Андрій БІБА: "За повні трибуни нам доплачували"

У складі київського "Динамо" Андрій Біба, 68 років, провів більшу частину своєї кар’єри. Вигравав чемпіонат СРСР, визнавався кращим футболістом Радянського Союзу. Зараз працює у селекційній службі "Динамо". Його кабінет - на території динамівського стадіону. Біба з’являється у коридорі на 20 хвилин пізніше, ніж домовлялися. Вибачається за спізнення.

- У 60-ті роки київське "Динамо" перервало гегемонію московських команд у чемпіонаті СРСР. Завдяки чому?
- Тренерському генію Віктора Маслова. І колектив підібрався сильний. Усе вигравав, що треба, а міг і програти - "на замовлення". У 1967 році у ранзі чемпіонів країни навмисне поступилися вдома бакинському "Нафтовику". Для того, щоб азербайджанці стали третіми. Жодна московська команда у тому чемпіонаті не стала призером.

- За збірну Радянського Союзу ви зіграли лише один матч. Але проти самих бразильців. 
- Вийшов тоді на заміну. Ми поступилися - 0:3. Після гри хотів обмінятися футболками з самим Пеле. Але побачив його на полі вже напівоголеним.

- Хто став володарем футболки Короля?
- Не помітив. Але свій сувенір від знаменитого бразильця таки отримав. На післяматчевому банкеті в готелі "Метрополь" узяв у Пеле автограф. Паперу не було, тому простягнув йому два червінці. На них і розписався Пеле.

- Яка доля цього сувеніра?
- На жаль, не зберіг. Після банкету додому летіли літаком. Сидів поруч з Банниковим. Третім був якийсь грузин. "Любые деньги плачу за десятки!" - кричав. Одну банкноту подарував кавказцю, а другу - віддав Володимиру Мунтяну. Володя колекціонував такі речі.

- У 1966 році ви стали найкращим гравцем Радянського Союзу. Чому не поїхали на Кубок світу?
- Не підготувався як слід до турніру. Різні причини були. Що згадувати?

- Гравці "Динамо" мали трудові книжки. У одних вони зберігалися в клубі, у інших - на заводі "Більшовик". А ваша?
- У "Динамо". Ми вважалися відомчою командою. Хоча спочатку платили доволі мало. Приміром, дніпропетровський "Дніпро" був профспілковою командою і належав заводу "Південмаш". Тому через профспілки гравці отримували непогані премії. А в нас із часом почали присвоювати міліцейські звання. Таким чином нам доплачували.

- Тогочасні футболісти були небідними?
- Гріх жалітися. Платня становила 300–400 рублів. Премії за виграні матчі коливалися. Від 40 до 80 рублів - залежно від суперника. Був період, коли доплачували за повну відвідуваність стадіонів. Тому ми були зацікавлені, аби ходили вболівальники.

- Нині працюєте у селекційній службі клубу. Проколи часто траплялися?
- Було. На Руслана Ротаня я звернув увагу ще шість років тому, коли тодішній його клуб - "Дніпро" - грав у Кривому Розі. Шкода, але не переконав динамівське керівництво купити футболіста одразу. Минулого літа Ротаня таки взяли. Але ж розпрощалися при цьому з п’ятьма мільйонами доларів. 

Згадує Біба і про свою селекційну кваліфікованість.

- Леоніда Буряка я з Одеси привіз. Покійного Віктора Колотова запримітив у Казані, - перелічує.

- А з нинішнього покоління для кого стали "хрещеним батьком"? - запитую.
- Для Макса Шацьких, Горана Гавранчича.

Зараз Андрій Біба на поле майже не виходить. У матчах ветеранів переважно керує з тренерської лави. У Києві він проводить небагато часу, але як тільки випадає вільна хвилина, прямує до столичних кав’ярень.
- Частенько заходжу перекусити до кафе на вулиці Грушевського, що навпроти заводу "Арсенал", - зізнається. - Там приємна домашня кухня. Можна повноцінно відпочити.

Найближчим часом такої можливості у Біби не буде. Після нашої розмови він вирушив до бориспільського аеропорту. Мав квиток до столиці Болгарії - Софії. Звідти наступного тижня вилітає до Південної Америки. Переглянути ще кількох претендентів до команди Анатолія Дем’яненка.

Володимир КОЦУР

Динамо Киев от Шурика