Сергій ШЕВЦОВ: «Я - прихильник романтичного футболу»

—Сергію Анатолійовичу, завершилося перше коло, але ще не чемпіонат. Чи ви задоволені виступом своєї команди?
—Якщо брати до уваги її турнірне становище, — так. Бо ми посідаємо перше місце. Але якщо коментувати зміст гри, то були ігри кращі, були гірші. Були матчі, де я був задоволений і результатом, і змістом гри, і самовіддачею гравців. Однак у цілому я бачу, що нам є куди йти і в якому напрямку рухатися. Хоча в цілому ці півроку, що їх ми провели у другій лізі, пройшли досить успішно.

—А які суперники вам найбільше сподобалися у групі?
—Найбільше сподобалися іллічівський «Бастіон» і чернігівська «Десна». Вони трішки виокремлюються серед інших суперників швидшим та технічнішим футболом. Інші грають радше, так би мовити, в український футбол, у основу якого покладені фізичні якості, боротьба. Тому й місця вони посідають згідно з підбором виконавців.

— А ваша команда до якої групи належить?
—Я — прихильник романтичного футболу, який захоплює глядачів, вводить їх у ейфорію. Тому, можливо, мене й критикують, що я діяв інколи не на користь передусім результату. Але така гра у підсумку принесла задоволення глядачам і результат. Ми будували такий футбол, у першу чергу, для вболівальників.

—Однак у вашій команді є й слабкі місця?
— Не скажу, що в нас є такі вже «дірки» у діях команди, але є місця, де потрібно підсилювати гру. Бо, загалом, весь час хочеться рухатися вперед. Тому є два виходи: або хлопці, котрі грають на цих місцях, активно додаватимуть, або ж доведеться натомість запрошувати вищих за майстерністю і досвідченіших виконавців. Тоді наша команда гратиме якісніше, що переросте у здобуті очки і відповідно — у високе місце.

—А хто в «Енергії» на лідируючих позиціях?
—Я за те, щоб нікого не виділяти як на футбольному полі, так і в колективі. Бо в одних матчах краще діяли одні гравці, бо в інших щось не виходило, в інших — навпаки. Тому немає сенсу когось особливо й виділяти. Є, звісно, капітан команди Олександр Батраченко, є також Юрій Смирнов — найдосвідченіший гравець з авторитетом, які й допомагають мені якісь конфлікти у колективі вирішувати. Допомагають як у повсякденній текучці, так і на ігровому полі.

—Якщо буде вирішено фінансові питання, команда зможе гідно виступати в першій лізі?
—Ми провели кілька товариських матчів з командами першої ліги. Великої різниці в класі немає. Можливо, в них — трошки вища майстерність. Ось це «трошки» якби ми допрацювали, то грали б на рівні першої ліги. А можливо, десь і поборолися б за місця у верхній частині турнірної таблиці.

—А чи бажання є пограти у першій лізі?
—Звісно, поганий той солдат, що не мріє стати генералом. Звісно, хочеться. І хлопці цією ідеєю захопилися, і керівництво клубу. Та й мені, як тренеру, підвищення не лише класу, а й іміджу команди хочеться. Але все вирішуватиметься навесні: як команди підготуються, як зможуть доукомплектуватися, що покажуть нового. Але ми готові боротися.

—Тож повернімося на три роки назад, коли ви очолили тоді ще херсонську команду «Гілея-Інвест», яка потім переїхала до Нової Каховки і, ставши «Енергією», пройшла шлях від чемпіона обласного центру і чемпіона області до команди майстрів другої ліги. Не шкодуєте, що пов'язали свій життєвий шлях з цим колективом?
—Шкодувати немає про що, бо, як на мене, помилок з мого боку не було. Ми грали тоді з «Гілеєю-Інвест» у фіналі Кубка міста, а я очолював команду СДЮШОР «Кристал». І ми перемогли! Тоді наш нинішній  президент Сергій Вікторович Несторенко, запропонував мені очолити свій колектив, зробити хорошу команду для участі у міських змаганнях. Ось що з цього вийшло. Ще тоді я пообіцяв, що піду до повної перемоги за цією людиною.

— І якою ви бачите повну перемогу?
—Якщо мова про цю команду, то в її найближчих планах —вийти до першої ліги. І, звісно, там себе зарекомендувати. І якщо ми підвищимося в класі (я знаю, що там важко, але я — максималіст), і якщо гратимемо в першій лізі, то вимагатиму від хлопців посісти найвище місце.

—А чи команда відчувала підтримку з боку вболівальників?
—Однозначно. На ігри їх приходило багато. Стадіон був заповнений: завжди на матч збиралося понад три тисячі глядачів. А це для Нової Каховки, в якій трохи більше сорока тисяч мешканців, хороша підтримка. На домашніх матчах завжди був мер міста Володимир Іванович Коваленко. До речі, Коваленко у нас почесний президент футбольного клубу. Ми завжди відчуваємо його підтримку, і за це дуже вдячні йому. А особливо хочемо подякувати президенту клубу й головному нашому спонсору — великому ентузіасту футболу Сергію Вікторовичу Несторенку, завдяки якому й існує наша команда. Він завжди був на всіх виїзних зустрічах і підбадьорював футболістів. Тому без такої підтримки не існувала б команда і не було б у неї такого хорошого результату. І люди не ходили б на таке цікаве шоу, як футбол. А в нас на стадіоні завжди був аншлаг, тому і грати доводилося у кожному матчі з повною самовіддачею. Тому всі ми вдячні їм. Ми відчували їхню підтримку, і нам було для кого грати. Адже футбол існує для вболівальників.

газета «Український футбол»