ШОВКОВСКИЙ: «Во время пенальти ничего не придумываю»

Для досвідченого Олександра Шовковського вихід на заміну за 30 секунд до закінчення основного часу гри став 87-м виступом за «синьо-жовтих». 36-річний страж воріт блискуче парирував два пенальті поспіль, чим практично визначив переможця півфінальної пари міжнародного турніру на Кіпрі.

 

Готовий? − Звісно, що так!

 

Напередодні матчу з румунами українці відпрацьовували пробиття пенальті, однак сценарій заміни голкіпера на останніх хвилинах тренери заздалегідь не обговорювали. Ця ситуація виникла сама по собі, за кілька хвилин до фінального свистка арбітра. «Для мене це навіть було певною несподіванкою, − зізнається Шовковський, − адже я не був в ігровій формі, коли Калитвинцев запитав мене: «Ти готовий?». Так, у перерві я розминався і не встиг «охолонути», тим більше під час гри я перебував в єдиному енергетичному полі разом з тими хлопцями, які були на футбольному полі. Переживав і підскакував, як і всі решта. Тому коли почув запитання тренера, мені не треба було оцінювати свій стан, я одразу відповів «Звісно, готовий» − «Переодягайся!». В Олександра Шовковського тверда репутація спеціаліста з відбиття пенальті, яких він у своїй кар’єрі парирував багато. Сам герой статистичними даними не переймається і каже, що секретів ніяких не має: «В першу чергу під час пенальті я нічого не вигадую, а намагаюся зрозуміти гравця: як він хоче пробити. Я йому не заважаю. Все доволі банально».

 

 

Минулий 2010-й рік був непростим для Олександра і практично повністю минув у лікуванні. Спочатку Шовковський травмував спину наприкінці 2009-го, під час тренування збірної напередодні гри в Андоррі. А через півроку була інша травма: влітку, під час зборів київського «Динамо» в Австрії, голкіпер двічі невдало приземлявся, парируючи удари партнерів, і ушкодив руку. «Важливо було цілковито відновитися, щоби знову увійти в ігровий ритм, бо без цього точно не міг би розраховувати на запрошення до збірної, − розповідає Сашко, − відтак, витримавши всі терміни процесу реабілітації, навіть вдалося зіграти наприкінці року кілька ігор за клуб».

 

 

За час лікування ворота клубу й збірної захищало чимало колег по амплуа. Однак майже одразу після повернення футбольна доля підкинула Олександрові нові нагоди зарекомендувати себе на обох рівнях: травми партнерів у «Динамо» і серія пенальті у збірній. І з цими завданнями досвідчений гравець дав собі раду візуально дуже спокійно. Що ж до віку, то 36 років для голкіпера, аж ніяк не привід озиратися на пройдений шлях: «Всі ці роки − мої, за цей час було набито багато шишок, були падіння і підйоми. Та найголовніше, що є бажання грати у футбол, бути корисним команді, є мотивація, адже без цього нічого виходити на футбольне поле. Так, останнім часом чую багато запитань з приводу свого майбутнього, на які відповідаю: «поки я чинний гравець, ні над чим в глобальному сенсі не замислююся».

 

 

Шовковський не встиг зіграти під керівництвом попереднього наставника збірної Мирона Маркевича, однак підтримував контакт з екс-тренером «синьо-жовтих»: «Ми спілкувалися з Мироном Богдановичем по телефону, коли він очолював команду. На жаль, через відомі обставини попрацювати разом не вдалося, однак життя на цьому не закінчується. Я − українець і сьогодні з великим задоволенням сприймаю запрошення до збірної: не як знак поваги до мене, а як реакцію на те, що я правильно працюю, рухаюся вперед і можу принести користь команді. Лише з цими думками я їду в національну команду». Приїжджаючи сюди, Сашко потрапляє у розпорядження колишнього партнера по «Динамо» й збірній: «З Юрієм Миколайовичем ми знайомі не перший рік, інколи висловлюємо свої погляди з приводу різних ситуацій, спілкуємося як старі добрі друзі. Однак це все − поза полем, а на полі я − його підопічний, підкорююся його рішенням і виконую його завдання так само як і інші хлопці».

 

 

Оцінюючи гру проти румунів, Шовковський відзначає, що найголовніша риса нашої команди − це наявність потенціалу, думки і впевненості у своїх силах. Що ж до критики, котра завжди присутня, досвідчений футболіст каже, що її потрібно сприймати, продовжуючи при цьому робити свою справу: «Без критики не буває ніколи, тож треба набратися терпіння, в тому числі і вболівальникам, і вірити в команду». Для того, щоби проілюструвати наскільки важлива підтримка для команди, Олександр проводить паралель з матчем плей-офф проти Греції у Донецьку наприкінці 2009 року: «Було страшенно неприємно, що створився штучний ажіотаж перед найважливішою грою дворічного циклу. Я не кажу про причини − хто правий, хто винен, я кажу про атмосферу, яка нашкодила. Під час гри не було єднання команди і вболівальників, не було тієї підтримки, яка має бути. Повірте, гравці все це всмоктують і відчувають. Навпаки , коли щось йде не так, треба допомогти, бути разом з командою, а цього не було. Я не хочу, аби щось схоже повторилося зі збірної України напередодні такого грандіозного фестивалю як Євро-2012. Так, не все гладко й добре, але команді потрібна підтримка, потрібна віра. Коли людина відчуває, що її підтримують, навіть незважаючи на якісь моменти, коли послизнувся чи оступився, це додає сили зробити ще більше того максимуму, на який ти здатен. Не лише для себе і для команди, а й для всіх, хто любить цю гру і вболіває за тебе біля телевізора чи на стадіоні».

 

 

Безсумнівно, зіграти на Євро − мрія для кожного футболіста, не виняток і Шовковський, який у своїй кар’єрі провів чимало напружених матчів у найважливіших турнірах. Водночас Олександр звертає увагу на значення цього форуму для всього суспільства:

 

«Безумовно, кожна мета змушує йти вперед і не зупинятися на досягнутому. Найголовніше, щоби вистачило сил і була мотивація йти далі. Ми всі хотіли отримати Євро і для здійснення цієї мрії була проведена колосальна робота і з боку футболістів, котрі успішно виступили на чемпіонаті світу-2006, і з боку ФФУ, котра зробила все, аби переконати чиновників УЕФА, що наша країна вправі приймати такий турнір. Що ми отримали: для громадян України зводять нові дороги й готелі, покращують інфраструктуру аеропортів і залізничних вокзалів. Все робиться для людей, котрі живуть тут і будуть цим користуватися. Плюс інтерес і увага усього світу, на нас звертають увагу крупні інвестори, в Україну «в’їжджає» іноземний капітал. І при цьому всьому, що у нас врешті вийшло: ледь не втратили чемпіонат через якісь дрібні розбірки, в які не буду заглиблюватися. Хочеться просто сказати: потрібно цінувати те, що у нас є і те, що може зробити нас кращими. Все інше має відходити на другий план».

 

 

Фаворитом Євро-2012 Олександр Шовковський вважає збірну Німеччини: «Таке враження складається після побачених у виконанні бундестіму ігор». Що ж до шансів української команди, голкіпер переконаний, що найважливішим фактором доброго виступу і на чемпіонаті Європи, і у сьогоднішньому контрольному матчі проти Швеції є віра у власні сили і взаємна підтримка партнерів: «Звісно, треба звертати увагу на сильні сторони суперника, але це − все ж другорядний момент, головне − реалізувати можливості, закладені у нас. Багато в чому результат зустріч буде залежати від нашої індивідуальної майстерності, від колективних дій і реалізації тренерської установки. Ми працюємо тільки на це, бо нас влаштовує лише максимальний результат. А моя особиста стратегія: для мене найважливіший матч у моїй кар’єрі − найближчий. Бо без нього не буде наступного і саме так я йду по життю − від матчу до матчу».

Sport.ua