Олександр ЧИЖЕВСЬКИЙ: «Я вже 4 місяці без роботи»

Олександр Чижевський вірою і правдою прослужив ужгородській команді не один сезон. Та у розпал минулого чемпіонату помічника Ігоря Гамули після домашньої поразки від «Львова» боси клубу не захотіли бачити у його структурі. Щоправда, контракт з ним так і не розірвали.

Ніколи не ставив на тоталізатор

- За стільки років, скільки я вже у футболі, а це  21 рік,  вперше зіштовхнувся з такою ситуацією. П’ять років я віддав ужгородському «Закарпаттю», а коли питання постало так, щоб виплатити заборгованість, власники клубу роблять усе, аби  не заплатити гроші. Тим паче я не прошу щось не своє, лише заплатити мені  заборгованість за ті місяці, що я відпрацював. Я вже звертався і у ПФЛ, і в атестаційний комітет, де рішення були на мою користь, але не зрозуміло, чому й надалі справа не рухається з місця. Я з квітня не можу влаштуватися на роботу, бо «Закарпаття» зі мною не розриває контракт. Причину цього я не можу зрозуміти.

- Скільки місяців заборгованість?
- Заробітню плату не виплатили  за 10 місяців. КДК ПФЛ цю проблему розглядав, атестаційний комітет теж – усі визнали мою правоту.  Однак зрушень жодних так і немає. Уже навіть дійшло до того, що почали писати про те, що я якісь підкати незрозумілі робив і ледь не причетний до договірних матчів. Хоча та ж людина ще донедавна казала, що я легенда закарпатського футболу, що нам би таких три Чижевських, і не було б узагалі жодних проблем… Тому я зараз не можу зрозуміти для кого це все вигідно?! Керівництво мені висувало якісь звинувачення, що я, мовляв, в тоталізатори ставлю на наші ігри. Хоча я ніколи не ставив і навіть не знаю, як ставити на тоталізатори…

- У «Закарпатті» Ви були помічником головного тренера Ігоря Гамули. А яка ситуація з ним, йому виплатили все по контракту?
- У нього свої питання і він вирішує їх сам. Я тільки за себе зараз кажу, відстоюючи свої права. В жодній з команд в яких я б не був такого не траплялося. 21-го липня мало бути засідання ДК ПФЛ, мали знову розглядати моє питання, а мені два перед цим зателефонував генеральний директор «Закарпаття» і попросив, щоб з порядку денного я зняв цей пункт, сказав що вони готові зі мною розмовляти. Я відправив листа в ПФЛ, щоб це питання не розглядалося. Однак досі ніхто зі мною не контактує. Тому зараз мій адвокат розпочне збирати пакет документів, і я буду звертатися в КДК ФФУ. А якщо ж і там це питання не буде вирішене, тоді звертатимусь в органи УЄФА та ФІФА. На теперішній момент мене «Закарпаття» не розраховує і я через це не можу знайти собі нову роботу, я ставив два питання до клубу. По-перше, щоб зі мною розірвали контракт. По-друге, щоб мені погасили заборгованість. Я більше нічого не вимагаю. Я вже не кажу про те, що я останні 5 місяців за свої власні кошти знімав службову квартиру. Хоча згідно з контрактом, це мав оплачувати клуб.

Жити на вокзалі я не можу

- Ваша трудова книжка лежить у них в клубі?
- Так, вона лежить у них в «Закарпатті». Я вже 4 місяці без роботи. Офіційно я нібито працевлаштований, але зарплати не отримую. Я не здивуюся, якщо вони підуть шляхом звільнення мене за «прогули», через те, що я не з’являюся на роботі. Хоча мене там не хочуть бачити. Якби мені сказали приїжджай, то я б там сидів у клубі, чи ще щось робив. Але ж такої пропозиції не було. А жити на вокзалі я не можу.

- Перед тим, як тренером «Закарпаття» став Олександр Севідов, Ви ще перебували в команді. Чим пояснили Ваше відсторонення?
- Після гри зі «Львовом», коли ми програли 2:3, Ігор Гамула наступного дня поїхав додому, а я ще два дні тренував команду. Після чого перед виїздом в Кіровоград на матч проти «Зірки» мені сказали, що я вже в Кіровоград не їду, а можу їхати додому.

- Чим це мотивували?
- Казали, що прийшов новий тренер Севідов разом зі своєю командою, і вони не зацікавленні в моїх послугах.

- А з Севідовим Ви спілкувалися?
- Під час гри зі «Сталлю» у мене була невеличка розмова зі Севідовим, але конкретного нічого він мені не сказав.

- Після того, як Ви поїхали з Ужгорода, у «Волинь» Віталій Кварцяний не кликав? Адже Ви родом з Луцька?
- Ні, на той момент до мене від Кварцяного не було дзвінка. Бо свого часу, коли я був на контракті в «Карпатах», і  мене віддали в оренду в Луцьк, в нас не склалися стосунки, і я після двох турів відразу поїхав назад в «Карпати».

- Зараз Богдан Стронціцький, який нещодавно пробував себе у «Волині», є тренером воротарів у тернопільській «Ниві»…
- Я з ним спілкувався у телефонному режимі перед тим, як він мав їхати в Тернопіль, а зараз не було з ним контактів, тому нічого з цього приводу не можу сказати.

Найпам’ятніша гра з «Шелбурном»

- Ваші прогнози на матч-відповідь з ірландським «Сент-Патріксом»?
- «Карпати» мусять проходити цю команду однозначно.

- Які шанси київського «Динамо» у Казані після домашньої поразки 0:2 «Рубіну»?
- У «Динамо» шансів мало. У першій грі «Рубін» продемонстрував, що є організованою командою в обороні. І маючи також свої два моменти зумів їх використати. Тому киянам буде важко, та ще й треба забивати на виїзді. А у такому випадку «Рубін» може підловити «Динамо» на контратаках.

- А що скажете про донецький «Шахтар»? У чому успіх цієї команди протягом останніх років?
- Вони одним складом грають вже декілька років, у них кваліфікований тренер –  а це складові успіху. Також у «гірників» хороша селекція.

- А як Вам селекція «Карпат», в яких з’явилося дуже багато легіонерів?
- За тими іграми, що мені довелося бачити, хотілося б кращого. Адже легіонер повинен бути на голову сильніший за нашого футболіста. Можливо, вони проходять ще адаптацію і не цілком акліматизувалися до стилю команди та нашого футболу.

-Ви є гвардійцем українського футболу, у вищій лізі зіграли понад 400 матчів. А який найбільше запам’ятався з-поміж них?
-Так, справді, я зіграв 401 матч. А найпам’ятнішими є ті часи, коли я грав за львівські «Карпати» і ми грали з «Шелбурном» у єврокубках.

- 1993 рік…
- Тоді на гру прийшло багато людей, стадіон у Львові був заповнений. Аура просто фантастична. Тоді ще стадіон вміщав 45 тисяч.

- З тієї команди, з ким підтримуєте контакти?
- Зі Стронціцьким зустрічаємося, з Вовчуком колєгуємо. А з деким – в телефонному режимі.

- Порівняйте теперішній український футбол з 90-ми та початком 2000-их років. Дуже змінився?
- Так, футбол не стоїть на місці. Порівнювати, гадаю, не варто. Зараз більшість команд робить ставку на молодь. Раніше такого не було. Зараз же в 30 років на пенсію відправляють, і ти нікому не потрібен. А тоді грали і в 35 років… У той час футбол мав яскравість у певних епізодах, а теперішній футбол також має свої позитивні риси.

- Ви згадували про період проведений у «Карпатах». А зараз пропозицій працювати у структурі цього клубу не надходило?
- Ні. А якщо б з’явилися якісь пропозиції від «Карпат», то, звісно,  розглянув би їх, адже багато років свого часу провів у цій команді.

- А який з клубів, за які виступали є найріднішим?
- Це «Карпати», в яких я сформувався як футболіст і провів тут 10 років. Хоча я не можу відкидати і «Таврію», і «Закарпаття». Кожен клуб по-своєму є рідним – у «Таврії» перебував 3 роки, а до того ще півроку в оренді. У «Закарпатті» – майже 5 років…

- Яке у Вас було футбольне прізвисько?
- Коли ще був футболістом, то мене всі називали «Чиж». А вже коли два роки я перейшов у тренери, то «Арсенич».

Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБ’ЯК, Галичина спортивна