Карпаты посмотрели Австрию

Як і обіцяли тренери, після матчів проти «Зестафоні» та дрезденського «Динамо», команда отримала заслужений вихідний. В усіх гравців була можливість поїхати до Зальцбурга, але не всі нею скористалися. Наприклад, Олег Голодюк та Андрій Ткачук поїхали до Мюнхена, усі молоді гравці та ряд більш досвідчених залишилися в готелі відсипатися, а ті, кому вдома не сиділося, веселою компанією відправилися до четвертого за величиною містом Австрії. В автобус посідали Ігор Худоб’як, Тарас Петрівський, Мартін Богатінов, Ґреґор Балажіц, Андрій Тлумак, Артем Федецький, Борха Гомес, Лукас, Сандро Ґурулі, Михайло Кополовець та Леандріньо. Разом з гравцями до Зальцбурга вирушив увесь тренерський штаб на чолі з Олегом Кононовим.

Як і годиться в таких мандрівках, дорога розпочалася з жартів: Михайло Кополовець вийшов з готелю до автобуса у білій карпатівській футболці та красивих облягаючи червоних шортах. Тарас Петрівський також одягнувся «в цивільне», а усі інші гравці використали офіційні літні костюми свого зелено-білого гардеробу.

Їхати від Валькзее до Зальцбурга було недовго – сто кілометрів пролетіли непомітно. Більшість гравців спостерігали за новими автівками, які обганяли автобус на автобані та обговорювали їхні технічні характеристики. Хтось слухав музику, а Тарас Петрівський вивчав інформацію про Зальцбург, яку назбирав в Інтернеті заздалегідь. Невдовзі ми таки приїхали до Замку солі – так дослівно перекладається кінцевий пункт призначення. Проїхавши тунель, видовбаний у скелі, автобус зупинився біля пам’ятника-фонтана з кам’яним конем та вершником. Його було важко сплутати з іншими пам’ятниками, тож «коня Леопольда» (це ім’я було вигравіювано на дошці) обрали і місцем збору. Гравці розбилися на невеликі групи і розійшлися.

Андрій Тлумак та Артем Федецький відразу зайшли у магазин Louis Vuitton. Обидва балканці рушили в іншу сторону, а іспанці, разом з Михайлом Кополовцем та Леандріньо схилилися над Сандро Ґурулі, який відкрив навігатор на айпеді. Правда, як виявилося, він мало допоміг мандрівникам – магазинів спортивного екіпірування планшетний комп’ютер не показував. Тому хлопці рушили навмання і, забігаючи наперед, варто сказати, що Ґурулі таки купив нові бутси, які обіцяв продемонструвати на ранковому тренуванні.

Тарас Петрівський та Ігор Худоб’як вирішили не витрачати час на шопінг і як слід роздивитися пам’ятки архітектури, якою так славиться Зальцбург. Погулявши на площі Моцарта (ледь не на кожному кроці можна побачити ім’я чи портрет всесвітньо відомого композитора) карпатівці вирішили піднятися до Хоензальцбурга – одного з найбільших замків Європи, що розташований на вершині гори Фестунг. Вибратися на середньовічне творіння можна було пішки та на фунікулері. Щоб встигнути побачити більше, карпатівці придбали квиток на канатну дорогу, який одночасно був і перепусткою в усі відділи замку. 120 метрів на фунікулері пролетіли непомітно і перед нами відкрилася чудесна панорама на старе місто. Туристів на замку виявилося куди менше, аніж у центрі міста, тож з’явилася хороша нагода роздивитися всі цікавинки.

Найбільше карпатівців зацікавили музейні експонати: старовинна холодна та вогнепальна зброя, а також невеличкий відділ тортур, де за склом, у відмінному стані, зберігалися залізні маски, колодки на руки та голову, шкіряні батоги з металевими наконечниками і навіть пояс вірності.

Вийшовши на подвір’я де росла кількасотрічна липа ми зустрілися з тренерами, які також вирішили відвідати замок Хоензальцбург. А звернувши в один з багаточисельних проходів, вийшли на інше подвір’я, де у великому, хоч і мілкому басейні, плавали величезні осетри та форелі. Як слід намилувавшись принадами старовинного замку, прийшов час повертатися в долину – якраз настав обідній час.

Перекусити в Зальцбурзі не становить жодної проблеми – на кожному кроці розміщені ресторанчики, які пропонують відвідувачам страви австрійської та німецької кухні. Скуштувавши баварських та місцевих сосисок, ми вирушили до коня Леопольда, де вже буквально за кілька хвилин площа почала наповнюватися іншими карпатівцями. Кілька з них несли в руках пакети придбаного в магазинах одягу та тутешнього шоколаду. Інші ж обмежилися фотографіями на пам'ять та просто гарно проведеним днем у гарному місті. По дорозі до автобуса, який зупинився неподалік – у відведеному для цього місці, – карпатівців зупинили дві жінки у паранджі і попросили Михайла Кополовця та Ігоря Худоб’яка сфотографуватися з їхніми дітьми. «Ну так, Міша вчора забив гол, а сьогодні його вже вся Австрія знає» – пожартував Олег Кононов.

Sport.ua