Марко ДЕВИЧ: «Уверен, что сборники тепло примут Эдмара»

Запрошення до національних збірних натуралізованих гравців-уродженців інших країн уже давно стало поширеною практикою. Перший «справжній» іноземець у складі національної команди України − форвард «Металіста» Марко Девич. Поєдинок проти шведів для нього, напевне, особливий. По-перше, гра пройде в Харкові, по-друге, саме у ворота скандинавів Девич у лютому забив свій перший гол за Україну.

Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю, яке Марко дав для офіційної програмки матчу Україна − Швеція.

− Вас не бентежить, що ця гра у збірній для вас − тринадцята?
− Я не забобонний, тож жодних проблем із «чортовою дюжиною» не маю. Куди складніше чекати виходу на поле. Останні дні та години перед матчем тягнуться так довго!.. Кожного разу їду в розташування збірної з таким бажанням, наче це перший виклик. Гадаю, ви мене розумієте.

− Що ви, уродженець Сербії, відчуваєте, слухаючи перед черговою зустріччю збірної гімн України, яка стала для вас другою батьківщиною?
− Це одне з найпопулярніших журналістських запитань у розмовах зі мною. Десь навіть зациклюються на цьому... Україна для мене давно вже не чужа країна, я тут багато років, і подальші життєві та професійні плани пов’язую саме з нею. Сподіваюся, вболівальники це бачать, відчувають. Кожна гра у складі збірної − це наче подарунок від України, за який прагну віддячити максимальною самовідданістю на полі. Намагаюся бути корисним команді, демонструвати якісну та яскраву гру, здобувати перемоги. Для мене це дуже принципово: хочеться, як кажуть, стрибнути вище голови, викластися навіть не на сто, а на двісті відсотків!..

− Збірна втретє гратиме у Харкові: востаннє синьо-жовті розгромили тут Литву − 4:0. Напевно, зайве питати − наскільки приємно вам буде виступити на домашній арені...
− Харківські вболівальники − найкращі в Україні. Атмосфера, яку вони створюють, неповторна! Страшенно радий, що свій матч проти Швеції збірна проведе саме на арені «Металіста». Знаю, що від нас очікують забитих м’ячів і яскравої гри. Можу запевнити: віддамо всі сили для перемоги, тим більше, що треба реабілітуватися перед прихильниками після прикрої поразки від французів.

− Напевно, мрієте забити шведам?
− То була б подвійна радість. Але я не переймаюся особистою статистикою. Просто хочу забити або віддати гольовий пас у кожній грі, на яку виходжу. Мені настільки ж приємно забивати самому, як допомагати робити це партнерам. Попередня зустріч із шведами знаменна для мене тим, що саме в ній я відкрив лік своїм голам у збірній України. Подивимося, може ця команда дійсно для мене фартова...

− Чим іще запам’яталися вам шведи як суперники?
− Дуже дисциплінований і збалансований колектив, багато футболістів грають у сильних європейських клубах, у провідних чемпіонатах. Гра в Харкові буде дуже й дуже непростою. Очікую від матчу боротьби, на перший план вийде самовіддача. Та я вірю в бійцівські якості своїх партнерів.

− Наскільки важливий результат у цій та інших товариських іграх?
− Немає футболістів, які б задовольнялися поразкою чи нічиєю. Завжди хочеться і перемогти, і показати при цьому змістовну гру. Але, якщо мені запропонували б вибір − красивий футбол чи перемога, не вагаючись, обрав би перемогу.

− У збірній вашими наставниками були Михайличенко, Маркевич і Калитвинцев. Ось тепер − Олег Блохін. Вочевидь, усі вони оцінюють вас як гравця високого рівня. А як вам було співпрацювати з різними за досвідом і поглядами тренерами?
− Із Михайличенком попрацювати багато не вдалося, але я вдячний йому за те, що дав шанс дебютувати в збірній. Методи Мирона Маркевича мені добре знайомі по клубу, до того ж перший збір відбувся на нашій клубній базі у Харкові. З Юрієм Миколайовичем і досі працюємо: раніше він був головним тренером, а зараз асистує Блохіну. У мене нормальні робочі стосунки з тренерським штабом. Блохін, Баль, Калитвинцев прагнуть прищепити нам той малюнок гри, який має відкрити збірній гарні перспективи. Впевнений, ми − на правильному шляху. В Олегові Володимировичі мені подобається те, що він прямий і відвертий. Якщо щось не так, чітко говорить гравцеві, що саме не так. Дає зрозуміти, що в разі подальшого «нерозуміння» й, отже, невиконання − можна й не отримати запрошення в збірну...

− На матч із командою Швеції викликаний ваш одноклубник Едмар. Він може стати другим після вас представником дальнього зарубіжжя, котрий дебютує в збірній України.
− Едмар − кваліфікований гравець і дуже хороша людина. Його футбольні якості добре всім відомі, й запрошення від Олега Блохіна є підтвердженням того, що цей гравець досяг певного рівня майстерності й заслужив шанс розвиватися далі. Впевнений, що хлопці у збірній тепло приймуть Едмара. Суджу про це з власного досвіду: не було жодного моменту, коли б я відчув себе у команді чужим. Атмосфера взаємної підтримки і згуртованості − це наче візитка цього колективу.

− Із ким у вас у збірній найбільш приязні взаємини?
− Із усіма хлопцями − гарні стосунки. Можливо, трохи більше часу проводжу з Тимощуком та Олійником, коли останнього викликають до збірної. Анатолій − один із видатних гравців, котрий багато досяг у кар’єрі, є прикладом для молодих гравців. З іншого боку, він підтримує колег, хоч у потрібний момент може й дати прочухана прямо на полі. І це також важливо − під час гри в команді має бути людина, яка тримає в тонусі, не дає розслабитися, втратити концентрацію. За таких умов тільки прогресуєш.

− З іншим ветераном і лідером збірної − Андрієм Шевченком, ви, схоже, швидко знаходите порозуміння на полі.
− Так, порозумітися з Шевою − не проблема. У грі для нього немає таємниць, тож достатньо перекинутися з Андрієм кількома словами. Виступати в одній команді з таким майстром − це велика честь і велика школа для будь-якого гравця.

− Запитання особистого плану. Ваш бразильський одноклубник, а тепер уже й партнер по збірній одружився з українкою, ставши Едмаром-Головським. Серце Марко Девича − вільне?
− Ні. Ось уже більше трьох років зустрічаюся з дівчиною з Сербії. І, здається, мені вже недовго залишатися холостяком...

Sport.ua