А. ЗАЯЕВ: «Грызть землю должны сборники, а не их тренер»

Аксакал тренерського цеху Анатолій Заяев один із тих, хто не боїться називати речі своїми іменами. Не тому, що боїться впасти в немилість до керівництва федерації футболу. Він - людина слова і справи. І завжди на передовій. Тому в ситуації, коли за півтора року до Євро-2012 національна команда не має головного тренера, йому, першому хто порушив гегемонію київського «Динамо» у вітчизняному футболі, і починати дискусію про перспективи нашої збірної.

«Мені не подобається ажіотаж навколо тренера національної збірної. Юрій Калитвинцев був дуже цікавим, знаковим гравцем, нині - хороший тренер, довів це з юнацькою збірною. І те, що виховав футболістом сина, теж багато про що свідчить.  Людина живе Грою 24 години на добу. Амбітний, серйозний, розумний і дуже непростий, як може здатися на перший погляд. До того ж лівша. А лівші мають перевагу над правшами - вони сильніші. На жаль, не все від нього залежить. Поясню чому.

Тиждень тому я розмовляв з Валерієм Газзаєвим. Він зараз працює в російській «Алании» і, сподіваюся, справи там у нього підуть краще, ніж в Києві. В «Динамо» йому було дуже непросто. Його роботу буквально обклали негативною інформацією. Доходило до того, що навіть клубні співробітники, колишні динамівці, дозволяли собі критику на його адресу. Хоча всі знають, що йому поставлено завдання, відповідальність за яке лежить тільки на ньому. Пісні «співали» всі, кому не ліньки. В такій ситуації дуже складно зробити те, що задумав. Тому Газзаєв і «згорів».

Калитвинцев опинився в аналогічному становищі. Працює, створює команду, а в цей час іде обговорення кандидатів на пост тренера збірної, перемиваються кісточки гравцям, яким він дав шанс заявити про себе на полі. Всі хочуть, щоб національна команда грала не гірше за «Барселону», а в корінь ніхто не дивиться.

Треба розуміти, що доки ми не відродимо футбол в регіонах, гучні перемоги до нас не прийдуть. Дитячі школи ефективно працюють тільки в «Шахтарі» та «Динамо». Якоюсь мірою «Карпати» намагаються не відставати. Але один Львів на всю західну Україну - це дуже мало. Де колишня кузня талантів Закарпаття, де Чернівці, Рівне, Івано-Франківськ, Тернопіль? Наведу один приклад. В Криму є село Кам'яна Ломня, звідки вийшли шість футболістів - братів Кузнєцових. Четверо з них стали майстрами спорту міжнародного класу, в тому числі Сергій - за заслуги з київським «Динамо», ще двоє - майстрами спорту. Тепер , за деяким винятком, дітям ніде тренуватися. У Крим, який може стати не гіршим за турецьку Анталію, куди вивозять гроші на тренувальні бази наші команди-майстрів, практично ніхто не їде. Хоча за бажанням з півострова можна зробити Бразилію, де футбольні таланти ростуть буквально з піску.

У Калитвинцева, якщо порівнювати нашу збірну з провідними європейськими командами, вибір дуже мізерний - це реалії. Хоча футболісти все одно є, їм лише шанс треба дати, а не тасувати гравців середнього рівня з однієї команди в іншу. З'являться інші клуби, здатні не лише ставити, але і вирішувати конкретні завдання. Тоді й тренеру збірної стане легше комплектувати команду. А в цій ситуації, думаю, потрібно керівництву федерації викликати Юрія Миколайовича і сказати: «Ми упевнені, що ви впораєтеся». Залишити в спокої і не заважати. А що робити – він і сам знає. І ставку зробить вірну, на тих, хто гризтиме землю за те, щоб грати в збірній у себе вдома на Євро-2012».