Роман ТОЛОЧКО: «Главное для молодежи – играть»

Грати з титулом «чемпіони» – складно. Як справляються з цим гравці «зелено-білої» молодіжки, які проблеми стають на їхньому шляху та як з ними боротися, Інформаційному центру клубу розповів старший тренер юних карпатівців.

 

«Фурті варто шукати нову команду»

 

- З п’ятниці ми пішли у відпустку. Десятого січня уже збираємося, проходимо медогляд. Перший етап підготовки запланований у Львові. На другий етап думаємо їхати на кубок «Кримтеплиці». Найближчим часом керівництво нам дасть відповідь з цього приводу. А третій етап, швидше за все, проведемо знову ж таки у Львові. В нас тут є всі умови.

- Усі хлопці вже повернулися до нас. Їхню подальшу долю вирішуватиме керівництво. Можливо, вони продовжать грати у попередніх клубах чи, ймовірно, їм ще раз нададуть шанс проявити себе в першій команді. Думаю, це питання розглядатимуть під час відпустки. У них, напевне, будуть зустрічі з керівництвом і головним тренером. До п’ятниці вони займалися з нами, аби підтримувати форму. Адже друга і перша ліги швидше закінчили свої матчі. Хлопці приходять на тренування, аби тримати себе в тонусі та щоб потім у них не була занадто довга перерва.

 

- Куцяба регулярно тренувався з нами. Фурта приєднався трішки пізніше. З «фізикою» у них все гаразд. Мене більше хвилює їхній психологічний стан. Для Юри Фурти зараз буде дуже важливий момент у кар’єрі. Його проблеми полягають у тому, що він мало грав. У першу чергу йому необхідно змужніти психологічно. І не думати про погане, а навпаки, рухатися вперед. Думаю, що він сміливий хлопець і це переживе. Суттєвих проблем, які б змусили зневіритися, у нього немає. Фурта не раз доводив, що він сильний і мужній.

 

- Фурта, Куцяба, Сворак і ще ряд гравців уже переросли рівень молодіжного складу. Їм потрібно знайти в собі сили та зарекомендувати себе якнайкраще. Це не означає, що в «Карпатах» на них ніхто не розраховує. Дехто піде в оренду, можливо, когось продадуть. Це нормальний навколофутбольний процес. А що ж робити? Не підходить гравець клубу, не бачать його в команді – треба шукати собі іншу команду й розвиватися. Змінювати професію футболіста на професію токаря чи бізнесмена – не варто. Звісно, якщо в когось є такий хист, я не проти, але якщо вже вони вибрали шлях футболіста, значить, їм треба шукати різні варіанти, але головне – грати. Сидіти на одному місці, не приносити користі команді і самому не розвиватися – немає сенсу.

 

- Усім хлопцям – що Бідловському, що Фурті – потрібно грати. Можливо, Володя мав трішки більше часу на футбольному полі, але цього все одно не достатньо. Йому потрібно змінити ставлення до гри: не дивитися, з якої команди прийшов, а розібратися з тим, в якій команді хоче грати. Не важливо, прийшов ти з «Карпат» чи з якоїсь іншої команди; головне – довести, що ти дійсно гравець основного складу. Все залежить тільки від них, все в їхніх ногах. Ми можемо їм щось підказати, направити, але в решті справа за ними.

 

- Справа не в тому, що хочуть вони, справа в тому, чи хочуть їх. Фурті, думаю, треба шукати інший клуб. Можливо, йому нададуть ще один шанс в «Карпатах». Але мені здається, що йому треба змінити клуб і знайти свою команду, де б він грав, став лідером, де б він багато забивав. А забивати Фурта вміє. У нього є прекрасне відчуття гола. Головне, щоб Юра віднайшов у собі сили і повірив в те, що може бути ключовим гравцем. Адже колись він нам неабияк помагав і багато забивав. Думаю, він з цим справиться.

 

- Наскільки мені відомо – він шукає собі новий клуб, але все залежить від керівництва «Карпат».

 

- Думаю, так. Він дійсно професіонал. Людина, яка незважаючи на труднощі чи певні неприємні моменти продовжувала працювати. Він завжди до себе ставить більше вимог, аніж хтось інший. Це його дуже хороша риса.

 

«Трохи недопрацювали»

 

- Непоганим видався випускний рік як і для нашої школи «Карпати», так і для Академії. Можливо, вони не мали шансу себе проявити, бо не було другої ліги. Ми вирішили, що там грають старші футболісти, які ставлять перед собою певні завдання і як на мене, недоречно було кидати молодь в ту «м’ясорубку». Якщо ти будеш кожну гру програвати, то прогресу не буде. Якби у нас була можливість залучати до другої ліги 3-4 старших гравців, тоді був би якийсь темп, логіка в тому, щоб ми залишилися в ній і награвали своїх футболістів. А зважаючи на те, що там в нас залишився один 1993 рік, за винятком одного-двох гравців з 1992 року народження – це було б не логічно. Вони програвали кожну гру і психологічно це надзвичайно негативно на них впливало. Розумію, що з іншого боку це школа виживання, але… Краще нехай вони грають на область рік-два, і потім ми будемо залучати їх в молодіжку. Думаю, скоро молодь буде себе непогано проявляти.

 

- Зараз плануємо взяти 5-6 гравців, може і більше, з другої команди. Спробуємо їх на зимових зборах. Потім будемо робити висновки: кого залишати, а кому надати можливість ще пограти за другу команду. Бо брати гравця в молодіжний склад і тримати його на лавці – не логічно. Футболіст не прогресуватиме. Тому думаємо, якщо за певними критеріями гравці не підійдуть нам після зимового періоду, то ми відправимо їх для росту, для того, щоб вони мали ігрову практику, в другу команду. А тих, які зуміють себе проявити, будемо залучати до молодіжки.

 

- У Ігоря непоганий потенціал. Він – трудоголік на полі, не цурається чорнової роботи, а це дуже хороша риса для футболіста. Йому потрібно сміливіше себе поводити і ще трохи подорослішати. Ігорю варто брати гру на себе, вірити в свої сили, в те, що він може забити, віддати гостру передачу. Зараз він ще трішки скутий. Я не раз з ним говорив на цю тему. Судячи по його останніх матчах він все-таки зробив висновок. На його рахунку гарні м’ячі, та й він мав ще ряд моментів, аби відзначитися і в домашніх, і на виїзних матчах. Ігор старається сконцентруватися на тому, що він може виконувати не тільки одну роботу. Озарків – універсал: може і атакувати, й оборонятися. Що стосується роботи, жодних претензій до нього немає. Недарма він є ключовим гравцем юнацької збірної і грає там від першої до останньої хвилини.

 

- На нагородженні нашої команди золотими медалями минулої першості я казав, що плануємо знову стати чемпіонами. Звичайно, ми ставили перед собою таку мету. У цьому році ми відіграли неоднозначно. На жаль, хлопці не до кінця зрозуміли, що нелегко стати чемпіонами, але ще важче втримати те місце, на якому ти був. Перед початком чемпіонату я їм наголошував на тому, що тепер на нас буде лягати ще більше відповідальності, аніж минулого року. Можливо, в певних матчах нам не пощастило. Були такі моменти, коли ми вели в рахунку 2:0 чи 2:1, мали повну перевагу на полі та вмудрялися за п’ять хвилин до кінця пропускати кілька м’ячів. Тоді гра закінчувалася з нічийним результатом або бувало, ми навіть програвали. Думаю, після тих матчів трішки хлопці психологічно підсіли. От тому ми й показали ряд невиразних ігор. Радий, що вони зуміли зібратися і закінчити рік на мажорній ноті. В кількох останніх матчах ми перемогли і піднялися в турнірній таблиці. Тепер буквально чотири очки нас відділяють від другого місця. Та суть не в тому. Скільки б в нас не було очок, яке б місце ми не займали, мене більше турбує сама гра. В нас молодь – їм властиво помилятися. До них потрібно донести, що вони найкращі, найсильніші та можуть поповнити ряди першої команди, і зобов’язані це робити. Зрозуміло, що багатьом хотілося, аби ми повторили минулорічний результат, але це дуже важко. Ми прагнули, йшли до того, але трішки недопрацювали.