Олена ПІДГРУШНА: «За ходом додала, а от у стрільбі здала...»

Як розповіла сама героїня, покращення швидкості на дистанції вона відчуває сповна. Однак, також за підсумками сезону у тернополянки залишився певний осад... Детальніше про все Підгрушна розповіла на конференції після повернення у Тернопіль.

- Після такого сезону останні старти вже були гонками за виживання, - розповіла Олена Підгрушна. - Тому що фізична втома вже давалася взнаки... Останні старти ми вже просто «закусили губу» і просто добігали до фінішу. Тому що це вже зробити було дуже складно. Звичайно, після сезону ми втомлені, але задоволені.

- Ваші враження від сезону? Чи був за його ходом для вас особливий суперник?
- Стартувало більше ста чоловік, тому говорити про якогось одного принципового суперника не доводиться. Сезон же для мене складався не найкращим чином. У всіх особистих гонках десь помилки допускала я, десь свою роль грали несприятливі погодні умови. Вже потім з тренерами будемо розбирати, чого воно так відбувалось.
А на останній естафеті ми вже зібрались і показали максимальний результат, який ми взагалі могли показати на той день.

В естафеті всі були на своїх місцях
- В естафеті ви бігли на третьому етапі, що є не зовсім звичним для вас явищем... Як такий вибір пояснили вам тренери?
- Ми розклад естафети взнали буквально після фінішу на мас-старті. Коли вперше тренери повідомили мені, що я буду бігти третьою, у мене навіть виникла секундна пауза, я до кінця не розуміла, чого так. А потім, коли вже самі задумались над цим питанням, то це дійсно була найбільш оптимальна розкладка по силах та самопочуттю. І ніхто з нас чотирьох не був проти неї.

- Якби ви були на місці Оксани Хвостенко, вважаєте у вас б 24 секунди Нойнер відіграла?
- Я не ясновидець, і такого сказати не можу. У нас лижі були не гірші. Просто Нойнер на той день «летіла». Вона працювала на свою збірну. Після фінішу, звичайно, до нас підійшла і вибачилась.

- Насправді зараз ви виглядаєте не настільки втомленою, як на аналогічній прес-конференції, що проходила в грудні. Склалося враження, що якщо б сезон ще продовжити, ви б виглядали доволі добре. Але все ж, які ваші враження від сезону? Задоволення від втіленого чи розчарування від чогось нереалізованого?
- Звичайно, своїми нагородами я задоволена. І медалі - це показник. От, для прикладу, Олександр Біланенко 15 років у біатлоні, першу медаль він заробив лише в цьому році. Тому в цьому я задоволена. Однак разом із тим було досить багато недопрацювань. Десь не вистачило секунди, щоб потрапити в чільну десятку, десь двох, щоб бути у ТОП-8. І десь відчуття неповного задоволення присутнє, і це значить, що ще є над чим працювати.

Психолога у команді видно не було
- У команді була введена посада психолога. Наскільки вона була доцільною?
- Я не скажу, що ми настільки залежні від психолога, тому що він був з нами лише на деяких зборах. І не було ніякої індивідуальної підготовки. Тобто були лише деякі тренінги. Тому, можливо, комусь він більше потрібний, комусь менше. Однак, на нас це не сильно відображалось. Особисто я вважаю, що кращий психолог для спортсменки - це її тренер.

- Цього сезону ви на три сходинки піднялись у загальному етапі Кубка світу у порівнянні з минулим сезоном. Прогрес за собою відчуваєте?
- Прогрес є у плані фізпідготовки. У ході я самітно добавила - і менше програю лідерам. Але у той же час я гірше почала стріляти. Десь - крок вперед, а десь - крок назад. Звичайно, я хотіла потрапити у ТОП-25, це так звана «червона група», якій надаються певні привілеї - безкоштовне проживання на початку наступного триместру у змаганнях... Не вистачило всього лиш очка. Тому гіркий осад звичайно залишився...

На етап у Хольменколлені фізично вже не налаштувались
- А як щодо Оксани Хвостенко? Вона вже завершила кар’єру чи ще в роздумах?
- Завершила кар’єру на міжнародному рівні. На українських змаганнях, думаю, вона ще буде виступати. І сама, і дітей тренуватиме... Швидко так завершувати все не можна. Тобто вона все рівно десь буде тренуватись.

- Чи були передбачені за успішний виступ на чемпіонаті світу преміальні. Чи вони вже виплачені?
- Нам ніхто нічого не обіцяв. Єдине, що ми знаємо, все-таки існують президентські стипендії за нагороди чемпіонатів світу та Європи. Однак, про їхні суми нам ніхто не говорив, і в тому плані ми нічого ще не знаємо.

- Що ж трапилось з обоймою патронів на гонці переслідування? Загубилась?
- Це справді моя провина, я просто не зарядила останню обойму. Знаючи, що на черзі персьют з чотирма вогневими рубежами, я зарядила дві обойми та одну резервну на спринт... Це вже, мабуть, наслідок перевтоми. За 11 років в біатлоні я на сьогоднішній день просто не можу повірити, що могла таке допустити.

- Наскільки вже було морально складно налаштуватись на останній етап Кубка світу в Хольменколлені після чемпіонату світу?
- Після приїзду туди нас зустріла тепла погода - сонце, весна! І в мене виникла перша думка: як би я хотіла просто днів п’ять просто покататись на лижах... Важко вже було налаштуватись і фізично, і морально. Десь психологічно все ж таки зуміли налаштуватись, а от фізики вже просто не вистачило...

У відпустку ще рано...
- Ви вже планували свою відпустку?
- Ще ні. зараз нас запрошують на шоу-гонки на Камчатку. Якщо їх, звичайно, не відмінять. Тому зараз вже треба збиратись їхати на Буковель або Драгобрат кататись на лижах, підтримувати себе у формі, щоб у квітні ще брати участь у змаганнях. А вже після них буде місяць паузи, яку вже можна буде використати в особистих цілях... Хоча б на санаторій..

20minut.ua