж може і надійно закрити правий фланг оборони.

Окрім Чачуа та Савченка, з’явилася в команді ще низка перспективних хавбеків. Це 17-річний вихованець СДЮШОР «Карпати» Ігор Поручинський, його однолітки з клубної Академії Іван Павлов та Вадим Страшкевич, а також на рік старші Роман Ботвинник, Вадим Семчук, Олександр Кушнір, Юрій Покладок та 19-річний Володимир Костевич. Щоправда, більшості з них бракує вміння ефективно діяти у відборі – і саме в цьому їхній резерв для росту. 

«Фанера» у футбол не грає
Щодо нападу, то тут також є з кого вибирати. Перспективи видно у грі 18-річних форвардів таранного типу Юрія Козела та Тараса Смука. Перший є вихованцем клубної СДЮШОР, а другий приїхав у Львів з київського «Арсенала». Кожен з них може обіграти один в один суперника, володіє потужним ударом. Щоправда, обом необхідно навчитися правильно відкриватися і своєчасно пропонувати себе партнерам, а головне – реалізовувати свої моменти.

Може на позиції центрального нападника зіграти і 17-річний вихованець Академії ФК «Карпати» Тарас Пучковський. Його козирем є просто таки вибухова стартова швидкість. У цьому компоненті він нічим не поступається такій зірці минулого, як Ігор Бєланов. Утім, і з дистанційною швидкістю у хлопця також проблем немає. Тому він цілком комфортно почувається і на фланзі. Щодо технічної оснащеності, то вона у нього також непогана, але працювати є над чим. А ще Тарасові потрібно навчитися тримати себе в руках. Молодість, запал, жага боротьби – все це зрозуміло, але необхідно бути холоднокровним як при реалізації моментів, так і при провокаційних діях суперника.

Окрім цього тріо, в нападі може ефективно зіграти і вже згаданий вище Костевич. А ще є в команді 17-річні Святослав Козловський та Юрій Красномовець. Останній отримав ушкодження на фіналі ДЮФЛУ, а тому цьогорічний випускник Академії ФК «Карпати» лише зовсім недавно поновив тренування. А в принципі, це дуже перспективний хлопець і він, так само як і Святослав, при належному ставленні до футболу, має всі дані, аби вирости у кваліфікованого гравця.

Останнє стосується напевно всіх, кого ми згадали. А на останок хочеться побажати хлопцям не змарнувати свій шанс, який кожен з них обов’язково отримає. І не забувати, що у футболі, на відміну, наприклад, від шоу-бізнесу, свій рівень потрібно доводити в кожній грі. Тут «фанера» за тебе не зіграє.

Sport.ua