Кого «на палю» з купи попелу?

«Нам потрібен атакувальний хавбек і центральний захисник. Олега Лужного багато нюансів у комплектації команди нині не влаштовує. Водночас, деякі з гравців «Динамо», навіть з довгостроковими контрактами, в команді не залишаться. Ці виконавці не відповідають вимогам нашого клубу».

Ці слова президента «Динамо» відразу ж викликали купу розмов на тему «Чия ж голова опиниться на палі?» Спробуємо й ми покопирсатися в кадровому потенціалі колишнього беззмінного чемпіона.

Воротарі

Ось за рахунок кого можна зменшити фонд заробітної платні! Воротарів у киян ціла купа. Смішно це, звісно, лунає в контексті того, що ще кілька тижнів тому у воротах стояв нестабільний Бойко, а з лави на нього з надією дивився Артем Кичак. Та тут справа в епідемії травм. Насправді ж, голкіперів у «Динамо»... дев'ять (!), якщо вірити заявці на сайті прем'єр-ліги. Звісно, половина з них (Ткаченко, Тимофеєв, Рудько, Леванідов) грає за другу та дублюючу команди, але й воротарів з іменем у «Динамо» вистачає. Наразі номер один — Максим Коваль, який поки що грає відносно стабільно. Вилікувався Олександр Шовковський, якого, мабуть, уже незабаром чекає кар'єра в тренерському штабі команди. Після чергового «загулу» в дубль вирушив Денис Бойко, на якому, здається, вже поставили масну крапку: по-перше, нестабільний, по-друге, не товаришує з режимом. Станіслав Богуш, який теж на лікарняному, вже майже не сподівається на шанс через велику кількість конкурентів. На лаві нині сидить й Артем Кичак, про перспективи якого можна буде говорити лише тоді, коли побачимо його на полі в основному складі.

Вердикт: Коваль — № 1. Шовковський — № 2, Кичак — № З, Богуш — оренда, Бойко — на продаж.

Захист

Якщо брати з розрахунку, що норма — два футболісти на позицію, то маємо наступний розклад: праворуч — Данило Силва та Бетао; в центрі — Михалик, Хачериді, Алмейда; ліворуч — Несмачний, Попов, Каддурі, Маграо. Очевидно, що Ігор Михайлович має слушність: центральних захисників у нас лише троє, а якщо брати до уваги, що Тарас Михалик частенько грає на позиції опорного, то й взагалі двоє. Тобто чекаємо на придбання ще одного центрбека й гаряче сподіватимемося, що це буде не бразилець. Праворуч, начебто, все в нормі — дві людини на позицію, але питання тут в іншому — чи влаштовує їхня кваліфікація Лужного?

А ось кому доведеться попрощатися з командою, так це комусь із лівих захисників. Загалом, на мою думку, жоден із цієї четвірки не володіє достатньою кваліфікацією, щоби допомогти «Динамо» вийти на пристойний рівень. Несмачний вже «в літак» і давно не грає. Навряд чи цього «Фенікса» варто витягати з купи попелу, де йому цілком комфортно. Горан Попов — людина, котру привіз Валерій Газзаєв, та по тону висловлювань Олега Лужного зрозуміло, що не все, що робив Валерій Георгійович, йому подобалося. Що побачили вболівальники в Попові за час його перебування в «Динамо»? Та, загалом, нічого: багато, але марно бігає, позиційно помиляється, з м’ячем поводиться, наче в нього лихоманка. Може, він просто не встиг продемонструвати всі ті свої якості, за які Газзаєв привіз його до Києва? Не виключено.

Маграо з перших же своїх матчів показав, що потенціал у нього є, але вистачає й недоліків. По-перше (і це саме те, що поєднує його з колишнім Каддурі), абсолютна відсутність ігрової дисципліни, метушливість, але, водночас, велика працездатність. Такими ж словами можна охарактеризувати й Бадра, але помноживши все це на величезний досвід та універсальність (коли свого часу марокканцю довелося грати на позиції опорного, всі просто дивувалися, настільки гарно в нього це виходило).

Вердикт: Несмачного — на заслужений відпочинок. Андрій своєю відданістю «Динамо» заслужив пограти наприкінці кар'єри десь на Кіпрі — там легко й тепло. Попова — віддати у оренду, нехай доведе, що він вартий «Динамо». Маграо та Каддурі — конкуренти на позицію лівого бека.

Півзахист

За позицію опорного хава, за тактичної схеми 4-2-3-1, яку використовує київське «Динамо», мають конкурувати чотири гравці. Що ж ми (тобто Олег Лужний) маємо? Гравців середньої лінії, котрі можуть потенційно виконувати роль «хвилеріза» або опорного атакувального спрямування, у нас шестеро: Михалик, Вукоєвич, Юссуф, Гіоане, Єременко, Гармаш. Очевидно, що з кимось варто було б попрощатися. Пройдемося по прізвищах. Однозначно, Огнєн Вукоєвич — один із найкращих гравців команди та її лідер. Важко переоцінити й роль Тараса Михалика, який, щоправда, дуже залежний від загальнокомандного настрою. Інколи хлопець видає такі матчі, що мимоволі порівнюєш його з Клодом Макелеле (пригадуєте цього півоборонця збірної Франції та лондонського «Челсі»?), але бувають у нього й такі матчі, які краще проаналізувати і забути. Останній із чистих опорних — Айїла Юссуф, якому, начебто, 26 років. Потенціал у нього просто неймовірний (відразу ж згадується матч «Рома» — «Динамо», коли цей нігерієць просто «з'їв» Тотті), але подейкують, що футбол для нігерійця — лише засіб заробляння грошей. Тобто грати він особливо й не прагне. Сиджу, мовляв, собі на лаві, отримую зарплатню — добре. На жаль, за якихось п'ять років Юссуф вважатиметься ветераном, але він ще нічого не показав.

Інші троє хлопців теж можуть чудово грати в центрі поля, але більше приділяючи увагу атаці. В першу чергу, варто згадати Романа Єременка, який теж надзвичайно талановитий, але нестабільний, володіє чудовим останнім пасом. На початку сезону Газзаєв дав зрозуміти: після Ярмоленка другим його фаворитом буде Денис Гармаш, і, що найцікавіше, той виправдовував аванси, але десь із середини вересня дуже «здав», і після відставки Газзаєва остаточно сів на лаву запасних. Насамкінець, до цієї позиції припишу й румуна Тіберіо Гіоане, хоча більшого універсала знайти важко. Тібі — дуже позитивна людина й талановитий футболіст, але через важку хворобу його талант залишився не відкопаним.

Вердикт: Вукоєвич, Михалик, Єременко та Гармаш — залишаються, хоча останнього можна було б кудись віддати в оренду й подивитися, як він із тієї багнюки виборсається. Перевірити, так би мовити, на характер, бо щось мені здається, що саме в цьому й проблема.
Юссуф? Продати його як такого, що не виправдав сподівань! А як іще можна характеризувати футболіста, котрий за сім років у команді в чемпіонатах України зіграв лише 94 матчі, хоча потенційно міг зіграти 210.
Гіоане — відпустити на батьківщину, і нехай там дограє спокійно. Ну немає вже користі від цього гравця, а у футболі сентиментам не місце!

Праворуч ситуація доволі важка. Здебільшого ми звикли бачити там Олега Гусєва, але він занадто легко травмується і часто грає на ін'єкціях, що не дає йому змоги продемонструвати той рівень гри, який був колись. Хоча, за оптимальних умов, саме Олег — те, що треба.

Весь минулий чемпіонат роль правого півоборонця виконував Андрій Шевченко і робив це досить непогано. Але є два «але». По-перше, Шева вже у віці й постійно їздить зі хворою спиною до Німеччини на процедури, тож зрозуміло, що 100 відсотків напруги ми від нього не можемо вимагати. По-друге, Андрій — чистий нападник, і, використовуючи його на позиції правого хава, команда багато чого втрачає і як з точки зору нападу, бо діапазон Шевченкових дій набагато ширший, ніж той, який дає обмежена бровка, так і з точки зору захисту — дуже вже важко уявити, як Шева повертається в оборону і стелиться у підкатах. Принаймні це несолідно.

Коли обидва динамівські старожили лікуються, їх більш-менш нормально заміняє Роман Єременко, але він все ж гравець середини поля.

Вердикт: тут варто робити якісь конкретні і морально важкі кроки. Серйозна команда, котра має перед собою високі завдання, не може робити ставку на двох хронічно хворих, хоч і дуже сильних, футболістів. Потрібно або когось купувати, або підтягувати з молодіжного складу. Наприклад, у матчі проти алчевської «Сталі» в другому таймі непогано грав Франк Теміле. Але у кого виникне бажання покричати «дайош Теміле в основу!», передивіться перший тайм. Я собі це як уявляю. Ти — молодий. Тренер довіряє тобі вийти на поле в основі, аби ти зміг себе зарекомендувати. Що має в такій ситуації робити футболіст? Правильно: багато бігати, старатися, стелитися у підкатах тощо. Натомість Франк пішов на повідку в досвідченіших футболістів і ходив разом із ними по полю пішки.

Величезні проблеми й ліворуч — тут фактично один Андрій Ярмоленко. Показати свій потенціал — на це часу в нього було досить, і, попри велику купу критики та навколофутбольних моментів, Андрій — один із найяскравіших гравців нинішнього «Динамо». Чи відповідає його рівень тим амбіціям, котрі апріорі мають стояти перед командою — не беруся судити. Факт — купувати когось треба, принаймні Ярмоленку на заміну.

Також ліворуч може зіграти Мілош Нінкович, але він «технар», а не «бігунок», а для флангового гравця обов'язкова швидкість. З цієї причини Мілоша я відправляю на позицію розігруючого.

Звісно, якщо будуть, наприклад, кадрові проблеми, то цілком можна в півзахист підтягнути Каддурі або Маграо, але це вже крайній варіант і, повторюся, серйозна команда має страхуватися від таких випадків за допомогою довгої лави запасних.

Вердикт: на обидва фланги треба придбати хоча б по одному футболісту, які б грали, а не лікувалися.

«Не знаю я футболіста на прізвище плеймейкер», — сказав якось Валерій Газзаєв і продав балуваного Саню Алієва до «Локомотива». Та, як-то кажуть, балакати — не мішки тягати. Алієва позбулися, а бодай пристойної кандидатури на позицію центрального атакувального хава не знайшли. З наявних у складі футболістів можна згадати Мілоша Нінковича, але чим далі в ліс, тим стає зрозумілішим, що серб — не гравець рівня київського «Динамо». Так, він — доволі технічний, інколи може навіть віддати непоганий пас, але на цьому «плюси» закінчуються. Починаються одні питання (риторичні, до слова): де стабільність останнього пасу (кілька разів на півроку це замало, як для такої зарплати), де сильний і точний удар із-за меж штрафного майданчика, де філігранний дриблінг та вміння взяти гру на себе, де лідерські якості??? Все це в Мілоша, на жаль, не проглядається.

Найкращим кандидатом, на всяк випадок, є той таки універсальний фін Роман Єременко, але про його нестабільність я вже писав. Улітку придбали аргентинця Факундо Бертольо, але поки що його гра бажає кращого. Щоправда, винна тут травма, й всі ми з нетерпінням очікуємо, коли ж настане весна, і Бертольо після зимових зборів, завруниться новими фарбами.

Ось і все. Звісно, якщо «Динамо» гратиме й надалі з одним нападником, то на роль відтягнутого форварда цілком може претендувати Артем Милевський, але він — форвард, і краще придбати когось нормального на цю позицію, ніж жертвувати талантами Артемки, які він може продемонструвати, граючи на вістрі.

Вердикт: аби не проколотися з молодим Бертольо (хто знає, як він пройде виснажливі зимові збори?), краще когось купити.

Напад

Прізвищ тут багато. Користі, щоправда, мало. Є Милевський, але цей надзвичайно талановитий футболіст неймовірно нестабільний: коли він ловить кураж — його не зупинити, але частенько Артем лише підтюпцем пересувається полем і гнівно розводить руками. А потім, з горя, їде до нічного клубу, аби потопити своє роздратування в кількох філіжанках якогось напою.

Про Шевченка я вже говорив, а тому повторюватися не буду. Андре та Гільєрме поки безпробудно сидять на лаві запасних і що з них буде, покаже весна. Гадаю, впродовж зимових зборів Лужний зрозуміє, чи зможуть ці бразильці щось дати київському «Динамо». Залишаються ще двоє місцевих вихованців Кравець та Зозуля. Перший показав, що може грати ще за часів, коли Лужний вперше виконував обов'язки головного тренера — на жаль, травми так і не дали змоги Артему повністю продемонструвати свій потенціал. Зозуля поки що виходить на п'ять хвилин на заміну, хоча в матчах молодіжної збірної Роман показав себе з дуже хорошого боку, і Олег Романович обов'язково має надати йому шанс.

Вердикт: час уже давати шанс молодим орлятам. Той же Зозуля цілком заслужив на нього. Купувати взимку нікого не треба.

Загальний висновок: узимку треба придбати центрального захисника, флангових півоборонців та плеймейкера.


Олександр ОЗІРНИЙ, газета «Український футбол»