Чарльз ТОМАС: «Останні перемоги – крок у вірному напрямку»

Один із лідерів БК «Азовмаш» Чарльз Томас поділився з офіційним сайтом Суперліги враженнями від двох успішних поєдинків зі столичними клубами, поміркував над причинами невдалого старту сезону, а також розповів про те, як він почувається в новій команді.
 

- Чарльзе, вітаю з двома важливими перемогами в Києві! Що зараз відчуваєш?
- Ми зараз просто намагаємося знайти свою гру. Ми всі розуміємо, що поступилися в кількох матчах, що не мали програвати, тому ці перемоги – перший крок у вірному напрямку. Це має підготувати нас до ігор Єдиної Ліги ВТБ, Єврокубку та найважливіших матчів Суперліги. Тому зараз ми намагаємося досягти того, щоб усі гравці відчули впевненість і навчилися один одному довіряти.
 
- У вас чи не найсильніший ростер у Суперлізі. В чому причина невдач на старті сезону?
- Ми маємо вивчити один одного і як особистостей, і як гравців. У нас насправді сильний ростер, багато відмінних виконавців, але іноді не вистачає дисципліни. Вважаю, що ми подолаємо всі проблеми.
 
- Порівняй минулий сезон, у якому ти грав за команду, котру ви всі називали «попелюшкою», та цей, де ти виступаєш у складі володарів чемпіонського титулу.
- Минулого року від нас мало чого очікували – найголовніше було потрапити в плей-офф. Цього ж сезону всі від нас очікують чудової гри та перемог. Тому я вважаю, що ми зіграємося та знову будемо боротися за чемпіонство.
 
- Ти – володар титулу MVP Суперліги. Але твоя статистика не така вражаюча, як минулого року. Тебе це не хвилює?
- Доки ми перемагаємо – ні. Звісно ж, якщо я провожу погану гру, я цим переймаюся, але врешті-решт значення має результат гри. Я виконую ту роль, яку мені дає тренер, але можу й узяти ініціативу на себе, коли необхідно. У нас команда ветеранів, і я один із наймолодших гравців, тому ситуація, в якій я опинився, – це ще й можливість чомусь навчитися.
 
- Ти тримаєш контакт зі своїми одноклубниками за минулим сезоном – Стівеном Бьортом і Вінсом Хантером?
- Щодня. Спілкуюся з Кевіном Тіггсом, Вінсентом Хантером, моїм найкращим другом ще зі Сполучених Штатів, і Стівеном Бьортом, з котрим я також дуже потоваришував. Ми спілкуємося після того, як зіграємо. Дуже дивно грати проти Вінса, оскільки до цього ми шість років були в одній команді. Ми по різні сторони барикад на майданчику, але поза ним все ще найкращі друзі. Коли друзі приїжджають до мене, ми завжди зустрічаємося, і я можу щось для них приготувати. Ми були та залишаємося родиною. Мої двері в Маріуполі відкриті для них, а також для будь-якого іншого американського гравця. Ми так далеко від дому, тому маємо триматися разом.
 
Олексій НАУМОВ