Станіслав ГОНЧАРЕНКО: «Від хорошого ніхто ніколи не йде»

Об'єднана львівська футзальна команда «Енергія-Тайм» виборола свій перший трофей. Підопічні Станіслава Гончаренка у Запоріжжі здобули Кубок України. У фінальному матчі вони з рахунком 2:1 перемогли «Кардинал-Рівне». У складі львів'ян влучними ударами відзначилися Михайло Романов та Валерій Легчанов. Про кубковий турнір «Львівській газеті» розповів Станіслав Гончаренко.

- Станіслав Олександрович, почнімо із півфіналу, коли ваші підопічні перемогли з рахунком 5:3 івано-франківський «Ураган». Багато сил ця гра забрала у футзалістів?
- Гра видалася цікавою. Рахунок був щільний, лише в кінці нам вдалося переломити суперника й підтвердити нашу перевагу. Щонайголовніше, попри те, що ми програвали, а потім суперник зрівнював рахунок, ми завжди були на крок попереду. Перший пропущений нами гол був сигналом для дії, він нашу команду розбудив. Два голи, забиті нами у першому таймі, виразили наш настрій. У перерві ми домовилися менше заробляти аутів поблизу наших воріт та кутових, а для цього потрібно було зайняти оборону «вище» наших воріт. Тобто, не підпускати близько суперника, щоб він не йшов на стандарти. Саме через стандарти ми пропустили два голи. В кінці нам було дуже важко, адже суперник кинув усі свої сили та ресурси в атаку, перейшов грати у шістьох. Можливо, ви звернули увагу, що бразильці в другому таймі на майданчику проводили 80-ть відсотків часу. Але ми настільки були організованими, що не дали супернику жодного шансу. Основним вважаю у цій грі, що ми впродовж матчу йшли на крок попереду. По моментах ми були більш близькими до перемоги, також по моментах ми були гострішими.

- Ваша команда напередодні фіналу провела у емоційному та фізичному плані виснажливий матч, а ось ваші суперники – «Кардинал-Рівне» останній офіційний матч проводив ще 18 січня. Хто в цій ситуації був у вигіднішому становищі – команда із Рівного, яка не мала ігрового тонусу чи втомлена «Енергія-Тайм»?
- Ви самі практично відповіли на питання. Згадані вами дві складові одна одну не можуть замінити. Хоча відсутність ігрового тонусу не може стояти вище втоми після виснажливої гри. Ми ж провели титанічно-важку гру, успіху ми досягли лише в кінці матчу із «Ураганом». Уявляєте скільки зусиль було затрачено? Тому наш суперник мав явну перевагу перед нами. Все-таки у цій ситуації краще виходити на майданчик без ігрового тонусу, чим втомленим.

- Капітан «Енергії-Тайму» Валерій Легчанов зізнався, що «Кардинал-Рівне» припідніс йому та партнерам тактичну несподіванку. Погоджуєтеся зі своїм підопічним?
- Так, погоджуюся. Гравці «Кардинал-Рівного» хотіли нас задавити своєю агресивністю, колективною роботою через пресинг. Вони хотіли нас змусити помилятися, суперники ж розуміли, що вони свіжіші за нас. Але зверніть увагу на те, що ми вистояли. В середині першого тайму ми пропустили, але потім ми усе витерпіли, з кожною хвилиною усе частіше забирали м’яч і в рівенчан усе менше вдавалося нас накривати. В кінці матчу суперники усе частіше порушували правила. «Кардиналівці» хотіли пресингувати, але в результаті перестали встигати за нашими діями, тому і порушували правила.

- «Енергія-Тайм» в теперішньому форматі існує близько місяця. Наскільки команда за цей час подолала процес награвання четвірок?
- Десь на відсотків 30-35 ми не досягли того стану, на який дуже розраховуємо. Надіюсь, ми станемо ще сильнішими. Чим більше буде ігор, тренувань, тим сильнішими ми будемо.

- Відійдемо від кубкової теми. Наскільки ви були здивовані розформуванням донецького «Шахтаря»?
- Я відразу був шокований, це було неймовірне повідомлення. А дізнався я вранці про це від Євгена Бойчука, який колись створював цю команду і був її президентом. Він мене десь на десять хвилин шокував. Я просто скажу – таким командам не можна розформовуватися. Це марка, історія… Але, вочевидь, таке життя.

- Керівництво «Шахтаря» своє рішення мотивувало поганою роботою керівництва Асоціації міні-футболу України. Вам така ситуація вже знайома, за аналогічних причин ваша колишня команда – київський «Інтеркас» припинив існування…
- Так, я це вже переживав. Телефонував тренеру «Шахтаря» Ігорю Москвичову і розповідав про свій досвід. Коли «Інтеркас» закривали, я в же був досвідченим фахівцем. Через такі ж причини, закрився і «Шахтар», я в цьому не сумніваюся. Йдеться про безперспективність процесу, через що люди не хочуть вкладати гроші в клуб. Усе через егоїстичного чиновника.

- За останні шість місяців в Україні стало на три команди менше. Це свідчить про деградацію вітчизняного футзалу?
- Так, однозначно про деградацію футзалу та низький рівень менеджменту керівництва Асоціації. Є таке поняття, що від хорошого ніхто ніколи не йде. Звідки де цікаво, де добре, ніхто не йде, не закриває справу. Йдуть звідки, де погано. Коли не має сенсу, настрою, проглядається безцільність. Очевидно, згадані вами факти говорять про деградацію нашого футзалу.

- Хтось із гравців «Шахтаря» може опинитися у вашій команді?
- Прізвищ не хочу називати. Зараз в нашому проекті важко говорити, але зізнаюся вам, що дуже хотів би бачити у своїй команді одну людину.

Гліб ВАКОЛЮК, «Львівська газета»