Воїни Андалусії, або ж Останній шанс Карпат

Стисло про історію

Якби не останні п'ять років, історія «Севільї» була б схожа на історії багатьох посередніх іспанських клубів. Андапузці одного разу ставали сильнішими на Піренеях, і було це вже дуже давно — тріумф датовано 1946 роком. П'ять разів «Севілья» святкувала перемогу в Кубку країни, причому тричі — понад 60 років тому. А ось ту феєрію, що наробила «Севілья» в Європі за останні роки, згадуватимуть ще довго. Двічі поспіль андалузці вигравали Кубок УЄФА — унікальне досягнення. На куражі ще й Суперкубок Європи взяли, розгромивши навіть «Барселону» — 3:0.

На порозі змін

На жаль, календар матчів Ліги Європи було складено таким чином, що «Карпати» грають проти «Севільї» у третьому та четвертому турах. Чому саме — «на жаль»? Річ утім, що у першому турі тренером команди був Антоніо Альварес, за якого «Севілья» примудрилася вилетіти з Ліги чемпіонів од португальської «Браги», пропустивши вдома чотири м'ячі, та й загалом, під керівництвом Альвареса, гра у команди не йшла. Після поразки 0:2 на полі новачка іспанської «Примери» клубу «Еркулес», Альвареса було відправлено у відставку, а на гру другого туру Ліги Європи у Дортмунді команду виводив уже інший наставник. Вважаю, що за період перебування Альвареса біля керма «Севільї» «Карпати» могли б цілком реально зачепитися за чотири очки у двох матчах. А тепер буде значно складніше, бо «Севілья» з приходом нового тренера грає все-таки сильніше, попри фіаско в останньому матчі проти «Спортингу».

Цим новим тренером, який очолив «Севілью», став відомий на Піренеях фахівець Грегоріо Мансано. Можливо, його ім'я ніколи гучно не звучало на просторах Старого світу, але в Іспанії він здобув репутацію спеціаліста по «маленьких» командах. У клубах калібру «Мальорки», «Малаги» чи «Райо Вапьєкано» Мансано досягав успіху. «Севілья» має стати для нього першим, по-справжньому великим клубом, шансом, на який він очікував усе життя. І у першому ж матчі на чолі «Севільї» Мансано святкував перемогу. Нехай проти «Боруссії» андалузцям усміхнулася Фортуна, та ще й арбітр конкретно допоміг відверто «лівим» вилученням гравця суперника, — все одно перемога над нинішньою «Боруссією» та ще і на «Вестфаленштадіоні», свідчить про багато.

У другому матчі, під керівництвом Мансано, «Севілья» вже показала себе у всій красі. На «Рамон Санчес Пісхуані» було розбито вщент столичний «Атлетіко» — 3:1. Просто факт: у порівнянні з матчем проти «Боруссії» Мансано змінив у стартовому складі сімох польових гравців! Місце в основі зберегли лише Перотті, Фернандо Наварро і Мартін Касерес. Отже, перед тренерським штабом «Карпат» постає вкрай складне завдання — визначити, хто саме протистоятиме футболістам у зелено-білій формі.

Основна ударна сила «Севільї» — фланги. Маючи у своєму розпорядженні таких майстрів швидкісної гри, як Хесус Навас, Дієго Перотті та Дієго Капель, Мансано може розірвати на флангах будь-якого суперника.

У Дортмунді команда грала з одним нападником на вістрі — форвардом збірної Бразилії Луїшем Фабіано. Мабуть, це пов'язане з тим, що, в принципі, Грегоріо був би задоволений і ничією проти «Боруссії», тому й обрав таку схему. Натомість у домашній грі проти «Атлетіко» було зовсім інакше — схема 4-2-2-2, де дует форвардів склали Альваро Негредо і Фредерік Кануте. Не здивуюсь, якщо у Львові «Севілья» гратиме за схемою 4-2-3-1. А ось на «Рамон Санчес Пісхуані» Мансано виставить атакувальну модель гри, у цьому можна не сумніватися.

Повністю сплутав усі карти матч проти хіхонського «Спортингу» в чемпіонаті Іспанії, який став третім для Мансано у «Севільї» та останнім перед грою з «Карпатами». «Спортинг» на рідному стадіоні не залишив каменя на камені від андалузців, які мають бути задоволеними остаточним рахунком 0:2. Усе це дуже контрастує з тим, що продемонструвала «Севілья» у грі проти «Атлетіко». Зважаючи на повну беззубість у атаці та неймовірну кількість провалів у обороні, можна передбачити, що у Львові варто чекати на тих, хто не вийшов проти «Спортингу».

Воротарі

На посту № 1 особливої альтернативи Андресу Палопу немає. Цей голкіпер відомий усім українським уболівальникам завдяки голу в легендарному матчі «Шахтар» — «Севілья». Тоді Палоп у компенсований час ударом головою зрівняв рахунок, а Ернесто Шевантон у овертаймі остаточно добив «гірників». Без цього подвигу нинішнього капітана «Севільї» не було б другого Кубка УЄФА в історії клубу.

Андресу Папопу вже майже 37 (22 жовтня виповниться), але він достоту ще не награвся. До 31 року Палоп зіграв майже 40 матчів у Примері та ще приблизно стільки ж у Сегунді. У «Валенсії», вихованцем якої він і є, Андрес був усього лише резервістом. Тоді у «Валенсії» місце Сантьяго Каньясареса на полі не підлягало сумнівам, і Палоп був змушений епізодично його підміняти, не більше того. Але у «Севільї» в Андреса повірили, і він відплатив по повній за довіру. І нехай Палоп останнім часом трішки здав, він залишається беззаперечним першим номером андалузців.

Дублер Палопа — Хаві Варас — фігура загадкова. У свої 28 Варас зіграв усього лише вісім матчів у вищому іспанському дивізіоні, а це свідчить про те, що він воротар дуже посередній. Помилки Палопа, які не є рідкістю останнім часом, не змусили тренерів поставити в основу Хаві Вараса. Отже, цього голкіпера ми побачимо у заявці, але на полі він вийде хіба що у разі травмування Палопа.

Захисники

«Севілья» грає за стандартною схемою — чотири захисники в лінію. Без проблем можна спрогнозувати того, хто закриватиме лівий фланг оборони. На ньому непорушними є позиції вихованця «Барселони» Фернандо Наварро. Зірок з неба він не хапає, але роботу свою виконує надійно. Від нього чекати не варто пожеж біля своїх воріт та небезпеки біля чужих. Його місце в основі сумнівам не підлягало раніше, а зараз — тим паче, бо саме Грегоріо Мансано свого часу в «Мальорці» повірив у Наварро, за великим рахунком, вивівши його «у люди». До речі, він може вважати себе чемпіоном Європи, бо був у заявці Іспанії на ЧЄ та навіть одного разу вийшов там на поле. А ось на мундіаль його Вісенте дель Боске не взяв.

На два місця у центрі оборони претендують чотири виконавці. На старті сезону основним дуетом була пара Федеріко Фасіо — Жюльен Ескюде. «Бенефісом» цих футболістів став матч-відповідь проти «Браги», коли «Севілья» пропустила чотири голи. За інерцією, Фасіо та Ескюде вийшли ще і у наступній грі проти «Леванте», а ось потім їхній дует розпався. Для аргентинця Фасіо гра проти «Леванте» стала останньою на цей момент. У ньому зневірився Антоніо Альварес, і схоже на те, що Грегоріо Мансано — такої ж думки стосовно рівня цього габаритного (зріст — 195 см) центрбека. Справи Жюльєна Ескюде не набагато кращі — беззаперечний основний центральний захисник за часів Альвареса, він зараз є лише «першим на підхваті». Утім, наставник дав Ескюде шанс, випустивши проти «Спортингу» з Хіхона, але французький захисник зіграв, як і вся команда, — провально.

Натомість у ролі основних захисників Мансано бачить Мартіна Касереса та Алексіса Руано. І перший, і другий з'явилися в команді цього літа. Алексіса «Севілья» придбала у «Валенсії» за п'ять мільйонів, і він потихеньку починає виправдовувати цю суму. Захисник — небезталанний, але дуже травматичний. Пройшов крізь усі молодші вікові категорії збірної Іспанії, а ось у національній збірній дебютувати поки що не судилося. З такою грою, як проти «Спортингу», радше за все у першому матчі ми цього захисника не побачимо.

На відміну від Алексіса, Мартін Касерес перебуває у «Севільї» в оренді. Його контракт належить «Барселоні», яка купила його у «Рекреативо» понад два роки тому. На «Камп Ноу» Касерес був повним аналогом Дмитра Чигринського зразка минулого сезону. Тобто грав мало, а коли виходив, то показати себе не міг. Рік тому його відправили до Турина, де він відіграв на цілком непоганому рівні. Хоча у «старій сеньйорі» Мартіна, як правило, використовували не у центрі, а на фланзі захисту. Це і не дивно, враховуючи його любов до атакувальних дій. За Касересом треба пильнувати під час стандартів біля своїх воріт і навантажувати у його володіннях — хоча б одного разу він точно припуститься помилки.

На правому фланзі захисту в Мансано є два рівноцінних гравці: французи Муамаду Дабо і Абдулай Конко. Обидва дуже схожі між собою — швидкі, чіпкі, невисокі. Наразі Дабо травмований, тому альтернативи Конко на правому фланзі немає. До речі, за цей сезон Абдулай вже тричі забивав — двічі потерпіли суперники, а у матчі за Суперкубок він відправив м'яч у власні ворота.

Присутній у заявці й ветеран клубу — сербський центральний захисник Івіца Драгутінович, або просто Драго (саме цей «нікнейм» написано в нього на футболці), який може також зіграти і ліворуч у захисті. Йому вже майже 35, і, мабуть, роки беруть своє, бо у цьому сезоні Івіца не відіграв ані хвилини. Радше за все, не варто на нього чекати й у грі проти «Карпат».

Півзахисники

Спрогнозувати, хто саме вийде у півзахисті андалузців, украй важко. У розпорядженні Мансано є по два сильних виконавці на кожну позицію. За часів перебування біля керма команди Антоніо Альвареса «Севілья» грала у п'ять півзахисників: два опорних, два флангових і плеймейкер. Грегоріо Мансано повернувся до схеми, яку використовував попередник Альвареса Маноло Хіменес, — гра на два форварди. Тому можна сказати, що «Севілья» виставить на поле чотирьох півзахисників, двоє з яких будуть націлені на оборону, а двоє — здебільшого на атаку. Так точно буде і на «Санчес Пісхуані». У Львові Мансано може перестрахуватися і вийти з одним чистим форвардом.

У Хіхоні Мансано в опорній зоні зробив ставку на бразильця Ренато та івуарійця Ромаріка. Перший разом із Палопом є головним ветераном клубу. З «Севільєю» він пережив усі успіхи команди останніх шести років і увесь цей час був ключовим гравцем центра поля. Зараз його позиції у команді вже не настільки міцні — конкуренція і вік даються взнаки.

Ндрі Ромарік, прийшовши два роки тому з французького «Ле Мана», відразу став лідером колективу. Він устигав і атакувати, і оборонятися, але такий «бенефіс» Ромаріка тривав усього рік. Минулого сезону він більше часу провів у лазареті, ніж на полі. Щоправда, це не завадило йому зіграти в основному складі своєї збірної на мундіалі. Враховуючи те, що Ренато і Ромарік вийшли проти «Спортингу», імовірність їх появи у першому матчі з «Карпатами» доволі-таки низька.

На мою думку, найсильніший на цій позиції — ще один івуарієць Дідьє Зокора, який, до речі, є рекордсменом за кількістю матчів у футболці своєї національної збірної. Зокорі у грудні «стукне» З0, до «Севільї» він прийшов минулого літа. Як і Ромарік, Дідьє починав у Бельгії, потім була Франція (знову аналогія з Ндрі), а вже після «Сент-Еттьєну» Зокора поїхав підкорювати Туманний Альбіон. У «Тоттенхемі» Дідьє провів три чудові сезони та ще і вклав у бюджет клубу 9 мільйонів євро, які за нього заплатила «Севілья». У червоно-білій футболці Зокора продовжує виконувати свою роботу на звичному високому рівні. І нехай від нього не часто дочекаєшся чогось путнього в атакувальних діях, але можна не сумніватися, що для руйнування наступів суперника він зробить усе можливе.

Улітку «Севілья» доволі-таки несподівано поповнила свій склад двома італійськими півзахисниками. Опорника «Аталанти» андалузці придбали за п'ять з половиною мільйонів євро, а ось Луку Чігаріні позичили у «Наполі» на один рік. Свого часу Чігаріні та Гуаренте грали пліч-о-пліч у «Аталанті», а зараз вони є прямими конкурентами за місце на полі. Взагалі, якщо цих двох італійців порівнювати, то варто зазначити, що Гуаренте — чистий опорний, а ось Чігаріні може легко зіграти й атакувального. На цій позиції він може з'явитися на полі за схеми в одного форварда. Саме Луку Чігаріні я бачу біля Дідьє Зокора в першому матчі з «Карпатами». Про те, хто вийде проти «зелено-білих» на «Рамон Санчес Пісхуані», думати все-таки зарано. Мінімальні шанси на вихід має вихованець «Севільї» Хосе Карлос. Йому вже 23, а він усе ходить у статусі «молодого та перспективного». За три сезони провів усього 15 матчів, і дивно, що його досі не здали кудись в оренду.

Важка дилема перед Мансано стоїть при виборі флангових півзахисників. На дві позиції — чотири претенденти. У Хіхоні Грегоріо несподівано довірився Дієго Перотті та Алехандро Алфаро. Слово «несподівано» аж ніяк не стосується Перотті — це про Алфаро. Цей крайній атакувальний хавбек улітку повернувся з «Тенерифе», де перебував у оренді. Прогнозувалося, що на нього чекає чергове відрядження, але Антоніо Альварес повірив у цього футболіста і почав випускати його з перших хвилин. Проте Алфаро не вразив, і здавалося, що Мансано на нього особливо не розраховує. Але проти «Спортингу» Грегоріо його випустив, і Алфаро був одним із кращих у провальному матчі своєї команди. Можливо, Алехандро мав такий вигляд на тлі бездарних партнерів по атаці, але він був ледь не єдиним, хто хоч якось загострював ситуацію біля воріт суперника.

На диво блідо у Хіхоні зіграв лідер сучасної «Севільї» Дієго Перотті. Цей молодий аргентинець володіє просто феноменальними швидкістю та дріблингом. Якщо Перотті у настрої — жодний захисник не стане йому на заваді. Але у будь-якій формі Перотті залишається одним із найнебезпечніших футболістів «Севільї». Попри свій молодий вік, Дієго виокремлюється ще і дивовижною холоднокровністю. До речі, він уже встиг дебютувати за національну збірну Аргентини. Невідомо чи Перотті вийде в обох матчах зі старту, але коли він буде на полі, гравці «Карпат» мають опікуватися ним за максимумом.

Не підлягає сумнівам місце в основі і Хесуса Наваса, якого, щоправда, подекуди приносять у жертву ротації. Навас — єдиний чемпіон світу в складі андалузців. До того ж, він може вважати себе повноправним чемпіоном, бо виходив на заміну в фіналі та навіть мав можливість стати героєм нації, але за рахунку 0:0 не реалізував свій шанс. За манерою гри дуже схожий на Перотті, хоча і перевершує аргентинця у швидкості. А ось у баченні поля та креативності я би віддав пальму першості радше Перотті, бо Хесус Навас гравець трошки прямолінійний. Техніка, швидкість — ось головні його козирі. Зрозуміло, що львівському опоненту Наваса доведеться дуже несолодко.

Багато того, що було сказано про Наваса, стосується й іншого вихованця «Севільї» — Дієго Капеля, який також володіє шаленою швидкістю і знає, як її застосувати, хоча значно здав минулого сезону. З появою конкурента на ім'я Дієго Перотті він почав менше виходити в основі, та й гра його стала невиразною. Але у будь-якому разі цей лівофланговий півзахисник може завдати неприємностей будь-якій команді. Згадаймо, як Капель «возив» оборону «Барселони» у матчі Копа дель Рей на «Камп Ноу». Та гра стала фатальною для Дмитра Чигринського, тож у тому, що він залишив «Барсу», є заслуга Дієго Капеля, який змусив трибуни освистувати українця після матчу проти «Севільї».

На позиції плеймейкера Мансано може випустити аргентинця Хермана Акосту. Технічний хавбек, який і близько не має стабільного місця в основі. Поки що Акоста може розраховувати на 15—20 хвилин наприкінці матчу. Хоч і не можна сказати, що у нього не було шансів. Альварес випустив Акосту зі старту проти «Еркулеса», але той нічого не показав. Мансано також не дуже високої думки про Хермана. Дав йому 20 хвилин у Хіхоні. Можливо, щось подібне отримає Акоста й проти «Карпат».

Нападники

У «Севільї»« фантастичний напад. За іменами, але не за грою. Принаймні, така думка склалася щодо старту сезону. За цей період найкраще враження залишив Альваро Негредо. Вихованець мадридського «Реала», він через відсутність зіркового статусу не дістав шансу в складі «вершкових». Зате довірилися Альваро у скромній «Альмерії», де він за два сезони наколотив 32 голи. Потім пішов на підвищення — до «Севільї», де також не розчаровує. Був кандидатом на поїздку до ПАР, але дель Боске вирішив обійтися без його послуг. Загалом, дуже різнобічний та результативний форвард. З показником у два м'ячі є кращим бомбардиром команди у цьогорічному чемпіонаті.

Ім'я іншого форварда «Севільї»« — Луїша Фабіано, мабуть, відоме кожному, хто цікавиться футболом. А як інакше, якщо Фабіано був основним нападником збірної Бразилії на чемпіонаті світу. Те, що Дунга серед купи різних голеадорів зробив ставку на Луїша, вже говорить багато про що. Дуже результативний, забиває й обома ногами, і головою, і як завгодно. Інша річ, що на цей час Фабіано перебуває далеко не в оптимальній формі. Впродовж літа був близький до трансферу в «Мілан», але так і не перейшов, проте це спровокувало конфлікт із Антоніо Альваресом. Наставник кілька разів залишав зіркового бразильця за межами основи. Невідомо, чи було б у цього протистояння продовження, якби Альвареса не відправили у відставку. А Мансано сваритися з Фабіано вочевидь не збирається.

І, нарешті, останній форвард у цьому тріо. Малієць Фредерік Кануте, який на «Санчес Пісхуані» вже п'ять років, і лише в останньому сезоні його місце стало викликати сумнів. Кануте за габаритами (зріст 192 см) — таранний форвард, але з технікою в нього проблем немає. Навіть попри вже солідний вік (33 роки), Кануте може і втекти на швидкості, і обіграти сам на сам.

Загалом, Мансано, на мою думку, впродовж сезону розподілятиме ігровий час приблизно порівну між цими трьома нападниками. Звісно, за умови, якщо кожен буде у формі та здоровий. У Львові Мансано може зіграти як у одного, так і у двох нападників. Є така версія, що зі старту вийде Кануте, а Луїш Фабіано залишиться у резерві. Усі ці здогадки йдуть від гри зі «Спортингом», яку дует Фабіано — Негредо повністю провалив.

На контракті «Севільї» є ще і дивний форвард Аруна Коне. Він дуже сильно виступав у Нідерландах за ПСВ, а ось у «Севільї», таке враження, просто відбуває номер. За три роки і майже сорок матчів у формі андалузців Коне спромігся забити аж... один гол. Минулого сезону його відправляли в оренду в «Ганновер», де він продемонстрував дива результативності, поціливши цього разу у ворота суперника вже двічі! У будь-якому разі на сьогодні Аруна перебуває в глибокому резерві, і, якщо не відбудеться нічого екстраординарного, ми його на полі не побачимо.


Гліб КОРНІЄНКО, газета «Український футбол»