Микола ФЕДОРЕНКО: «Тепер бачимо всі свої помилки»

Команда з Армянська так сміливо дебютувала в першій лізі, що на короткий час змогла навіть насолоджуватися першим місцем. Утім, свято тривало недовго, і поступово колектив скотився в середину турнірної таблиці. Однак підопічних Миколи Федоренка можна сміливо називати «приємним осіннім сюрпризом».

Про дебют «Титана» в першій лізі розповів у ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболу» сам головний тренер команди.

Крайні захисники повинні брати участь у атаці не лише формально

— Миколо Івановичу, на підготовку до дебюту в першій лізі у вас було менше місяця...
— Так. Це, загалом, і стало головною проблемою. Часу на селекційну діяльність, на нормальний відпочинок та підготовку майже не було.

— Але, попри це, ви ризикнули й відпустили з команди двох ветеранів-нападників Паніна і Бездольного, які на двох забили 12 м'ячів.
—Тут варто зауважити, що над усіма потенційними трансферами, знаючи, що потім буде дуже мало часу, ми працювали, граючи ще в другій лізі. І цих двох футболістів ми відпустили саме тоді. Це моє переконання, ці гравці не могли нам нічим допомогти в першій лізі. До того ж, Панін отримав важку травму й не міг довгий час грати.

—Практично всі новачки команди відразу ж стали основними. Романа Світличного, наприклад, ви забрали з Молдови. Як ви його звідти дістали?
— Усе просто: ми організували невеличкий перегляд для групи гравців, яких нам рекомендувала селекційна служба, тож за його результатами взяли Світличного, Момотенка...

—Щодо Світличного, то, наскільки я пам'ятаю, в дублі харківського «Металіста» він грав на позиції правого півоборонця й полюбляв атакувати. У вас же він грає на позиції правого захисника.
— Скажімо так: у команди була проблема з правим захисником, і мені порекомендували туди Світличного. А те, що він має навички гри в атаці, то це тільки плюс, адже флангові захисники можуть бути дуже сильною зброєю й попереду. Якщо вони, звісно, діють там продуктивно. Схема нашої гри передбачає досить велику кількість флангових прострілів, навісів, а тому захисник, який вміє все це робити, — те, що нам треба. До того ж, уміле доручення захисників до атаки створює чисельну перевагу на половині поля суперника.

—У цьому контексті ви більше задоволені їхньою грою при організації атакувальних дій чи при обороні?
— Давайте почнемо з того, що оборона — це їхній прямий обов'язок, а долучення до атак — це вже, так би мовити, завдання в навантаження. Найбільше я задоволений їхніми діями на початковій стадії розвитку атак, значно менше — в завершенні. Хотілося б, аби було більше активності, прострілів, навісів, а можливо, навіть ударів. Частенько буває так, що хлопці там просто засвітяться і все. Тобто — участь, але формальна. Щодо виконання своїх безпосередніх обов'язків, то тут питань багато. Можна сказати, що я незадоволений — занадто багато ми все-таки пропускаємо.

Найпроблемніша позиція — центр оборони

—Багато вболівальників команди вважають, що найпроблемніша позиція — центр оборони.
-Повністю погоджуюся з нашими шанувальниками. Та тут і говорити зайве, досить лише подивитися, що в нас разом із Момотенком, який відіграв найстабільніше, хто тільки не виходив: і Крюков, і Ішмаков, і Мартишов, і навіть Мацак. Але, зрештою, змушений констатувати, що ми так і не вирішили цю проблему. Центрального захисника, який би відповідав рівню першої ліги, у нас упродовж осінньої частини сезону так і не з'явилося. Будемо працювати над цим питанням нині.

— Якщо говорити в цілому про захист, то чи сильно він зміниться з кадрової точки зору?
—  Ні, великих змін точно не буде. Можливо, одну людину візьмемо. А всі недоліки я планую ліквідовувати за рахунок роботи на тренуваннях. Будемо ще більше відпрацьовувати взаєморозуміння, підстраховки, перебудування, різні тактичні моменти. У цьому напрямку роботи в нас на зборах буде дуже багато.

—На тлі не зовсім упевненої гри захисту, як ви охарактеризуєте дії воротаря Артема Кошелєва?
—Загалом, оцінка позитивна. Артем відстояв у нас усі ігри, крім однієї на Кубок, та й то через травму. Саме в незамінності Артема й криється, мабуть, причина того, що були моменти, коли він міг зіграти й краще. Важко відстояти без замін, тим паче воротарю, адже накопичується психологічна втома. Але в більшості випадків він нас виручав, адже захисники грали так, що роботи у нього вистачало.

—Переглядаючи матчі «Титана», так і не зміг для себе визначити, на якій позиції діяв Роман Довжик.
— Він прийшов до нас посеред минулого чемпіонату. Роман — наш місцевий гравець, просто певний час грав за МФК «Миколаїв». Можна сказати, що ми його повернули до команди. Щодо його позиції на полі, то він — універсал. Ми його й брали через цю якість. Роман може зіграти й опорного, і плеймейкера, й нападника. Ми планували використовувати його як «вільного художника атакувального плану».

—Чи виправдав він себе у цій ролі?
—У грі Романа превалювала нестабільність. У деяких матчах він зіграв класно, в деяких не виправдав сподівань. Усе ж таки від його віку та вмінь я очікував більшого — принаймні стабільної гри.

Субочев, мабуть, перевтомився

—А з приводу опорного півоборонця Мацака що скажете?
—Андрій, навпаки, мабуть, найстабільніший гравець команди. З усіма завданнями, що ставилися перед ним, він справлявся. Звісно, не на сто відсотків, але щось біля того. Дуже добре читає гру. Знає, коли треба підстрахувати, коли долучитися в атаку, може зіграти як на створення, так і на руйнування. Можу відзначити і його ставлення до роботи: і на тренуваннях, і в безпосередньо матчах чемпіонату. Недаремно він — капітан.

—Доводилося чути від уболівальників команди незадоволення грою правого півзахисника Віталія Субочева. Хоча з того, що бачив я, здалося, що саме він був найактивнішим гравцем команди.
—Віталій — гравець дуже пристойного рівня. Він сильно розпочав чемпіонат. Правий фланг, як ви слушно зауважили, був у нас найактивнішим. Але десь туру з десятого-дванадцятого Віталік трішки «здав». Можливо, перевтомився, адже постійно грав у основі, можливо, якісь інші причини. Та, радше за все, саме втома відіграла основну роль. Адже пригадайте: деякі матчі він витягнув майже самотужки — і зі «Сталлю», і зі «Львовом». Шкода, що в момент, коли у Субочева почався спад, йому не знайшлося рівноцінної заміни. Якби він кілька матчів зміг відпочити, то гадаю, що продовжив би на такому ж високому рівні.

— Не тільки Субочев, а й вся команда десь із середини чемпіонату «здала»...
—Це пояснюється просто. Спочатку ми набирали очки не тільки завдяки своїй непоганій грі, а й завдяки недооцінці з боку суперників. Та після того, як ми побували на першій позиції, до нас почали ставитися набагато серйозніше, й грати нам стало значно важче. Однак до кінця осінньої частини ми намагалися робити все, що могли, аби гідно презентувати Армянськ у першій лізі.

—Перемістимося з правого флангу на лівий. Чи можна стверджувати, що Євген Волга цього сезону трішки «здав»? Адже минулого в його активі було шість м'ячів. Нині — жодного.
—Це той випадок, коли ми проявляємо багато терпіння і чекаємо, бо потенціал у нього великий. Мені, відверто кажучи, важко сказати, чому Євгену не вдалося показати себе у першій лізі. Можливо, дався взнаки вищий рівень, до якого Євген ще не адаптувався. Через невдалу гру на початку сезону я перестав ставити його регулярно в основу, і нинішній сезон у нього видається дещо рваним. Сподіваюся, що після зимової перерви та хорошої роботи на зборах ми побачимо того Волгу, якого звикли бачити у другій лізі.

Радіонов — наш «джокер»

—Якщо враховувати лише забиті м'ячі, ваша команда ділить 12-13 місце з бурштинським «Енергетиком». Можна сказати, що діями нападників ви не задоволені чи, може, півзахист недопрацьовує при створенні атак?
—Розумію, до чого ви ведете, але я не вважаю, що ми мало забивали. От якби ми пропустили менше хоча б на чотири-п'ять м'ячів, то були б вище на кілька позицій. Ви ж розумієте, що у першій лізі забивати дуже важко — це пов'язано не тільки з не надто високим рівнем нападників, а й з оборонною манерою гри більшості колективів. Однак у 20 матчах ми забили 23 м'ячі — як на мене, показник для дебютанта непоганий.

—Ким із нападників ви задоволені найбільше?
— Тут немає чого довго думати. Я вважаю, що, попри всі розмови про універсальність гравців, нападник передовсім має забивати — ось справжній показник його діяльності! Так, можливо, декого можна похвалити за те, що він більше працює на організацію атаки, ніж на її завершення, дехто багато стелеться у підкатах, відбирає, заважає супернику розпочати атаку. Але, за великим рахунком, для цього є інші футболісти. Тому, в даному випадку, можна виокремити Костянтина Візьонка, який забив найбільше. Стосовно інших, то за них говорять їхні результати. Шарко взагалі жодного не забив, Яровенко — три. Цього замало, от якби наші нападники в середньому забивали по п'ять-шість м'ячів, то можна було б говорити про позитивні оцінки.

—Ну, ось, наприклад, Радіонов забив п'ять м'ячів, хоча більшість поєдинків розпочинав на лаві запасних і лише потім виходив на заміну. Чому ви його у основі не випускали?
— І тут відповідь проста. Якщо людина, виходячи на заміну, постійно забиває, то чому б Із цього не скористатися? Це ж добре мати такого «джокера», який в будь-який момент може підсилити гру! З приводу виходів Радіонова в основі... Випускав я його з перших хвилин, але це ще більше підсилило мою думку, що його «коник» — це вихід на заміну. Щоправда, попереду — збори і, можливо, до весни все зміниться.

— Окрім тих футболістів, хто вже покинув команду (я маю на увазі — Ішмакова, Камерцеля, Калиненка, Мартишова й Козлова), всі інші залишаються в ній?
— Так, усі інші поки що залишаються в команді.

—Як будуватимете свою селекційну роботу?
—Вона в нас ніколи не припиняється. Ось 15 січня вийдемо з відпустки й на першому зборі переглянемо певну кількість футболістів. Хто залишиться у команді, залежатиме тільки від них.

Можливо, з'їздимо до Туреччини

—Розкажіть про план зимової підготовки: коли виходите з відпустки, де проводитимете збори?
—Як я вже й говорив, збираємося 15 січня. Проводимо два збори в Армянську (перший — 14 днів, другий — десять), потім на третій збір їдемо до Алушти, а четвертий заплановано провести у Туреччині.

—Тобто фінансове становище клубу нормальне й дає змогу провести збір у Туреччині?
— Принаймні, президент клубу нам сказав, що останній збір можемо планувати на Туреччину, а там, ближче до кінця зими, буде видно.

— Яке завдання на весняну частину змагань поставило керівництво у зв'язку з несподівано вдалим виступом команди восени?
— Поки що завдання, яке ставилося на початку сезону, а саме — не вилетіти, залишається актуальним. Враховуючи, що маємо непоганий очковий запас, будемо в процесі також награвати склад на наступний сезон. Тим паче, що перша частина чемпіонату дала нам змогу побачити всі свої помилки й недопрацювання.


Олександр ОЗІРНИЙ, газета «Український футбол»