Вадим ЗАЯЦЬ: «Прагнемо повернути вболівальників на стадіон»

Коли майже півроку тому 3 5-річний фахівець Вадим Заяць очолив чернівецьку «Буковину», і спеціалісти, і вболівальники досить скептично поставилися до цього: Новий наставник не мав практично досвіду на посаді головного тренера.

Але як же змінилася ситуація нині! Скажімо, сім тисяч уболівальників на останньому домашньому матчі команди — яскраве тому підтвердження.

- В одному зі своїх інтерв'ю перед початком сезону ви сказали, що гідно доукомплектуватися команді буде до снаги. Зважаючи на результати «Буковини» в першій лізі, вам справді це вдалося. Десять новачків, які прийшли до команди в липні, повністю виправдали ваші сподівання?
—Команду поповнили дуже досвідчені гравці, і всі наші сподівання вони поки що виправдовують повністю. Повірте, це футболісти реального рівня прем'єр-ліги, тому, гадаю, більше тут нічого й додати.

—Окремо варто згадати про Руслана Гунчака, який повернувся до рідної команди. Можете нині свій колектив уявити без нього?
—Враховуючи те, як Руслан себе проявив, та беручи до уваги рівень його майстерності й гри загалом, тільки божевільний нині сказав би, що з легкістю уявляє команду без нього. Він укотре доводить усім, що є гравцем найвищого класу.

—Не боїтеся, що Руслан надто багато нині важить для команди, і якщо з якихось причин він не зможе вийти на поле, то «Буковині» без нього буде надто тяжко?
— Враховуючи позицію, на якій діє Руслан, він дуже багато забиває. Але впевнений, що у нас є гравці, які виконають поставлені перед ними завдання, якщо, не дай Боже, Руслана доведеться замінити. Нині в мене виникають питання лише до ланки нападу — я не зовсім задоволений їхніми діями, але, гадаю, хлопці впоралися б.

—У дебютній грі вашої команди в першій лізі проти «Дністра» (2:2) відчули значну різницю між другою та першою лігами?
—В ігровому плані — звичайно, ні. Але в плані організації та ставлення до футболу — відчув. Саме тому під час стартових матчів команди я вказував відповідальним, у матеріальному плані, діячам з нашого клубу на те, як потрібно ставитися до футболу. На жаль, у нас є люди в структурі, які не розуміють, що таке справжній футбол.

—Відчуваєте, що підопічні нині звикли остаточно до рівня першої ліги, чи, можливо, період адаптації триває?
—Період адаптації насправді для нас постійний. Не все нам дається так просто. Та вже з перших турів ми налаштовували хлопців на те, що нічого страшного в разі невдалих результатів не станеться. Нині їм говоримо: потрібно звикати до того, що ми — лідери. А мета в нас — зробити так, аби нас боялися всі команди.

— Перемога над «Олександрією» у восьмому турі стала для вас особливою, адже обіграно було лідера першості.
—У тій грі мої підопічні довели, що в першій лізі непереможних команд немає. Особливим тоді для мене стало те, що хлопці здобули перемогу, продемонструвавши навіть не все, на що вони спроможні. Вони вкотре довели і мені як тренеру, і собі як особистостям та футболістам, що вони — професіонали високого рівня.

—В останніх трьох турах команда незмінно перемагала («Буковина» — «Прикарпаття» — 2:1; «Фенікс-Іллічівець» — «Буковина» — 0:1; «Буковина» — «Арсенал» — 2:1. — Авт.). До Армянська в наступному турі поїдете тільки по перемогу?
—Я вірю в те, що моя команда кожну зустріч гратиме тільки на перемогу. Тривалий час «Буковина» перебувала на загумінках українського футболу, тому ми повинні зробити все, аби повернути вболівальника на стадіон. А зробити це ми зможемо лише завдяки щирій грі: всім серцем та всією душею. Люди мають знову полюбити наш клуб та ще палкіше нас підтримувати.

— До слова, щодо вболівальників: коли ви очолили ще друголігову «Буковину», вони досить скептично поставилися до цього, мовляв, у вас мало досвіду. Чи їхня позиція змінилася відтоді, чи відчуваєте всебічну підтримку публіки?
—Я стараюся не загострювати уваги на власній персоні, тому й не помічаю навколо неї особливої уваги. Для мене важливіше ставлення народу до команди. А вони її люблять та вірять у нас — ось що справді важливо. Приємно чути всі ті слова, які адресують уболівальники нашій грі.

—Повертаючись до гри вашої команди, чого їй бракує нині найбільше?
—У нас існують певні проблеми в організації позиційних атак. Поки що не всі футболісти розуміють, що тактика нині — ключовий фактор у здобутті потрібного результату. Безумовно, нам є ще над чим працювати.

—Чи потрібно вашій команді взимку підсилювати склад? Які позиції на полі недоукомплектовані?
—Звісно, я над цим розмірковував. На світі немає, мабуть, жодного тренера, який відмовився б від нових хороших гравців. У нас, на жаль, немає 16-18 футболістів однаково високого рівня, тобто немає рівноцінних замін футболістам, які виходять зі стартових хвилин. Тому й доводиться практично всі ігри проводити одним складом. Усе вирішиться, власне, взимку, коли будуть озвучені певні завдання перед нами та стануть зрозумілі фінансові можливості клубу щодо підсилення.

—Перед початком сезону прогнозувалося, що «Буковині» в дебютному сезоні в першій лізі було б непогано просто закріпитися в ній. Нині керівництво поставило перед вами серйозніші завдання?
—Чесно кажучи, ми не маємо права обманювати людей. Тому, враховуючи наші фінансові спроможності, говорити про завдання бути в підсумку в першій трійці чи п'ятірці, не говорячи вже про вихід до прем'єр-ліги, не доводиться. Всі прекрасно розуміють, що в Чернівцях робить все можливе і неможливе для команди справжній фанат футболу, наш президент Василь Григорович Орлецький. Але, об'єктивно, якщо ви натякаєте на прем'єр-лігу, говорячи про «серйозні завдання, то це вимагає таких шалених грошових вливань, які нам не до снаги. Тому завдання банальне — вигравати в кожній наступній грі. Далі подивимося, що у нас вийде.

—До слова, всі три команди, які цього року підвищилися у класі, посідають місця у першій десятці. А ваша команда й «Нива» — взагалі серед лідерів. Чи означає це, що між першою та другою лігами не існує суттєвої різниці?
—І ми, і «Нива» були лідерами другої ліги згідно з грою та ставленням до футболу керівництва наших клубів. Це помітно й зараз у першій лізі. Різниця в тому, що в першій лізі всі команди приблизно однакового рівня, а в другій лізі 5-6 колективів значно переважають інших.

—Якби, припустимо, чемпіонат закінчився вже сьогодні, вас би влаштувала нинішня позиція клубу чи прагнули б потрапити до лідируючої двійки?
—Оскільки ми лише повернулися до першої ліги, то і третє місце для нас теж, м'яко кажучи, непоганий результат. Але, окрім того, всі ми — спортсмени з великими амбіціями. Тож чому б нам не бути і серед перших двох команд (Сміється. — Авт.)?


Анатолій ВОЛКОВ, газета «Український футбол»