Андрій ПРОДАЄВИЧ: «Пощастило базуватися в Одесі»

Узимку овідіопольський «Дністер» став одним із тих багатьох клубів першої ліги, яким не вдалося оминути болючих фінансових проблем. «Зимовий кризовий синдром» у підсумку подолали всі, крім «Фенікса -Іллічівця», який так і не став «Перлиною» чи то «Жемчужиною». До честі керівництва клубу з Одещини, їхні проблеми було подолано з діловитою стриманістю та принаймні зовнішнім спокоєм. От тільки відтепер команда базується в Одесі...

—Андрію Валентиновичу, лист у ПФЛ з проханням дозволити «Дністру» проводити домашні матчі в Одесі надійшов аж 17 березня. Чому питання з переїздом вирішувалося так пізно?
—Ми до останнього моменту думали, що зможемо грати в Овідіополі. Чекали рішення щодо стадіону ім. Дукова в позитивному ракурсі, проте отримали негативну відповідь. Тому наш переїзд — це форс-мажорні обставини.

—Проясніть, будь ласка, ситуацію з домашнім стадіоном в Овідіополі, на реконструкцію й підтримку належного стану якого ви постійно виділяли чималі кошти. Нині стадіон ім. Дукова не спроможний приймати матчі першої ліги?
— Стадіон в Овідіополі належить райдержадміністрації, а ми там грали на правах оренди та виділяли кошти на його утримання впродовж трьох років. Звичайно, ми хотіли б отримати його у власність, аби вкладені нами гроші працювали на нас. Однак домовиться так і не змогли, а наші спонсори далі відмовляються вкладати гроші в комунальну власність. Нині стадіон в Овідіополі не відповідає рівню першої ліги.

—Яке майбутнє спрогнозуєте домашній арені та можливості грати на ній найближчим часом?
—На цьому стадіоні гратимуть «Дністер-2» й ветеранські та аматорські команди. Більше поки що сказати не можу.

—На яких умовах гратимете на одеському «Спартаку»? Йдеться про оренду поля в «Чорноморця»?
—Так, ми уклали договір оренди стадіону «Спартак» з «Чорноморцем». Саме він є власником стадіону.

—Чи були впевнені в тому, що керівництво «Чорноморця» піде вам назустріч?
—У нас із «Чорноморцем» дуже дружні стосунки, тож у мене не було сумнівів. Більше того, завдяки керівництву одеського клубу всі наші тренування проходять на їхній базі. Повторюся, ми — друзі поза футбольним полем.

—Узимку поширювалися чутки про фінансову кризу вашого клубу. Чи можна нині говорити про стабільність?
—Справді, взимку в нас були проблеми з фінансуванням, але ми пройшли вже цей важкий етап. Зараз усе добре, боргів немає. А з переїздом до Одеси сподіваємося на допомогу місцевих бізнес-структур.

—Кадрова політика клубу давно пов'язана з запрошенням до команди досвідчених гравців із гучними іменами та й після зими картина не змінилася. Яке пояснення такій тенденції?
—Це — збіг обставин. Нам пощастило, що ми базуємося в Одесі. Багато футболістів просто не хочуть їхати звідси. Візьміть до прикладу Полтавця, Косиріна, Білозора, — вони не одесити, але, погравши в «Чорноморці», не захотіли їхати з Одеси, чим ми й користуємося, запрошуючи до нашого клубу.

—Чи виправдовує себе ця кадрова політика, з огляду на 13 місце команди в турнірній таблиці?
—Ми не заслуговуємо на таке низьке місце, але було багато проблем, у тому числі й фінансових. Будемо виправлятися у другій частині змагань. Хочемо фінішувати в десятці, це — завдання-максимум. На одній молоді далеко не заїдеш, досвідчені футболісти нам необхідні.

—Чим команда заповнювала вимушену паузу в зв'язку з пропущеним матчем проти «Фенікса»?
—Команда тренувалася в звичайному режимі, ми не хотіли проводити товариські матчі, тому що в команді багато травмованих. В останньому турі в нас у заявці було 16 гравців. Ще не вистачало нових травм!

—У стартовому матчі другої частини змагань «Дністер» не зумів обіграти кризове «Прикарпаття». Це радше свідчить про силу суперника чи про власну слабкість?
—Тяжко сказати... Важке поле, втома гравців, замін майже не було. Ну і, звісно, суперник непогано підсилився. Рівна була гра, якщо чесно.

—Чи стоїть перед футболістами та тренерським штабом якесь конкретне турнірне завдання в цьому чемпіонаті?
—Як я вже говорив, завдання-мінімум — зберегти прописку в першій лізі, завдання-максимум — бути в десятці. Гадаю, нам до снаги додати в другому колі. Будемо сподіватися на краще.

Анатолій ВОЛКОВ, газета «Український футбол»