Команда легенд-старожилів

Упродовж минулого чемпіонату, коли армянці ще грали в другій лізі, їхній головний тренер Микола Федоренко в розмові з нашими кореспондентами неодноразово наголошував, що до першої ліги його команда вийде стовідсотково. На питання ж, що там на них чекає, відповідав уже обережніше. Мовляв, поживемо — побачимо, перша ліга — інший рівень. На підготовку до чемпіонату в армянців було зовсім мало часу - рівно місяць. Та попрацювали плідно. Передовсім — на трансферному ринку.

Новачки

Команду майже ніхто не залишив - хіба що гравці, відхід яких не став поміченим і не вплинув на потужність кадрового потенціалу та тактичні побудови Миколи Федоренка. Кого варто згадати, так це Костянтина Паніна, якого відрахували з отаким трактуванням: «невідповідність рівня його гри рівню першої ліги» (минулого сезону в другій лізі він забив сім м'ячів) та ще — Ігоря Бездольного. Досвідчений 33-річний нападник у сезоні-2008/2009 забив у другій лізі за «Титан» 22 м'ячі, минулого ж — п'ять. Залишив команду відразу після закінчення тріумфального для армянців сезону, перебравшись до МФК «Миколаїв». Кирило Антоненко та Руслан Зубков, котрі нині грають у «Гірнику-Спорті» та овідіопольському «Дністрі», відігравали ще меншу роль у команді Федоренка. Про це свідчать їхні виступи у нових колективах - там вони переважно на заміні. Натомість імпортна селекція видалася на славу. У молдовській «Іскрі-Сталі» знайшли Романа Світличного. Цей вихованець харківського футболу досить довго (до 22 років) сидів у дублі харківського «Металіста», сподіваючись зачепитися за основу, але за весь цей час зіграв лише два поєдинки. Зрештою, сезон-2008/2009 він провів у «Кримтеплиці», звідки й перейшов до молдовського чемпіонату.

На підсилення центру оборони було придбано Дмитра Момотенка, який, у принципі, без проблем може зіграти й опорного. Він — вихованець школи київського «Динамо». Після закінчення ДЮСШ перебрався до Дніпропетровська, де виступав за дубль «Дніпра», потім були дубль одеського «Чорноморця», кіровоградська «Зірка», знову Одеса. Коротше кажучи, як на свій юний вік, помандрував хлопець добряче. Зрештою, опинився в овідіопольському «Дністрі», де й почав грати на серйозному рівні (до цього були тільки першість дублерів та друга ліга). Напередодні цього сезону опинився в армянському «Титані».

І Світличний, і Момотенко стали незамінними гравцями основного складу (16 та 18 матчів у стартовому складі відповідно).

Не було жодного сумніву, що значним підсиленням стане вихованець полтавського футболу Віталій Субочев. І справді, у 19 поєдинках із 20 Віталій відіграв у основі на позиції правого півзахисника. Окрім двох забитих м'ячів, він був ще й найактивнішим футболістом своєї команди — саме через правий фланг армянці будували переважну більшість своїх атак. Віталій п'ять років відіграв за дубль полтавської «Ворскли», але так і не зміг пробитися до основи, де правий фланг був під наглядом Дениса Кулакова. Сезон-2009/2010 Віталій провів у ПФК «Севастополь», який саме тоді боровся за путівку до прем'єр-ліги, але й там у нього не склалося — після виходу кримчан до прем'єр-ліги Субочеву дали вільну. Володіє хорошою швидкістю, непоганим дриблінгом. Хоча доводилося читати про нього відгуки деяких уболівальників «Титана», де лунає критика.

Цікавий персонаж і Олександр Яровенко. Правда, не своїми ігровими якостями, а тим, що він — син відомого радянського футболіста, олімпійського чемпіона Євгена Яровенка. Сашко — вихованець дніпропетровського футболу. Після закінчення ДЮСШ отримав запрошення до донецького «Шахтаря», де грав у другій та третій командах. Потім виступав у дублі «Кривбасу», в Казахстані, в дніпродзержинській «Сталі», «Дніпрі-75» та харківському «Геліосі». Нині досить вдало діє у нападі, забивши вже три м'ячі. Враховуючи, що Сашко не є стовідсотковим гравцем основи (на полі провів відсотків 65 ігрового часу), не так уже й погано. Відзначається високою швидкістю.

І останнє придбання — нападник Антон Шарко. Вихованець дніпропетровського футболу два роки провів у комсомольському «Гірнику-Спорті», забивши 12 м'ячів. У «Титані» наразі запасний. Не забивав.

Легенди

Як зазначив недавно Микола Федоренко, головним універсалом їхньої команди є Роман Довжик — він грає переважно на тих позиціях, які були проблемними на момент матчу. Візьму на себе сміливість стверджувати, що найліпший вигляд Роман має на позиції центрального атакувального хава.

Ще в сезоні-2002/2003 Довжик почав грати за армянський «Титан» і захищав його кольори впродовж п'яти з половиною сезонів. За цей час він узяв участь у 147 поєдинках і забив 43 м'ячі. Потім, посеред чемпіонату (сезон-2007/2008), досить несподівано перейшов до красноперекопського «Хіміка», за який відзначився голами десять разів. Такий бомбардирський хист не залишився непоміченим рангом вище, й Довжика запросив до себе ПФК «Севастополь», котрий на той час грав у першій лізі. Там у нього, за великим рахунком, не пішло — ні, він не сидів безпробудно на лаві запасних, навіть забив два м'ячі, але у порівнянні це було не те. Природно, в зимову перерву футболіст перебрався до МФК «Миколаїв», який після сезону в першій лізі знявся зі змагань через фінансові проблеми, але під час короткого міжсезоння вирішив їх і заявився у другу лігу. Але й там Роман не продемонстрував чогось надзвичайного — лише три голи й незрозумілий перехід у команду «Гірник» із Кривого Рогу. Цей колектив ніколи не ставив перед собою якихось надзавдань, задовольняючись перебуванням у середині таблиці. Довжик пограв там півроку (в першому ж матчі зробивши хет-трик) і, вирішивши, що досить мандрувати, повернувся до рідного «Титана», який тоді рвався до першої ліги. Зрештою, мрія здійснилася — «Титан» вийшов до першого дивізіону, а Довжик у другому колі забив чотири м'ячі.

У воротах уже десятий сезон поспіль (!!!) грає Артем Кошелєв. Вражає те, що Артему лише 25 років, а таке враження, ніби він вічно стоїть у воротах «Титана». Кіпер досить надійний, але не без гріха. Наприклад, цього сезону я кілька разів бачив його грубі помилки, приміром, гол у ближню «дев'ятку» (не пам'ятаю, в якому поєдинку), коли він пропустив м'яч крізь руки. Та разом із цим доводилося бачити й його неймовірні кульбіти після пострілів упритул. Відзначається неймовірною реакцією. Щодо його справжнього рівня: він, безумовно, один із найсильніших кіперів України, та лише стосовно нижчих дивізіонів. Недаремно, мабуть, він поки так і не спробував себе у прем'єр-лізі. Втім, уболівальники «Титана» його просто обожнюють! Та й як можна не любити людину, котра віддала команді, за яку ти вболіваєш, десять років. Принаймні, на повагу це заслуговує.

Узагалі, здається, що «Титан» — команда старожилів. Ну де ще ви знайдете колектив, у якому відразу четверо людей грають понад десять років. Ось вам третій батяр — Андрій Столярчук. Він у Армянську з 1999 року з невеличкою річною перервою, коли захищав кольори команди з Боярки. Вболівальники люблять його за непрохідність і, так би мовити, «пахоту» на полі. Андрія важко назвати мегатехнічним чи сильним тактично, але ці свої недоліки він компенсує величезним старанням.

Роль опорного півоборонця виконує Андрій Мацак, за сумісництвом капітан. Він у «Титані» з 2000 року, а враховуючи, що сам хлопець 1983 року народження, то можна легко вирахувати, що він у «Титані» з 17 років. Підчищає огріхи партнерів, але також залюбки бере участь в атаках своєї команди. Інколи намагається «бити здалеку, що, правда, виходить у нього рідко, володіє непоганим першим пасом. Не люблю таких порівнянь, але тут їх не уникнути. Мацак — це армянський Тимощук. Не занадто гучно?

Основа

Двома попередніми рубриками ми заповнили більшість позицій в основі «Титана». До речі, для любителів тактичних розстановок повідомляю, що армянці грають за класичною схемою 4-4-2. Наразі ми вже поговорили про воротаря (Кошелєв), правого захисника (Світличний), центрального захисника (Момотенко), лівого захисника (Столярчук), опорного (Мацак), правого півоборонця (Субочев), центрального атакувального півоборонця (Довжик) та нападника (Яровенко). Заповнимо й інші вакантні позиції.

Поруч із Дмитром Момотенком у центрі захисту переважно грали двоє (по черзі, зрозуміло) — Сергій Крюков (10 матчів у основі переважно на початку сезону) та Вадим Ішмаков. Перший — вихованець донецького УОР. Уже п'ять сезонів грає в Армянську. На початку чемпіонату саме з-під нього суперники забивали багато м'ячів і, можливо, саме тому він втратив місце в основі. Та й взагалі — центр оборони «Титана», мабуть, найпроблемніше місце. Другий (Ішмаков) — вихованець запорізького футболу. Більшу частину ігрової кар'єри провів у Білорусі, граючи за брестське «Динамо» й лише 2009-го повернувся в Україну, уклавши контракт із «Кримтеплицею» на два роки. Щоправда, там він не затримався і переїхав у Армянськ. Але й тут у нього не склалося (про це читайте далі).

На лівому фланзі півзахисту діяв здебільшого вихованець харківського «Арсеналу» Євген Волга. Він, як справжній капітан (хоча й не був формальним капітаном команди), залишив колектив лише тоді, коли той знявся зі змагань. До речі, Євген володіє цікавим досягненням. Наразі він є найкращим бомбардиром у нетривалій професіональній історії харківського «Арсеналу». На його рахунку 23 м'ячі. В Армянську він уже другий сезон, та якщо в минулому турнірі зміг забити шість м'ячів, то нині його ліва нога поки що «мовчить».

За свідченнями вболівальників «Титана», Костянтин Візьонок не просто найкращий гравець команди, а на кілька порядків сильніший від усіх інших. Не можу стверджувати цього однозначно, але принаймні саме він наразі є головним бомбардиром команди. Повернувшись до рідного Армянська напередодні минулого чемпіонату, Костя відразу ж почав забивати й, зрештою, саме його 12 влучень посприяли виходу «Титана» до першої ліги. Не зупиняється він і нині — після 20 турів на його рахунку сім голів.

Окремо можна говорити про його кар'єру, яка є неймовірно багатою. Він грав і в Росії, і в Ізраїлі, і в багатьох українських клубах, але в елітному дивізіоні себе так і не спробував.

Джокер № 1

На рахунку Євгена Радіонова п'ять забитих м'ячів, але при цьому він не є гравцем основи - в його активі лише трішки більше сорока відсотків ігрового часу. Радіонов вдало виходить на заміну. Можливо, йому дещо не вистачає швидкості, але його зріст і потужність роблять свою справу. Вихованець алчевської «Сталі» по-справжньому заграв у футбол лише в Армянську, куди перебрався із Плисок (до цього були свердловський «Шахтар» та «Ігросервіс»).

Лава запасних

Гравців, яких можна сміливо приписувати до лави запасних (поки що) — п'ятеро. Передовсім варто згадати Романа Климентовського. Він місцевий вихованець і дебютував у команді ще в 16-річному віці. Грає на лівому фланзі переважно в півзахисті, але цілком може зіграти й захисником. Андрій Маслов — півоборонець; більшу частину ігрової кар'єри провів у дніпродзержинській «Сталі», та ось уже п'ятий сезон грає за «Титан». Гегам Кадимян (1992 р.н.) — ще один вихованець харківського «Арсеналу» в Армянську. Поступово підпускається до основи. Лише 16 хвилин відіграв цього сезону воротар Анатолій Старущенко. Воно й не дивно — важко пробитися через Кошелєва. Анатолій — вихованець маріупольського футболу. Довгий час грав за «Іллічівець-2» у другій лізі. Й, нарешті, Данило Плахін — вихованець донецького футболу. З усіх, хто виходив на поле в складі «Титана», відіграв найменше — одинадцять хвилин.

Поза командою

Днями на офіційному сайті «Титана» з'явилося таке-собі імпровізоване інтерв'ю — вболівальники ставили питання Миколі Федоренку. Зокрема, було запитано й про футболістів, з якими Микола Іванович, за підсумками перших двадцяти турів, попрощався. Ось текст цієї відповіді:

—Причини відрахування вказаних вами гравців: Панін, Бездольний, Ішмаков, Камерцель, Каліненко — невідповідність їхнього рівня гри вимогам першої ліги; Мартишов — ставлення до футболу; Козлов — зупинка професійного зростання.

Олександр Камерцель сім разів виходив у основі, хоча минулого сезону був основним лівим півоборонцем. Андрій Каліненко — захисник, але, навіть попри небезгрішну гру оборонної лінії армянців, лише одного разу вийшов у основному складі. Торік був основним. Дмитро Мартишов шість разів виходив у основі, а Антон Козлов — двічі.

Особливості гри

Передовсім треба зробити таке зауваження — на гру «Титана» певним чином впливає його домашнє поле. Воно — неймовірно погане. Я б навіть сказав: найгірше у першій лізі. Можливо, саме тому гра армянців страждає легким примітивізмом у атаці. Хлопці надають перевагу двом варіантам розвитку атак — довга передача у штрафний майданчик суперника після короткого розіграшу в центрі поля або ж навіси з флангів, де дуже активно грають півоборонці й захисники. Не випадково багато м'ячів залітає у ворота суперників після ударів головою. З негативу варто відзначити майже патологічне невміння долати захист суперників за рахунок комбінаційної гри та відсутність футболіста, який міг би сильно й точно вдарити здалеку.

Про гру в обороні я уже говорив — особливо проблемне місце — центр. Тут навіть не варто казати про якісь атакувальні акції центрбеків — вони свою роботу не завжди можуть виконати нормально.

Олександр ОЗІРНИЙ, газета «Український футбол»