Олег ФЕДОРЧУК: «Я ж не порівнюю Гамулу з Жириновським!»

У інтерв'ю з наставником вінницької «Ниви» йшлося, звісно, не лише про колоритного тренера ужгородського «Закарпаття». Ще б пак! Адже «Нива» стала одним із відкриттів нинішнього чемпіонату, хоча поки що результати команди й не дуже стабільні.

- Олеже Вікторовичу, як уважаєте, «Нива» нині посідає в турнірній таблиці те місце, на яке заслуговує?
— Мені би хотілося так думати.

— А чи могла б вона бути в ній вище?
— Ми поступово адаптуємося до першої ліги, адже ще чотири місяці тому були в другій. Тому оцінювати свої можливості доводиться вже під час чемпіонату. У кількох іграх нам вдалося перемогти через недооцінку з боку суперника, а ще кілька команд над нами так серйозно «попрацювали», що ми й не знали, як розвернутися. Втім, у цілому, аналізуючи статистичні дані, доходимо висновку: окрім гри проти «Олександрії», в якій програли перший тайм за всіма канонами, не було «більше жодної зустрічі, коли б суперник отак очевидно домінував над нами. Це навіть при тому, що інколи ми поступалися з розгромним рахунком. Але й тоді хлопці грали у нормальний футбол та не виглядали розгубленими.

— Якби перед початком сезону вам сказали, що за два тури до кінця першого кола ви ділитимете четверте-шосте місця, погодилися б на такий розвиток подій?
— Звісно, погодився б.

— Нині всі схильні вважати, що «Олександрія» обов'язково підвищиться у класі. Згодні з таким твердженням?
— Я вважаю, ця команда — найбільш збалансована та досвідчена. Помітно, що хлопці вмотивовані перемагати в кожній грі.

— Кого могли б іще виокремити?
— У «Чорноморця» дуже високий потенціал. Непоганий вигляд у кількох іграх мав «Львів». Гадаю, найреальніші шанси підвищитися в класі мають олександрійці та одесити, а «Кримтеплиця», «Закарпаття» та «Львів» трішки нижчого рівня. Але кожна із цих команд може значно додати в другому колі та поліпшити свої результати.

—Яка гра у виконанні «Ниви» в цьому чемпіонаті вам сподобалася найбільше?
— Зі «Сталлю» та «Львовом». У цих матчах ми добилися гарного результату закономірно, за грою, а не завдяки випадковостям.

— Ви зробили ставку на гравців, з якими працювали у «Нафкомі». Були настільки впевненими, що хлопці заграють і в першій лізі?
— Я був упевнений у них, бо в «Нафкомі» вони працювали вісім місяців без грошей. Це говорить багато про що. По-перше, вони перемагали в другій лізі, не отримуючи зарплатні, а це говорить про їхній високий моральний рівень та загартованість. По-друге, багато з них пройшло хороші школи, наприклад, «Динамо», «Шахтаря» та «Оболоні», тож я впевнений, що мої підопічні — дуже перспективні гравці. Ну й по-третє: повертаючись до гри в Броварах без грошей, я впевнений, що ці хлопці ніколи не продадуть себе та не здадуть гру ні за які гроші! На них можна покластися, і я їм безмежно довіряю.

— А «Нафком» і до цього часу не розрахувався із футболістами?
— Ні, ніхто нам не повернув жодної копійки, і, боюся, не збирається цього робити.

— А чи плануєте вносити корективи до складу взимку?
— Плануємо, але проблема в тому, що ми сподівалися це зробити і влітку, але не вийшло... Тоді ми практично не підсилили склад, а ті гравці, які все ж прийшли в «Ниву», на жаль, не можуть нині конкурувати з основними виконавцями. У мене, до речі, на олівці вже нині є п'ятеро чи шестеро футболістів, яких я хотів би бачити в своїй команді. Але чи захочуть вони переходити до «Ниви»? Та чи зможе клуб вирішити трансферні питання? Цього я не знаю.

— Як би ви загалом оцінили фінансовий потенціал вінницького клубу?
— Поки що цей потенціал не дозволяє купувати нам гравців. А вільні агенти, яких можна було би запросити в команду, як правило, не сильніші за тих гравців, які вже грають у «Ниві».

— Команда то переграє ФК «Львів», то поступається «Зірці». Як можете пояснити нестабільні результати «Ниви»?
— Передусім, це проблема молодості моїх підопічних. Вони не мають практично жодного досвіду, тому інколи обирають неправильні рішення в тому чи іншому епізоді. До того ж, я зазначив би, що нині склад учасників першої ліги дуже рівний. Я би не взявся стверджувати, що «Зірка» в чомусь значно поступається «Львову». Там теж грають футболісти високого рівня: Смалько, Стоян, Бідненко, Товт... Тепер будь-яка команда може просто зібратися з силами на гру та обіграти практично будь-якого опонента. Не завжди турнірна таблиця точно відображає рівень команд-учасниць змагань.

—Якщо ж говорити про рівень останньої з них у першій лізі, то чи сильно він змінився з 2006 року, коли ви працювали із «Кримтеплицею»?
—Практично не змінився, але збільшилася кількість дуже сильних команд. Ліга суттєво вирівнялася за потенціалом учасників, у ній стало набагато менше «необстріляної» молоді. Нині кістяк більшості колективів — гравці високого рівня 26-28 років. Команди стали майстернішими та досвідченішими, тому назвав би першу лігу передусім цікавішою для всіх. Але — не сильнішою! Чому так категорично? Бо сила в ній має оцінюватися кількістю гравців, які перейшли грати в команди прем'єр-ліги. А нині констатуємо, що найкращий гравець попередньої першості зовсім не грає в «Оболоні» (мається на увазі Сергій Кучеренко, в минулому — лідер «Кримтеплиці», який у складі киян справді майже не грає. — Авт.). Тому я й вважаю, що рівень першої ліги поки що, м'яко кажучи, залишає бажати кращого.

—По ходу чемпіонату вінничани крокують серед лідерів. Чи виникали думки у вас і керівництва, що можна вже нині поборотися за вихід до прем'єр-ліги?
—Безперечно. Я футболістам завжди за приклад ставлю «Севастополь». Його до останнього не сприймали серйозно, адже до того клуб лише рік провів у першій лізі. Приклад цієї команди заразний, тому й з'являються інколи думки про прем'єр-лігу. Але я помічаю, що нас, на відміну від кримської команди, вже нині сприймають дуже серйозно, особливо у виїзних для нас матчах. З одного боку, це не може не радувати. Але з іншого — це рідко приносить нам позитивні результати (Усміхаєтеся. — Авт.).

—А якесь конкретне завдання на сезон керівництво перед вами поставило?
—Ми не конкретизували завдань, але в повітрі висіло, що ми маємо перебувати не нижче восьмого місця. Але ще тоді, перед початком чемпіонату, я відразу зізнався, що не знаю потенціалу своєї ж команди. Я справді не знав, як поводитимуться підопічні в першій лізі, адже колективу всього лише рік, саме стільки часу минуло, як він переїхав із Броварів. Нині ми серед лідерів першості, але я й досі не знаю на сто відсотків, як хлопці надалі діятимуть. Помітно, що вони дуже тяжко переживають поразки. Мені навіть доводиться їх заспокоювати. Так було й після поразки в останньому турі від «Закарпаття». Здається, програли фавориту в гостях, граючи в меншості. Але наші гравці все одно дуже переймаються такими невдачами. Мені їх інколи по-людськи шкода.

— А поразці від «Закарпаття» 0:3 сприяла радше сила суперника чи власна слабкість?
— Тяжко про щось говорити, коли команда пропускає із перших двох ударів по воротах два голи, а потім одразу ж залишається в меншості. Але програли ми передусім через силу суперника — в «Закарпатті» навіть запасні гравці сильніші, ніж лідери «Ниви»! Хоча своїм підопічним я дорікнути не можу — вони старалися до останнього. Мені навіть довелося проводити заміни з огляду на наступну гру, аби ніхто не отримав зайвої жовтої картки.

—Гамула після матчу сказав про вас: «У цього тренера взагалі прізвисько «Моуриньо», тож, може, «Ниві» треба було забити п'ять м'ячів, аби вони зрозуміли, з ким мають справу»... Порівняння з Моуром вам сподобалося?
—Гамулу спровокували тамтешні журналісти. Я не казав: мовляв, ми переграли «Закарпаття». Зазначив лише, що рахунок — не за грою. Це ж не означає, що «Закарпаття» — слабка команда!
Насправді, це смішно. Я вважаю, що доросла людина не повинна іншу дорослу людину порівнювати із кимось, до того ж, у такому тоні. Мені це не до вподоби, тож і сам ніколи нікого ні з ким не порівнюю. Втім, то, мабуть, емоції. Така вже в нього вдача. Проте я вважаю неприпустимою таку поведінку. Тренер, перш за все, має слідкувати за своєю командою та собою, а не оцінювати інших. Я ж Гамулу не порівнюю із Жириновським. А міг би, правда?

Анатолій ВОЛКОВ, газета «Український футбол»