Евгений СЕЛЕЗНЕВ: «Италию нужно обыгрывать»

Форвард збірної України Євген Селезньов налаштований на максимальний результат у матчі з Італією і очікує, що в цьому збірній допоможуть уболівальники.

 

 

Підготовка до контрольного матчу з Італією йде згідно з графіком. Після загального тренування чимало гравців залишаються для індивідуального відпрацювання ударів. Поруч із найактивнішою трійкою синьо-жовтих − Тимощук, Олійник, Девич, часто виконує додаткові вправи й Селезньов: «У «Дніпрі» ці специфічні заняття зі мною проводять тренери, у збірній, на моє прохання, також. За рахунок цих вправ підвищується витривалість і нестандартність рішень у момент завершального удару». Те, що під час нинішнього збору національна команда має можливість тренуватися упродовж цілого тижня, Євген вважає перевагою: «Добре, коли є більше часу, щоби зігратися. У нас всі гравці хорошого рівня, але все одно процес адаптації і відновлення ігрових зв’язків проходить краще, коли є більше часу на підготовку. Плюс приємно поспілкуватися з хлопцями, знову згуртуватися, психологічно налаштуватися на матч. Шкода, Артема Мілевського не має. Ми бачилися на базі в Кончі-Заспі, я його підбадьорив, побажав швидше одужати. На жаль, травми − побічна дія нашої професії».

 

 

Лідер бомбардирського заліку Прем’єр-ліги Євген Селезньов має в активі 13 м’ячів після 22 турів нинішнього чемпіонату України. Минулого сезону форвард «Дніпра» зупинився на цій цифрі, пропустивши вперед свого друга Артема Мілевського з «Динамо» (17 голів) та Жажу Коельо з «Металіста» (16 голів). За 8 ігор, що залишається зіграти українським клубам до фінішу змагання, можна спробувати дотягнутися до показника у 20 забитих м’ячів, що востаннє вдавалося здійснити ще вісім років тому Максиму Шацьких, котрий тоді захищав кольори київського «Динамо». «Загадувати наперед скільки ти заб’єш − 19, 20 чи 21 гол, не варто. Просто ніколи не вгадаєш, -зауважує Селезньов, − до якоїсь певної цифри ніколи не прагну. До того ж у «Дніпрі» зараз граю не чистого нападника: «містер» ставить мене трохи нижче. Він просить виконувати більший об’єм роботи. Грати з користю для команди, віддаючи гольові передачі, − більш важливо, ніж забивати. Хоча, звісно, гол для нападника дуже важливий: я у кожному матчі прагну забити і, зізнаюся, люблю це робити, адже з голом ніщо не зрівняється. Ці відчуття незабутні».

 

 

У складі збірної Селезньов відзначився 5 точними ударами у 20 матчах, зазвичай діючи на вістрі нападу: «Завершувати атаки я люблю, однак будь-яке місце попереду − це добре, адже головне бути в основному складі. Позиція відтягнутого нападника цікава: у мене тепер все гаразд з фізичними кондиціями, немає проблем із вагою та витривалістю − встигаю і вперед, і назад. Тож я готовий до переміщень по позиціях. Будь-яке місце в атаці сприймаю нормально. Звичайно, якщо до того у якійсь ланці не грав, то відбуватиметься певна адаптація, але на результат це суттєво не вплине. До того ж, за ходом гри ти переміщуєшся, і навіть не зауважуєш, як опиняєшся на тому місці, на яке тебе й не ставили. Скажімо, з «Металістом» я більшою мірою грав справа у другому таймі, довелося більше попрацювати. Нічого, вважаю, впорався».

 

 

За матчем «Дніпра» й «Динамо» Селезньов стежив із фанатського сектора разом із чотирирічним сином Русланом, котрий також активно плескав, підтримуючи батькову команду: «Коли дивишся збоку, нервуєш більше, ніж на полі. Але серед фанатів − позитивна енергетика: нам із сином там значно цікавіше дивитися футбол, ніж у «віпі». Євген вважає, що у перших двох весняних матчах дніпропетровці, виграючи за ходом ігор, «подарували» суперниками очки. З огляду на це перемога над «Динамо» стала вдвічі ціннішою: «Реально дивлячись на речі, нам певною мірою пощастило, що кияни були виснажені після матчу в Манчестері. Тепер же ми на один пункт відстаємо від «Металіста», котрий відчуває наш подих у потилицю. Ми прагнемо їх обійти, тож, гадаю, заключна частина чемпіонату буде дуже цікава».

 

 

Не граючи проти «Динамо», Селезньов провів у день матчу насичене тренування. Форвард щодня намагається надолужити втрачене під час міжсезонних зборів, більшу частину яких він пропустив через травму: «У мене велике бажання повернутися у гру. Зізнаюся, під час відновлення я тренувався більше, ніж коли був здоровим і працював разом з командою. Зі мною займався особистий фізіотерапевт з тренерського штабу Хуанде Рамоса, він розробляв програми суто для мене. І вдень, і вночі міркував над тим, як краще побудувати процес реабілітації. Я йому за це безмежно вдячний. Тренувалися по чотири рази на день: були поєднані і басейн, і тренажерний зал, і бігова робота, і вправи з м’ячем. Я робив все, щоби якомога швидше відновитися. Хоч «містер» був проти мого передчасного повернення, однак, бачачи моє величезне бажання повернутися, пішов мені назустріч, давши можливість закінчити процес індивідуальної підготовки на тиждень раніше. Чесно кажучи, я просив його дозволити мені тренуватися з командою ще за два тижні до цього, однак, з усього було видно, що «містер» хвилювався за моє здоров’я і це було приємно».

 

 

Євген Селезньов знайомий з роботою двох «містерів» українського футбола, однак вважає недоречним порівнювати методику Мірчі Луческу й Хуанде Рамоса: «Не буває двох однакових людей: у кожного із них свій стиль тренувань. Цих спеціалістів об’єднує одна характеристика − це два великі тренери, котрі досягли у своїй кар’єрі високих результатів, створюючи видатні колективи. А тренувальний процес у кожного свій». Водночас футболіст не приховує, що працювати з іспанськими фахівцями йому дуже цікаво: «Хочеться відзначити професіоналізм колективу тренерів, кожен з яких відповідає за свій напрямок роботи. Дуже цікаво, ніколи нічого не повторюється, і футболісти знають, що наступного разу їх обов’язково очікує щось нове й цікаве. Це значно ближче, ніж коли ти упродовж тривалого часу відпрацьовуєш одне й те саме».

 

 

Попри те, що найближчий опонент українців переживає процес зміни поколінь, Євген Селезньов не схильний недооцінювати суперника: «Італія завжди залишається Італією − неодноразовим чемпіоном світу і Європи. Просто якщо порівнювати їхню нинішню форму зі збірними Німеччини чи Іспанії, то Скуадра Адзурра програє. Хоч нещодавній їхній матч з німцями довів, що апеннінці можуть гідно протистояти фаворитам. Їхній козир: сильний чемпіонат, в якому слабкі гравці не затримуються».

 

 

Однак цей факт аж ніяк не зменшує прагнення Селезньова і компанії святкувати першу в історії зустрічей з італійцями перемогу: «З цією командою треба грати й обігравати її. У нас зараз − кваліфікований підбір гравців, всі хлопці горять бажанням довести правомірність своїх претензій на місце у складі на Євро-2012. Точно знаю, що буде цілковита самовіддача. Гадаю, і в тактичному, і в технічному плані ми теж будемо пристойно виглядати». Євген окремо попросив зазначити, що футболісти збірної дуже сподіваються, що 29 березня стадіон імені Лобановського буде заповнений, адже атмосфера, яку вміють створити синьо-жовті фани, завжди заряджає на максимальний результат: «Ми граємо вдома із сильною командою. Головне, щоби вболівальники прийшли і підтримали нас. Збірна − надбання країни, тож підтримка має бути просто шалена. Щонайменше така, як була на «Дніпро-арені» на матчі з «Динамо».