Руслан ПОНОМАРЬОВ: «З Василем Іванчуком у нас паритет»

Завдяки зусиллям нашого співвітчизника команда «Томськ-400» здобула срібні медалі й отримала перепустку на чемпіонат Європи.

Пономарьов здобув 7,5 очка з дев'яти можливих і за цим показником став лідером серед гросмейстерів, які грали на першій дошці.

— Руслане, чемпіонат Росії має популярність серед провідних світових гросмейстерів?
— Російська ліга — одна із найсильніших у світі. Щоправда, тут теж виникають проблеми. Приміром, цього року через брак коштів об'єднали першу і прем'єр-лігу в одне змагання. Але я вже другий рік поспіль виступаю за Томськ, і тут ще примудряються знаходити гроші.
Минулого року нам не щастило, ми посіли шосте місце і не змогли відібратися на чемпіонат Європи. Тому нині основним завданням було саме отримати путівку на Євро, а це мінімум четверте місце. Та ми цей план перевиконали, ставши другими.

— Своїм виступом задоволений?
— Так, зіграв непогано. У мене п'ять перемог і п'ять нічиїх. Серед гросмейстерів, які змагалися на першій дошці, взяв перше місце. Все чудово.

— Чи велика різниця, де грати, — на першій дошці чи на інших?
— Перемагати слід у будь-якому разі, бо очки сумують, і для перемог и треба набрати хоча б 3,5 очка на шести дошках. Я грав на першій, тому що маю найбільший рейтинг з-поміж усіх одноклубників. А ще на першій дошці завжди сильніші суперники.

— На цьому чемпіонаті було чимало українців, які грали в різних командах. Дозвілля проводили в українській компанії?
— У кожної команди — своя тактика, свої секрети, тож доводилось обмежуватися в спілкуванні із земляками. (Усміхається). Найбільше розмовляв із Сашею Арещенком, якого в останню мить заявили за Томськ. Для нього це був дебют, він дуже хвилювався, треба було заспокоювати співвітчизника.

— На цьому чемпіонаті відбулось легендарне протистояння Пономарьов — Іванчук...
— Та я б не назвав наші протистояння легендарними. Після історичного 2002 року ми вже дуже багато зіграли з ним партій на різних рівнях. Точної статистики не веду, але підозрюю, що з Василем Іванчуком у нас паритет. Минулого року я виграв у нього в російській лізі, а згодом він переміг мене на Гран-прі в Астрахані. Потім був бліц у Варшаві, де я програв. А тепер знову переміг. Можливо, мені краще грати проти Іванчука в командних змаганнях, а не в особистих. (Усміхається).

— Змагання відбувались у курортному місті Туапсе. Чи мали змогу відпочити, відволіктись від шахів?
— Маю дуже багато претензій до організаторів. Дотепер ці змагання завжди відбувались у Дагомисі, і все було гаразд. А в Туапсе... Туди дуже довго добирались автомобілем із Краснодара — дві години. А саме містечко готується до курортного сезону, триває реконструкція: довкола стукали-грюкали, що відволікало від гри, заважало готуватись і не давало розслабитись увечері. Усе це в підсумку дуже мене виснажило.

Максим КАЧУРІВСЬКИЙ, Галичина спортивна