Мирослав БУНДАШ: «Сили та бажання грати поки є»

Під час зимового антракту кореспонденту «УФ» вдалося поспілкуватися з одним із найкращих бомбардирів першої ліги — Мирославом Бундашем.

—Мирославе, де починав займатися футболом?
—З восьми років займався в ДЮСШ села Іванівці Закарпатської області. Перший тренер — Василь Ілліч Симурник. Він мені багато дав як футболістові, а головне — заклав технічну базу поводження з м'ячем та інші елементи футболу.

—А далі?
—Після ДЮСШ, на одному з турнірів Закарпатської області мене помітили тренери з обласного центру, і з 6 до 10 класу я навчався абетці футболу в спецкласі однієї зі шкіл Ужгорода. Навчаючись у цій школі, тренери визначили мені місце нападника на полі. Після закінчення школи я вступив у львівське спортивне училище «Трудові резерви», де навчався три роки. Після «Трудових резервів» мене запросили в мукачівську команду «Карпати», де я й почав свою професіональну кар'єру.

— Хто з тренерів найбільше запам'ятався неординарним підходом до тренувального процесу?
—Віктор Ряшко. Під його керівництвом «Закарпаття» досягло чималого в чемпіонатах України, та й як фахівець і психолог він дуже кваліфікований.

—Які етапи своєї кар'єри вважаєш найпам'ятнішими?
—Передовсім — це 2001 рік, коли у складі збірної України ми стали срібними призерами Всесвітньої Універсіади серед студентів. Поступилися у фіналі збірній Японії — 0:1. Я став найкращим бомбардиром нашої команди й одним з найкращих на турнірі, забивши чотири м'ячі. Всім її хлопцям тоді присвоїли високе спортивне звання майстрів спорту України міжнародного класу. Запам'яталися також матчі з київським «Арсеналом» у прем'єр-лізі, 2002 року мені пощастило забити переможний м'яч. Найкращі й найпам'ятніші ж роки у своїй кар'єрі провів у «Закарпатті», де був переможцем турнірів у першій і другій лігах чемпіонатів України.

—Відзначившись при цьому не один десяток разів за ужгородців...
— Мені говорили знайомі, що забив майже 80 м'ячів у «Закарпатті».

—Кольори якого клубу нині захищаєш?
— Їздив у «Прикарпаття», але не домовилися. Тепер розглядаю кілька пропозицій. Сили і бажання грати поки є.

Віктор ХОХЛЮК, газета «Український футбол»