Київ. 20 років по тому

Ясного жовтневого вечора 1990-го року, здобувши красиву перемогу над ЦСКА, київські динамівці стали чемпіонами СРСР, завоювавши цей титул утринадцяте і, як виявилося, востаннє. Це було майже двадцять років тому. Відтоді минули вже двоє десятиліть - як же швидко і непомітно біжить час!

ДИНАМО (КИЇВ) - ЦСКА (МОСКВА) - 4:1 (1:1).
07.10.1990. Київ. Республіканський стадіон. Ясно. 20 градусів. 42500 глядачів.
Судді: В.Чехоєв (Владикавказ), Ю.Чеботарьов (Краснодар), В.Івакін (Новосибірськ).
Динамо: Чанов, Деркач, Цвейба, О.Кузнєцов (к), Шматовапенко, Рац, Анненков, Литовченко, Саленко (Заєць, 76), Ковалець (Яремчук, 46), Юран. Тренер — Анатолій Пузач.
ЦСКА: Єрьомін (Гутєєв, 59), Д.Кузнєцов (к), Колотовкін, Бистров, Фокін, Галямін, Корнеєв, Брошин, Сергеєв, Татарчук, Масалітін (Дмитрієв, 46). Тренер — Павло Садирін.
Голи: 1:0 — Деркач (23), 1:1 — Корнєєв (38), 2:1 - Юран (52), 3:1 - Деркач (53), 4:1 — Саленко (64, з пенальті).
Попередження: Деркач (17), Рац (55), Шматоваленко (76) — Фокін (65), Бистров (79).

«Спортивна газета»: «Вітаючи киян із незаперечною перемогою в чемпіонаті країни, слід віддати належне їхньому творчому й психологічному настрою в звітній зустрічі. В багатьох її свідків після першої половини не було підстав беззастережно розраховувати на свято прихильників динамівської команди.

Справа в тому, що армійський колектив сьогодні справді здатен на певні звершення. Це він підтвердив високими фізичними кондиціями, технічною наполегливістю і в київському матчі. Додавала вогню принциповість, з якою москвичі ставляться до таких поєдинків, і їхня образа за кубкову поразку весною, коли ЦСКА був на гребені піднесення. Зрозуміло, ці обставини тільки підвищують вагомість виграшу нового чемпіона.

То чому ж у певної частини болільників до перерви не виникли сумніви щодо надійності результату? Не перебільшуючи можливостей армійців, слід віддати належне їхній перевазі в середині поля. Київські півзахисники надто глибоко відкочувалися назад, коли мова заходила про недоторканість власних тилів. Відтак виникав розрив між лініями захисту й нападу. Можна погодитися з тим, що велике бажання офіційно привітати себе зі званням чемпіонів мимохіть примушувало господарів терпляче ставитися до необхідності діяти з відповідним застереженням.

З іншого боку, сьогоднішні можливості середньої лінії команди не дозволяють їй сповна реалізовувати задуми. Загубився Ковалець. Прагнення Кузнецова підтримати щільність лав попереду не підтримувалося надійністю в тилах. Добре, що на висоті був Цвейба. Здається, він провів свій кращий матч нинішнього сезону. Попередження пролунало і з боку Деркача — такої націленості на ворота суперників київські захисники давно не демонстрували.

Ну, а те, що витворив Юран, схоже на казку. Оте, як він залишив за спиною суперників, як розправився з Єрьоміним, варте найвищої міжнародної оцінки. Своїм обов'язковим суперголом Юран вивів з рівноваги голкіпера москвичів (його зрештою замінили), а крім цього настирливо шматував оборону суперника, за що неодноразово опинявся на газоні. Отже, вийшло так, що головною зброєю динамівців у зустрічі з ЦСКА стала індивідуальна майстерність. Чудова зброя в двобої з молодим, завзятим суперником. Зберегти б її, не розгубити заповзятливості, додати злагодженості.

Так, вітаючи «Динамо» з чемпіонським титулом, ми зобов'язані зазирати в завтра. Обіцяє воно бути інтригуючим. Незважаючи на те, що визнані майстри — Заваров, Михайличенко, Протасов — нині виступають за кордоном. Компанію їм тепер складе Кузнецов. Матч з армійцями був для нього останнім у складі «Динамо». Принаймні на найближчі роки. Олег вирушив до Шотландії, де гратиме за «Глазго Рєйнджерс». Але ми знаємо, що і йому підготовлено гідну заміну. Зверніть увагу на Алексаненкова».

«Київська правда»: «Цього матчу прихильники динамівців (маю на увазі справжніх друзів команди) чекали з великим нетерпінням, враховуючи його значимість.

Хоча, заради справедливості, слід сказати, що дебют зустрічі був явно за гостями, які, з усього видно, збиралися дати справжній бій кандидатові в чемпіони. Ось коротенька стенограма отого періоду. 6 хвилина: армієць Сергеєв небезпечно б'є головою по воротах киян зблизька. Ситуацію врятував Чанов. 13 хвилина: футболісти ЦСКА тричі підряд впритул розстрілюють київські ворота. 16 хвилина: найгостріший момент після подачі армійцями кутового.

І от, мов Божа рука порятунку, контратака динамівців. М'яч вилітає на кутовий. Його майстерно виконує Рац, а завершує ефектну комбінацію точним ударом головою Деркач. Одразу скажу про те, що Борис чудово провів цей винятково важливий поєдинок. А його другий гол, забитий метрів з З0, — справжнє диво.

Але то було пізніше. Після першого пропущеного голу армійці і не збиралися викидати білий прапор. Вони сміливо йшли вперед і таки знайшли шпарину у воротах «Динамо», встановивши рівновагу.

Лише після перерви динамівці, нарешті, взяли справу під свій контроль. Знову вундеркінд Юран покарав захисників суперника за помилки і забив свій фірмовий гол. Це його сьоме (!) влучення у семи матчах. Коментарі тут, гадаю, зайві.

А переможну крапку в поєдинку поставив Саленко, який холоднокровно пробив пенальті. Скажу й про те, що поява в другому таймі Яремчука надала грі українського клубу додаткового імпульсу. Своїми швидкими переміщеннями Іван буквально сіяв паніку в оборонних порядках ЦСКА.

Ну, а потім було оте радісне свято вшанування з салютом, яскравими букетами квітів, які вручили чемпіонам дівчата в національному вбранні. Президент ФК «Динамо» (Київ) Віктор Безверхий ще перед матчем обіцяв по його завершенні дати інтерв'ю для «Київської правди»:

—Чудова, переконлива перемога – вінець важкої і тривалої праці величезного колективу, верхівкою якого є команда майстрів. Здійснилася наша мрія, ми поклали золоті медалі в кришталевий Кубок країни. Але сезон ще не завершився. Попереду ще два матчі чемпіонату. А найголовніше — поєдинки 1/8 фіналу розіграшу Кубка Кубків з празькою «Дуклою».

Заслужений майстер спорту Андрій Баль цього разу був у запасі:

—Сьогодні я відчув по-справжньому, який ото гіркий тренерський хліб. Сидячи на лаві запасних, на все дивився очима тренера. Переживав, хвилювався і, звичайно, дуже радий і щасливий, що ми знову чемпіони.

Ця зустріч була останньою в складі київського «Динамо» для заслуженого майстра спорту Олега Кузнецова. Цей відмінний захисник відтепер виступатиме у шотландському клубі «Глазго Рейнджерс». Можна було лише здогадатися про те, що думав футболіст:

—Одночасно відчуваю величезну радість і смуток. Ми — чемпіони, і цим все сказано. Але сльози навертаються на очі, коли згадую про те, що вже не гратиму за «Динамо». Особливо в ці хвилини, коли навколо така радість і велике свято. Я вдячний своєму клубові, товаришам, тренерам. Постараюсь і в Шотландії підтримувати високу козацьку марку українського футболу...

І, нарешті, слід теплим словом згадати в цей момент великої радості людину, яка знаходиться далеко від України в Об'єднаних Арабських Еміратах. Ви вже зрозуміли, що мова ведеться про Валерія Лобановського. Він створив чудовий динамівський колектив і передав свою справу, як бачимо, в надійні руки учнів Анатолія Пузача та Володимира Веремеєва.

А почався цей святковий день на стадіоні «Динамо», де відбувся цікавий товариський поєдинок, який зібрав також чималу болільницьку аудиторію (приблизно п'ять тисяч). Зустрілася команда Народного Руху на чолі з народними депутатами України Іваном Зайцем та Олександром Гудимою (решта — команда з Гребінок, що на Київщині, яка бере участь у обласному чемпіонаті) з відкритим клубом журналістів України «Пресинг». Перемогли перші — 2:0. Це й не дивно, бо регулярні тренування і участь в іграх — є гарантом успіху. Але головний результат зустрічі: єднання депутатів, журналістів і болільників у справі організації національного чемпіонату».

Андрій ІСАЄВ, газета «Український футбол»