Олег БЛОХИН: «После Евро-2011 список кандидатов уменьшился»

Олег Блохін – це людина яка, як ніхто інший, знає, як досягти успіху з нашою національною збірною. Найуспішніший тренер в історії головної команди країни, який вивів її до чвертьфіналу чемпіонату світу наразі готує своїх футболістів до першого, в історії української національної збірної, чемпіонату Європи.

- Олег Володимирович, НСК «Олімпійський» невдовзі стане головною спортивною ареною України. Чи слідкуєте Ви за темпами реконструкції стадіону?
- Звісно, стежу. Знаю, що терміни реконструкції дещо зсунуті, але сподіваюся, що матч зі збірною Німеччини 11 листопада проведемо на цій арені. Впевненості додають новини про встановлення нових сегментів «Олімпійського»: ось читав, що уже встановили два сучасних табло. Гадаю, що НСК «Олімпійський» буде одним із найкращих стадіонів в Європі.

- У бутність гравцем Ви зіграли не один матч на тоді ще «Республіканському» стадіоні. Які найприємніші спогади у Вас пов’язані з головною спортивною ареною країни?
- «Республіканський» - особливий стадіон для мене, адже саме тут відбулися знакові події у моєму спортивному житті. По-перше, матч за Суперкубок УЕФА проти «Баварії», в якому я забив переможний м’яч, по-друге, саме на заповненому вщерть «Республіканському», перед нашими вболівальниками, мені вручали «Золотий м’яч». І, нарешті, саме тут відбувся мій прощальний матч. Відтак три найбільш пам’ятні для мене події відбулися саме на цій арені.

- Нещодавно Ви повернулися з Данії, де спостерігали за грою молодіжної збірної України. Які враження на Вас справила гра команди Павла Яковенка?
- Власне гри я й не побачив. При цьому й бійцівських якостей гравці молодіжної команди не виявили: не було спортивної злості, характеру самовіддачі. Я уже казав в інтерв’ю вашим колегам, що провал нашої молоді мене просто таки шокував: нічого не змогли організувати в атаці, при цьому в обороні – очевидні провали. Гравцям видали багато авансів, а вони й половини цих компліментів не відпрацювали! Тому тепер їм слід добре поміркувати про своє майбутнє, про роботу над собою і про погляди на гру у футбол. Від ментальності гравця фактично все і залежить.

- Чи примітили когось на перспективу для національної збірної з тих гравців, яких ще не визивали у головну команду країни?
- Прізвищ поки що називати не буду, однак зараз можу сказати, що дехто із тих гравців, яких ми планували більше залучати, відверто розчарував. Тому за тими іграми, які були показані українцями на молодіжному Євро, список кандидатів до головної команди зменшився. Це не означає, що всі потрапили в опалу: когось, звісно, залучати будемо. Тут багато залежить і від того, як вони проявлятимуть себе у матчах за клуби.

- Повертаючись до останніх товариських матчів національної збірної України, наскільки для Вас вони були показовими?
- Ці матчі були достатньо показовими, хоч, з відомих причин, ми не змогли подивитися на всіх кандидатів. На фоні французів яскраво виявися рівень гри багатьох наших виконавців – власне контрольні зустрічі для цього й існують. Одна справа, грати в чемпіонаті України, зовсім інша – за національну команду. У нас було два матчі – обидві дали цінну інформацію. При всій повазі до суперника, Узбекистан не виявив тих проблем у грі, які оголилися під час спарингу зі значно більш потужною Францією. Але саме такі суперники протистоятимуть нам на Євро-2012, тому проблеми – фізичного і психологічного плану – потрібно вирішувати. У матчах на чемпіонаті Європи концентрація повинна бути на рівні 200 відсотків. Тренерський штаб свої висновки зробив: це був хороший товариський матч, який чітко показав недоліки у грі. Тому я й сказав гравцям після зустрічі з французами: якщо хтось у майбутньому не отримає запрошення у збірну – не ображайтесь.

- Чи може наявність тільки товариських матчів протягом майже двох років негативно вплинути на підготовку збірної України до Євро, адже інші команди награють склад безпосередньо у битві за путівку на континентальний форум?
- Я б оцінив ситуацію як «50 на 50». З одного боку, є можливість готуватися у більш-менш спокійних умовах, не переживаючи перепитій турнірної боротьби за право зіграти у фінальному турнірі. З іншого - за напругою відбірні матчі не порівняєш з товариськими іграми, в яких, як не прагни, домогтися «позамежної» мотивації футболістів неможливо. Чим вищий рівень відповідальності за результат, тим повніше гравці виявляють свої переваги і недоліки, які завжди помітні для тренера.

- Олег Володимирович, юніорські та молодіжні збірні України демонструють дуже непогані результати на чемпіонатах Європи, але дуже рідко хто з гравців, які виблискували на цих турнірах досягає успіху у дорослому футболі, на Ваш погляд, в чому причина?
- Це залежить лише від самих гравців. Ось свіжий приклад: наша юнацька збірна виграла чемпіонат Європи 2009-го. Минуло два роки і футболістів цієї команди практично не видно в основних складах топ-клубів країни, відтак непомітно й їхнього зростання. З чого можна зробити висновок, що хлопці просто далі професійно не розвиваються. Адже якщо гравець справді талановитий, то, звісно, наш, вітчизняний тренер буде ставити українського гравця. Проблема в тому, що, здобувши лише якісь незначні перемоги у цей, перехідний, період, юні чи молоді гравці вважають, що вже досягли найвищої планки і зменшують до себе вимоги. Хай прикладом для них слугує той же Мессі, який прогресує із року в рік. І це при тому, що він уже двічі вигравав Лігу чемпіонів і стільки ж разів був нагороджений «Золотим м’ячем»! Його це не зупиняє у прагненні зростати! А що ж такого досягли наші юнаки, що це стало приводом для самозаспокоєння?! Треба дивитися на те, як працюють інші європейські гравці. Тому необхідно змінити менталітет наших гравців у юнацькій і молодіжній збірній. Один рівень – це чемпіонат України і зовсім інший – національна збірна. Тож, повторюся, причина зупинки розвитку – у голові самого гравця, все залежить тільки від нього.

- Деякі країни Європи мають слабкі клуби але сильні національні збірні, завдяки тому, що найкращі гравці грають за кордоном, де здобувають досвід гри у провідних чемпіонатах. В Україні основу національної збірної складають футболісти з українських топ-клубів, які майже не мають конкурентів на національній арені. Чи впливає це на рівень гравців головної команди країни?
- Звісно, це впливає: чим більше гравців буде в європейських топ-клубах, тим сильніше гратиме збірна. Тут все очевидно: до провідних команд запрошують лише за виняткові здібності. Зараз, як ви правильно зауважили, у нас таких гравців фактично немає. Нікуди ми від цієї проблеми не дінемося – тренерському штабу слід її вирішувати. Вибір у нас не дуже й великий: є коло кандидатів – приблизно 23-25 гравців, з яких цього року будемо визначати кістяк тієї збірної, що захищатиме честь України на Євро-2012.

Sport.ua