Андрей ВОРОНИН: «Перед Диканем не извинялся»

Прізвище Андрія Вороніна нині на устах в російських футбольних експертів та уболівальників. Яскрава серія його поєдинків продовжилася у матчі «Спартака» та «Динамо». Гра закінчилася перемогою команди Вороніна з рахунком 2:0. Один із голів до свого активу записав сам Андрій Воронін, а за свою активність знову потрапив до збірної туру.

 Після першого кола «Динамо» посідає почесне п'яте місце, відстаючи від лідера ЦСКА лише на п'ять очок. Одразу після переможної гри над «Спартаком» кореспондент сайту «Футбол 24» зателефонував Андрію Вороніну до Москви.

- Андрію, в чемпіонаті Росії відбулося дербі команд двох збірників України. У підсумку ви перемогли й засмутили співвітчизника Андрія Диканя. Вибачилися?
- Коли ми були разом у збірній України, то жартували, мовляв скоро наша очна дуель, зустрінемось на полі, я обіцяв нелегке життя Диканю. Гра минула. Вибачатись? Ні, за що я маю вибачатися? Це ж гра, це футбол. Можливо, я би перепросився з Диканем за забитий гол, але після гри ми так і не побачилися. Після фінального свитска побігли до своїх фанатів, а потім — до роздягальні. З Диканем ми зустрілися перед матчем, потиснули один одному руку, побажали хорошої гри. Гра видалася непоганою. «Динамо» виграло справедливо, бо ми були сильніші.

- Чи мали ви посилене бажання вразити ворота колеги по збірній України?
- Я маю посилене бажання вразити ворота кожного голкіпера. Диканю забив, нехай він не ображається. Мушу визнати, що Андрій дуже добре відстояв у цьому матчі. Двічі він рятував команду після ударів Кевіна (Кураньї — Авт.), реагував й на мої удари. Ну ніяк він не міг врятувати «Спартак» від поразки.

- Ви знову потрапили у збірну туру. Заслужено?
- Не мені про це судити. Я виконую свою роботу, а експерти нехай оцінюють мої дії. Я ніколи не оцінюю свою гру. Коли потрапляю у збірну туру — мені приємно. Заслужено чи ні — не мені визначати. Я ціную ті три очки, які ми в гостях здобули у матчі зі «Спартаком».

- Чи можна говорити, що цей сезон — найкращий у вашій російській кар»єрі?
- Я не хочу наврочити, але сезон складається непогано. Команда знайшла свою гру, я стараюся приносити якнайбільше користі «Динамо». Радий, що маю ігрову практику, а ще більше тішуся з того, що забиваю голи. На моєму рахунку чотири голи. А це більше, аніж я відзначився за весь минулий рік. На даний момент все добре.

- У попередній грі з томською «Томью» ви дозволи собі, так би мовити, «напхати» одноклубнику Кокоріну за те, що той не поцілив у порожні ворота. Це місія капітана?
- Ну, по-перше, я йому не «пхав». Якщо десь крикнув чи підвищив голос, то це не означає, що хотів когось образити. Є моменти, в яких треба підказати партнерам. Це робочі моменти. Не думаю, що то була місія капітана. Кожен гравець має право підказати. Це стосується й молодих, які також можуть принести користь команді, сказавши добре слівце.

- Чи часто вам доводилося чути у свою адресу висловлювання на підвищених тонах?
- Всяке бувало. Коли щось неправильно робив, то чув зауваження. Пережив ці слова безболісно. До серця близько їх не брав.

- Андрію, а футбольну дідівщину ви пережили у своїй кар'єрі?
- Кожен по-своєму трактує термін «дідівщина». Знаю, що вона панувала у роки юності, коли футболісти навчалися в спортінтернатах. Я в таких закладах не навчався. Та це не значить, що нікому було мене виховувати. Принаймні мене навчили поважати старших. М'ячі ми носили, ворота пересували. Якщо це дідівщина, то я її пережив. У Німеччині. Якби не це виховання, хтозна, чи був би добротним футболістом.

- У чемпіонаті Росії залишився ще один тур до відпустки. Вже 26 червня футболісти роз'їдуться по світах. Ви куди намилились?
- Ми вирушаємо на іспанський острів Ібіцу. Нас буде дев'ятеро... Ні, десятеро. Та де ж там? Одинадцятеро! Справжня футбольна команда.

- Ви вже там відпочивали?
- Авжеж. Нам з дружиною так сподобалося, що вирішили знову туди завітати. Море, пляж і хороша погода. Що ще потрібно для доброго відпочинку?

- Як ви проводите вихідні у Москві?
- Ось сьогодні, на наступний день після матчу зі «Спартаком», нам не дали вихідного. Треба було їхати на тренування. Я вирішив поєднати приємне з корисним і взяти на тренування двох дітей. Ми погралися з м'ячем, пішли в басейн поплавати. Словом, вихідні стараюся провести в родинному колі.

Петро Оплів, Sport.ua