Виталий Федорив: украинец с Урала хочет на Евро

Молодий оборонець російського «Амкара» отримав шанс зарекомендувати себе у збірній України.

 

23-річний Віталій Федорів за минулий рік отримав два запрошення до лав національної команди. Однак не зміг прибути на виклик ані Мирона Маркевича, ані Юрія Калитвинцева. Щоразу на заваді ставали травми: «Так траплялося, що двічі я травмувався якраз напередодні матчів збірної. Надрив м’язів не дозволяв мені приїхати і довести тренерам справедливість їхнього запрошення. Було дуже прикро, однак травми, на жаль, невід’ємна частина футболу. Тож я знав, що перш за все слід відновитися, а потім своєю грою знову заслужити увагу тренерського штабу». До кінця минулого року Федорів лікував надірваний м’яз задньої поверхні стегна, що зрісся із нервовим закінченням: «Процес відновлення був тривалий. Тепер, після операції, нібито все гаразд, однак больові відчуття часом виявляються. Особливо на зміну погоди. Зрештою, це звична справа для старої травми».

 

Вихованець академії київського «Динамо» провів близько двадцяти матчів за юнацьку та молодіжну збірні України, однак від’їзд футболіста до російського «Амкара» 2008 року дещо вилучив оборонця з поля зору вітчизняних тренерів. Своє перше запрошення до головної команди Федорів отримав ще як динамівець Києва від Олексія Михайличенка − якраз у рік свого переходу у пермський клуб. Що цікаво, той контрольний поєдинок відбувся саме на Кіпрі: «Звісно, це лише збіг обставин. Однак факт сам по собі привертає увагу. Добре пам’ятаю той матч проти кіпріотів: Артем Мілевський зрівняв рахунок, вийшовши на заміну у другому таймі. Незабаром після його голу вийшов на поле і я − замість Шевчука, і відіграв заключні 15 хвилин матчу».

 

Грати зі стартових хвилин чи виходити на заміну − це, за словами Віталія Федоріва, не має для нього жодного значення: «Головне − виконати тренерську установку і принести користь команді. В даний момент найважливіше для збірної − підготуватися до Євро-2012. Фактично немає принципового значення, які імена гратимуть на певних позиціях, важливо щоби команда була конкурентноздатною і в оптимальних кондиціях». Водночас оборонець не приховує, що прагне довести свою здатність зіграти на континентальному форумі: «Я добре знайомий з хлопцями з динамівської академії (Денис Олійник) та «Динамо-2» (Микола Морозюк, Артем Кравець). Ми підтримуємо один одного, адже кожен із нас бореться за місце в основі. Випадає хороший шанс, такі моменти − дуже рідкісні у кар’єрі. Треба намагатися використати нагоду».

 

З наставником збірної Юрієм Калитвинцевим оборонець знайомий по роботі у молодіжній та другій команді «Динамо» (Київ). Новачок «синьо-жовтих» відзначає підтримку керманича команди, котра допомагає йому скинути вантаж відповідальності: «Ми розмовляли з тренером після мого прибуття в розташування збірної, знаю, що він розраховує на мене, а це значить для мене дуже багато. Я повен снаги довести тренеру, що гідний його сподівань. Допомагає й чудовий мікроклімат у збірній. Всі підтримують один одного, відчувається, що хлопці − наче одна сім’я».

 

Вже два з половиною роки Віталій Федорів захищає кольори клубу російської Прем’єр-ліги «Амкар» (Перм). Наприкінці минулого року клуб оприлюднив заяву про добровільний перехід у першу лігу − у зв’язку із фінансовими проблемами. Однак згодом «знайшлися» нові господарі: за словами українця, на початку року керівництво запевнило гравців, що ситуація зміниться на краще: «В «Амкарі» − все гаразд. Ми зібралися після відпустки, головний тренер Рашид Рахімов повідомив, що підготовка до сезону відбуватиметься у звичному режимі. Керівники сказали, що жодних проблем у клубу немає, мовляв ваше завдання − тренуватися, а наше - вирішувати усі питання. Готуємося спокійно, заборгованості по зарплаті немає». Після матчів на кіпрському турнірі Федорів повертається до Туреччини, де «Амкар» проводить свій другий міжсезонний збір. Контракт оборонця з клубом закінчується за рік, що буде далі − Віталій не загадує. Каже, що для професіонала місце роботи не має принципового значення: «Перм − цілком нормальне місто для життя, поки мене все влаштовує тут. Хоч і Урал, але ж до Москви летіти менше двох годин. За матчами українських команд, звичайно, стежу по Інтернету: «Карпати» заявили про себе в Європі, добре виступив «Шахтар». Коли наші клуби і чемпіонат підіймаються − це дуже приємно».

 

У своїй кар’єрі Федорів зазвичай грає на флангах або у центрі оборони. На його думку, крім швидкості і концентрації гравців цього амплуа, вкрай важливим є вміння взаємодіяти з партнерами: «Командні якості - на першому місці: за рахунок колективних дій потрібно правильно діяти позиційно. У кожного гравця можуть бути недоліки, але налагоджена командна гра дозволяє їх нівелювати». У київському «Динамо» Федорів діяв на лівому краї й у центрі оборони, в «Амкарі» ж він зазвичай грає ліворуч, хоча коли травмувався правий бек, саме Федоріву доручили закрити цю позицію. До речі, старший брат Віталія − Володимир (екс-гравець львівських «Карпат» та одеського «Чорноморця», котрий зараз веде переговори щодо працевлаштування), у своїй кар’єрі зазвичай діє на правому фланзі оборони. Колегою по амплуа, чия гра йому імпонує, Віталій Федорів називає англійця Ешлі Коула: «Зараз його визнали найкращим захисником Англії. Будемо прагнути досягти таких же показників».

 

У Віталія Федоріва є шанс вийти на поле вже у сьогоднішньому матчі проти Румунії. «Це − добротна європейська команда, − характеризує суперника захисник. − Румуни завжди діють технічно, швидко, наполегливо, тому й належать до числа команд високого рівня. Зрештою, ми теж прагнемо до такого виконання, тож, вважаю, з суперником можна грати й вигравати. Якщо наставник дасть мені можливість провести певний час на полі, буду намагатися довести, що гідний цього. Зізнаюся, хвилювання є, але, впевнений, що зі стартовим свистком воно пройде».